Коли я дізналася, що вагітна, я ні на секунду не сумнівалася, що Юра зрадіє. Хоч ми зустрічалися всього півроку, але коли він дізнався, то відразу зробив мені пропозицію. Ми провели божевільний медовий місяць на море, а коли повернулися, почали робити ремонт в квартирі.
Юра дуже хотів сина, про це він мені говорив ще до весілля. Найцікавіше, що він точно знав, що у нього буде син, навіть ім’я йому вибрав. Коли я запитала, як назвемо малюка, якщо народиться дівчинка, він сказав Діма, тому що дуже хотів сина.
Коли я народила, новоспечений тато був гордий і щасливий. А потім почалося найскладніше випробування для нас обох. І Юра цього не переніс. Гори брудних пелюшок, безсонні ночі і неспокійні крики малюка вибили чоловіка з колії. Після роботи він не міг чути, як плаче малюк. А я так взагалі цілодобово чергувала біля його ліжечка.
Я дуже втомлювалася, падала на ліжко без сил. Іноді я засинала від втоми так міцно, що навіть не чула плачу немовляти, і тоді Юрі доводилося його заспокоювати.
Чоловік не розумів, що я не в силах навіть прийняти душ іноді, яка там близькість. Так він віддалявся від мене поступово, не допомагав з дитиною, затримувався на роботі допізна. Мені набридло, що в родині тільки я тягну все на собі.
Очевидно було, що чоловікові не потрібні були ні дитина, ні дружина, яка перестала бути пристрасною і привабливою, я вирішила подати на розлучення. Коли повідомила про це Юрі, він навіть сперечатися не став. Так що я зібрала свої речі і поїхала з дитиною до мами.
Якось я почала прокручувати своє життя в голові, згадувати, що колись чоловіки сходили від мене з розуму.
І я згадала свого колишнього одногрупника, якому дуже подобалася. Пізніше знайшла його в соцмережах і почала спілкуватися. Виявилося, що він не одружений і досить успішний.
Пару раз ми зустрічалися в кафе, щоб поговорити. Я зрозуміла, що він ще відчуває до мене симпатію. Я знову відчула себе жінкою, красивою і чарівною.
Через рік одногрупник покликав мене заміж. Ми одружилися і щасливі в шлюбі вже 7 років. Мій син дуже любить свого вітчима і кличе його татом.
Добре, що я не стала жаліти про розлучення і сумніватися в своєму рішенні. Треба брати долю в свої руки і не чекати, що хороше життя саме тебе знайде.
