Микола одружився, як і багато хто в наш час, буденно. Не було ні мексиканських пристрастей, ні банального зальоту, ні довгого роману з роздумами і довгою дружбою, яка дуже повільно переростала в романтичні стосунки.
Вони познайомилися на якійсь вечірці, сміялися, танцювали, базікали. Він проводжав Інгу додому, попросив контакти. Вони листувалися, ходили на побачення, цілувалися.
Якось легко і невимушено переступили певний поріг у стосунках – невеликий досвід був у кожного з них. Коля працював, мав невеличку квартиру, що дісталася йому від прабабусі, а його батьки жили в іншому місті. Тому з місцем для зустрічей проблем не було.
Інга вчилася на третьому курсі, хоч і без особливого ентузіазму, але сесії здавала вчасно, хвостів не заводила.
Літо добігало кінця. Якось дуже спокійно і буденно вони вирішили, що їм добре і комфортно разом, а значить, пора готуватися до весілля. Миколу, в принципі, влаштовував варіант просто спільного проживання, цивільним, як зараз кажуть, шлюбом.
Інга теж не дуже переймалася штампом і шлюбною церемонією, але не хотіла йти проти мами, яка, як вона була впевнена, стане на захист традицій. Микола знизав плечима: «Ну, як хочете, тільки давайте без особливого шику, на мінімалках».
Повідомили батьків, познайомилися. Теж досить спокійно – в принципі, наречений з житлом і роботою, наречена майже з освітою, загалом, варіант нормальний.
Батьки Колі попросили сваху взяти весільні клопоти на себе, вони надовго виїхати з дому не можуть. Свою частку витрат переведуть у міру потреби. Вони повернулися до себе, а Наталія Василівна з натхненням взялася за справу.
Напевно, вже тоді Миколі слід було б звернути увагу на занадто явний ентузіазм майбутньої тещі і зробити висновки, але не вистачило життєвого досвіду. Він сприйняв це так, що мама його нареченої просто радіє щастю дочки, і їй хочеться бути корисною і причетною до цього свята.
Перш за все, Наталія Василівна зарубала на корені їхні плани обійтися скромним весіллям. Ні, все має бути, як у людей! Коли Микола дізнався, скільки коштує сукня, яку Інга з мамою зібралися купувати, йому стало реально зле.
– Зайчику, ну ти що? Ми ж домовлялися, що візьмемо сукню напрокат, недорого! – вигукнув він.
– Мама хоче, щоб у мене була нова сукня. Вона сказала, що не можна одягати чужу, там невідомо, яка енергія, і взагалі, ми не бідні, і гроші на сукню дасть вона! Там така краса, просто невимовна!
– Ну, добре, потім продамо, або в прокат будемо здавати, – зітхнув хлопець.
Потім настала черга каблучок. Подруга Інги, Настя працювала продавцем-консультантом у невеликому ювелірному салоні і обіцяла дітям недорогі каблучки за акцією, яку незабаром мали запустити.
Дізнавшись про ці плани, Наталія Василівна також забракувала їх, повела Інгу у великий ювелірний магазин і вибрала дорогий ексклюзивний комплект за захмарною ціною.
На боязкі заперечення Інги, що все ж таки потрібно було, як обіцяли, вибрати що-небудь в магазині Насті, щоб та отримала хороші відсотки, вона пирхнула і сказала, що на своє весілля Настя нехай сама вирішує, що і як, а ми будемо робити так, як зручно нам!
Микола намагався втрутитися, він розумів, що з Настею вчинили недобре, та й взагалі був проти таких витрат, але всі його заперечення розбилися об могутнє тещине: «Це мої витрати!».
Та ж історія повторилася з рестораном, фотосесією, тамадою, апартаментами для молодят.
– Ну навіщо нам потрібні ці апартаменти? Навіщо викидати стільки грошей? – кипів обуренням Микола. – Ми дорослі люди, давно вже ночуємо разом, у нас є своя квартира, куди ми поїдемо після весільного банкету, і тихо, спокійно проведемо там всі належні дні!
Інга погоджувалася з ним, але вранці він йшов на роботу, приїжджала мама і спокійно та рішуче продовжувала гнути свою лінію. Зрештою, Микола махнув рукою і надав жінкам певний карт-бланш, дозволяючи влаштовувати все за своїми шаблонами.
У нього на роботі був повний аврал – шеф заявив, що відпустить його у відпустку тільки якщо він завершить і здасть до цього всі свої проєкти.
Зрозуміло, що майже в усі грандіозні задуми тещі доводилося вкладати додаткові кошти: так, непотрібний шик оплачувала друга мама, але нареченому і його батькам доводилося через це витрачатися на звичайні, необхідні речі та заходи.
Батьки Миколи також не схвалювали грандіозний розмах планів свахи, натякаючи, що вони і так дали більше, ніж достатньо, враховуючи, що забезпечили молодь житлом.
Наталія Василівна не ображалася, навпаки, розуміюче кивала в веб-камеру, розводила руками, закочувала очі. Але при цьому продовжувала просувати свій план.
У підсумку вона зробила все, як планувала. Треба визнати, свято вийшло чудовим. Зі смаком прикрашений зал, вальяжний тамада, який періодично змінював урочистий тон на легкий, витончений гумор, море живих квітів, ансамбль музикантів, відмінна їжа, і в кінці абсолютно приголомшливий весільний торт.
Всі були дуже задоволені, в тому числі і молодята, які цілком насолодилися розкішшю номера-люкс для їх далеко не першої ночі. Батьки нареченого дякували свекрусі, обіймалися, фотографувалися, пили ігристе, розбиваючи келихи на щастя.
Урочистості відгриміли, почалися будні. Жити стали в квартирі Миколи, особливо не змінюючи звичного способу життя – він йшов зранку на роботу, вона залишалася вдома, прибирала, готувала, створювала затишок.
Не сказати, що її кулінарія була особливо вишуканою, так, звичайні страви – борщ, котлети, рагу. В принципі, молодий чоловік не заперечував: живучи один, він звик харчуватися простими стравами, а часто і напівфабрикатами.
Теща часто приїжджала на вихідних, готувала разом з Інгою на кухні, і в ці дні Микола насолоджувався кулінарними вишукуваннями, на які Наталія Василівна була великою майстринею.
А незабаром звичний вже плин їхнього життя порушилася радісною звісткою про вагіт ність молодої дружини. Але ця радість була сильно затьмарена станом її здоров’я – Інгу нудило з приводу і без, часто вона не могла терпіти запахи їжі, і не те, що готувати, а й просто ловити найменші кухонні аромати.
Миколі довелося вранці обходитися кавою (її запах чомусь не дратував Інгу) з якимось бутербродом, обідати в офісі, а вечеряти десь у кафе. Часто приймав запрошення тещі і вечеряв у неї, наїдаючись про запас. Незабаром та прийшла до них з пропозицією.
– Друзі, так жити не можна, очевидно, у Інги вагі…ість буде важкою, а Миколі потрібні нормальні умови – їжа, сон, відпочинок. Він у нас все-таки годувальник! Тому я пропоную поки переїхати Інзі знову до мене, до того часу, коли вона відновить своє здоров’я.
Харчуватися ми зможемо по мінімуму, я теж їм мало, а Миколі вже доведеться тут постаратися. Зазвичай такий страшний ток…коз не триває довго, думаю, місяця через два-три все прийде в норму!
Так вони і вчинили, і на якийсь час проблема була вирішена. Через три місяці ток…оз відступив, Інга стала спокійніше ставитися до запахів їжі, але все ж так і не змогла вирівняти своє сприйняття повсякденного життя.
Вони пробували знову жити у своїй квартирі, але виходило погано. У Інги збився графік, вдень вона відсипалася, а вночі мучилася безсонням, вставала то попити, то сходити в туалет, то поїсти. Потім просто йшла сидіти на кухню, але там виявилося некомфортно, лежати було ніде, а довго сидіти – важко.
Вона знову поверталася в спальню, лягала, переверталася, піднімалася, загалом, абсолютно розбивала сон Миколі, якому доводилося рано вставати, щоб іти на роботу.
Теща запропонувала новий варіант: нехай діти переїжджають до її двокімнатної квартири, а вона перебереться до їхньої однокімнатної.
Це рішення виявилося дуже вдалим – тепер Інга мешкала у великій кімнаті, відсипалася там, вночі могла спокійно лежати в ліжку, читаючи книгу або дивлячись якийсь фільм, виходити на кухню, заварювати собі чай, в той час як Микола мирно висипався в маленькій кімнаті.
Час було думати про наближення пол огів, перш за все, про майбутні витрати. За цей час Коля накопичив деякі кошти, але особливо їх не афішував, боявся, що улюблена теща почне просувати плани покупки коляски за ціною авто і ліжечка з рожевого дерева з матрацом з гагачого пуху.
Однак дійсність виявилася набагато гіршою. Теща м’ялася, уникала розмови, ховала очі. Притиснута до стіни, неохоче зізналася, що взяла кредит ще на етапі підготовки до весілля.
Сподівалася, що частину кредиту покриє подарунковими грошима, частину буде віддавати із зарплати.
Але, як це зазвичай буває, десь не розрахувала, десь вийшли більші витрати, а потім – менші доходи. Загалом, на даний момент склалася дуже неприємна ситуація – кілька платежів прострочені, з банку дзвонять, поки що ввічливо і без погроз, але все одно платити треба, а у неї грошей немає – на роботі катастрофа, компанія на межі краху.
Микола схопився за голову:
– Наталя Василівна, голубонько, ну як же ви так! Навіщо? Навіщо було брати стільки грошей?
– Я ж хотіла, як краще, щоб весілля всім запам’яталося…
– А мені чому не сказали?
– Ти б не дав, зробив би убоге весілля з прокатною сукнею і дешевим кафе!
– Гаразд, весілля і справді вийшло незабутнім. Але що зараз робити?
У підсумку, після довгих обговорень утрьох, вирішили: з’їжджатися всім у двокімнатну, Квартиру Миколи здавати, всі наявні кошти направити на погашення кредиту. Знизити всі поточні витрати, відкладати хоч потроху на пол…и. Нікому в жодні авантюри не влізати, нових кредитів не брати.
Наталія Василівна заїкнулася було на тему, щоб однокімнатну продати, відразу закрити кредит, купити хорошу нову коляску…
Микола говорити на цю тему нічого не став, просто подивився на тещу настільки красномовним поглядом, що друга мама поперхнулася і тему закрила.
Зрештою, все закінчилося більш-менш благополучно.
Поло ги пройшли спокійно, народився здоровань Валерій, якого виховували всі разом, як-не-як розміщуючись у двокімнатній квартирі.
Коли розрахувалися з банком, знову розселилися в дві квартири. Жили спокійно, Микола зла на тещу не тримав, розумів, що вона зробила це з кращих спонукань, але при цьому мало не втратила все.
Коля з Інгою дуже уважно контролюють всі пориви Наталії Василівни затіяти якусь чергову авантюру на кшталт першої річниці Валерія у VIP-залі найдорожчого ресторану. Причому всі контраргументи висловлює зазвичай Інга, а тато Коля просто мовчить і тільки дивиться важким поглядом з-під густих брів.
Спеціально для сайту Stories
