Ельвіра поверталася з відпустки раніше часу і була неймовірно зла на свого керівника.
Адже саме він перервав її відпочинок. Подумати тільки, ще день тому вона ніжилася в теплому морі…
Жінка вийшла з таксі, зайшла в під’їзд і стала чекати ліфт. Настрій у неї був дуже поганий.
«Ну як так?! — думала вона, — Весь рік чекала цього моменту і ось, на тобі! Робота у них термінова, Светка захворіла… А мені яке діло? І грошей ніяких не треба вже, за таке ставлення. Що з того, що він мені все оплатить? Відпустка зіпсована!».
Від злості вона ніяк не могла вставити ключ у замкову щілину. Нарешті у неї це вийшло, і Ельвіра увійшла в квартиру.
Жила вона одна. Навіть тварин ніяких не заводила, тому що цілими днями була на роботі і вважала, що в цьому немає сенсу. Який сенс мучити бідну тваринку, яка весь час буде сидіти на самоті в чотирьох стінах і нудьгувати?
Ельвіра багато працювала і сильно сумнівалася, що у неї взагалі залишилися б сили на щось ще, крім того, щоб після роботи впасти на ліжко і спати. Вона вже починала серйозно замислюватися про зміну місця роботи.
Але тут платили добре. Та й натомість потрібно було знайти щось гідне…
Ельвіра задумливо поставила валізу в передпокої, пройшла у ванну, вимила руки, потім попрямувала в кімнату і завищала від страху.
Прямо на її дивані спав незнайомий чоловік. Від вереску він прокинувся, заворушився, сів, а потім почав вставати з дивана. Побачивши це, Ельвіра подумала, що він прямує прямо на неї, і завищала ще голосніше, одночасно відступивши назад і намацуючи хоч щось важке за спиною.
Але спіткнувшись об крісло, вона незграбно сіла в нього.
— Ви хто такий? — все-таки знайшла в собі сили запитати вона.
— Я? Я… Я зараз піду. Напевно, я щось переплутав. Ви ж від Федора? Ви новий мешканець? Чому він мене не попередив? Я б з’їхав… — чоловік розсіяно потер лоб рукою, не зовсім розуміючи, що відбувається.
— Я?! Та я… Я взагалі… — Ельвіра від обурення не могла знайти слів.— Я тут живу! Це моя квартира, ясно? Хто такий Федір? Що ви за нісенітниці несете і як потрапили до мене в будинок? Відповідайте негайно, або я викликаю поліцію!
— Дівчино! Дівчино! Не треба поліцію. Я вже йду. Зараз тільки речі свої візьму, — чоловік почав метушитися по кімнаті.
— У нього ще й речі тут вже свої! Це треба, га? Та поясніть же, нарешті, хто такий Федір! Сідайте! — гримнула, доведена до сказу, Ельвіра.
Чоловік здивувався і приземлився на перший-ліпший стілець. Потім глибоко зітхнув і почав розповідь.
Він приїхав до столиці з іншого міста, хотів орендувати квартиру, знайшов оголошення, зателефонував. Відповів чоловік, який назвався Федором. Запропонував невелику ціну, його все влаштовувало, але була лише одна умова: з’їхати треба було через два тижні і ні днем пізніше.
Він заплатив йому за весь термін і в’їхав. Але два тижні ще не минули, і сьогодні він спокійно відпочивав, коли з’явилася Ельвіра. У чому справа, він не зовсім зрозумів, і якщо питань до нього більше немає, то готовий відкланятися.
— Нікуди ви не підете, — заявила розлючена жінка, — Спочатку я перевірю, чи нічого не зникло, а потім ми підемо з вами в поліцію!
— Ні, що ви… Нічого не зникло… Я нічого тут не чіпав. Тільки телевізор дивився вечорами і мився. А ще яєчню смажив. Не треба поліцію, прошу вас.
— О, Боже! — Ельвіра втомлено закрила обличчя руками, — Мився в моїй ванні… Смажив на моїй кухні…
Її руки швидко набирали номер на смартфоні.
— Алло! Поліція?
Потім вона пройшла в передпокій, зачинила двері на великий ключ, який зазвичай не використовувала, і з переможним виглядом сіла в крісло назад.
— Ну, навіщо ж ви так? Що я скажу поліції? — збентежено пробурмотів чоловік.
— Те саме, що і мені! Нехай вони розбираються, хто такий Федір і звідки він взяв ключі від моєї квартири!
***
Після того, як поїхав слідчий, який склав протокол, і експерт, який все оглянув і зняв відбитки пальців, чоловік і Ельвіра залишилися самі.
Вони сиділи в кімнаті на дивані і мовчали. Кожен думав про своє. Однак, в якійсь мірі вони обидва були потерпілими і навіть, як не дивно, на цьому ґрунті встигли трохи подружитися.
Ельвіра дізналася, що чоловіка звати Ярослав. І він здався їй досить скромною і чесною людиною. І симпатичною.
— Ну… Я піду… — нарешті промовив Ярослав і, підхопивши свою сумку з речами, пішов у передпокій.
— Куди ви підете на ніч? Квартиру зараз ви орендувати не зможете… Залишайтеся в гостьовій кімнаті. Я не зможу спати, знаючи, що вигнала людину на холод, — сказала Ельвіра.
— Ну, не такий вже там і холод. Піду я… І так доставив вам клопоту…
Зрештою, Ельвірі вдалося-таки вмовити чоловіка залишитися. Він виглядав порядною людиною, і жінці стало його шкода. Він же не винен, що його обдурив шахрай.
— Завтра візьмешся за пошуки нової квартири. А зараз час спати. Мені на роботу вставати рано. Який довгий день був сьогодні! — втомлено промовила жінка і позіхнула.
Але завтра Ярослав теж не виїхав з квартири Ельвіри. Цілий день він дзвонив за оголошеннями в пошуках нового житла, але так нічого підходящого і не знайшов. Або ціни були захмарні, або квартири в жахливому стані…
А коли з роботи прийшла Ельвіра, то вона неабияк здивувалася. Квартира була ретельно прибрана і просто виблискувала, а на кухні на неї чекала гаряча вечеря.
— Божественно! — закочуючи очі, промовила жінка, відправляючи в рот шматочки запеченого м’яса з овочами, — У мене ніколи не виходить м’ясо таким м’яким! Та мені й готувати, чесно кажучи, не хочеться і ніколи. І не люблю я цю справу. А тут таке свято! Мммм…
Вони сиділи на кухні за столом і вечеряли.
— Це ще що! Ось ви б спробували, як я качку готую… Слухайте, я ж професійний кухар! Я і не таке можу… У нас в місті працювати ніде зовсім. Подався до столиці і ось. Така невдача. Тепер я прямо злочинець… Або удача?
Ельвіра засміялася і покрутила пальцем біля скроні:
— Ви на що натякаєте? Яка удача? Якийсь псих скористався моєю квартирою і поки мене не було здав її… Ой! Знаєте, я дещо згадала… Мені треба зателефонувати слідчому. Він просив дзвонити в будь-який час дня і ночі, якщо я щось важливе згадаю. І я згадала!
***
Слідчий записував дані.
— Юрченко Федір Сергійович… Так?
Чоловік років двадцяти п’яти, що сидів навпроти, понуро опустив голову і кивнув.
— Ким ви працюєте?
— Майстром з установки дверей…
— Ми з’ясували, що ви недавно встановлювали двері громадянці Сушко Ельвірі Максимівні.
Чоловік мовчав.
— Було таке?
— Я щодня встановлюю двері. Така робота. Я вже не пам’ятаю і не цікавлюся, як звати клієнтів.
— Цікаво виходить, — вимовив слідчий, — А ось громадянка, квартирою якої ви незаконно скористалися, згадала цікавий факт…
***
Жінка згадала, що незадовго перед від’їздом вирішила поміняти вхідні двері. Виявилося, що поки хитрий установник виконував свою роботу, він випадково підслухав розмову Ельвіри по телефону.
Їй зателефонувала подруга. Під час розмови Федір зрозумів, що жінки два тижні не буде вдома, і коли напарник прикріплював на двері лиштви, він скористався моментом і збігав до майстерні, зробив дублікат ключів. А потім просто розмістив оголошення і здав квартиру Ельвіри першому-ліпшому бажаючому.
Гроші з нього він взяв відразу і навіть не турбувався про те, що хтось про це дізнається. Він просто суворо наказав мешканцю з’їхати в призначений термін. Хто ж знав, що начальник перерве відпустку Ельвіри?!
— Ну що? Тепер, коли все з’ясувалося, мене більше не підозрюють у злочині? — запитав слідчого Ярослав.
— Ні. А ось громадянин Юрченко буде відповідати за законом, проти нього достатньо доказів. Він значиться в квитанції фірми з установки дверей, його відбитки є на самих дверях, і номер, за яким ви зв’язувалися з ним за оголошенням, зареєстрований на нього, — вимовив слідчий і зателефонував.
За хвилину в двері увійшов конвойний.
— Заберіть затриманого, — розпорядився слідчий.
***
Ярослав так і залишився жити в Ельвіри. Між ними виникла симпатія, яка переросла в справжнє кохання. Так буває.
Скромний тихий чоловік з добрими очима дуже сподобався Ельвірі. А Ярослав захоплювався розумною вольовою жінкою, статною красунею Ельвірою. І в глибині душі вони розуміли, що недарма доля так повернулася. Напевно, їм судилося зустрітися.
Обидва самотні, обидва давно вже зневірилися зустріти свою половинку. Ось життя і підсунуло їм такий розклад, від якого вони не змогли відмовитися, і звело їх разом таким ось дивним способом…
Ярослав знайшов хорошу роботу в ресторані. Він був кухарем, що називається, від Бога і, відпрацювавши випробувальний термін, відразу отримав хорошу посаду, так як в ресторані швидко зметикували, який талант їм дістався.
А Ельвіра не стала йти з тієї роботи. По-перше, там взяли ще співробітника і їй стало легше, а по-друге, змінився начальник. Випадково з’ясувалося, що колишній начальник виявився нечесним — його викрили в якихось махінаціях.
Яких — Ельвіра точно не знала, але з посади його усунули. Новий начальник цінує жінку, тому що відразу зрозумів, яка вона цінна співробітниця, і боїться її втратити. І нещодавно він навіть додав їй зарплату…
Ніхто не знає, чим може обернутися черговий зигзаг долі, навіть якщо спочатку здається, що нічого хорошого з цього не вийде. А воно ось як виходить…
Спеціально для сайту Stories
