Я нещодавно влаштувалася у школу і намагаюся сильно не лізти на рожен. Проте нещодавно стала свідком розмови завуча зі своєю дочкою. Спочатку мама просто голосно вичитувала дитину, а потім почала на неї кричати.
Вона кричала щось про котлети і те, що дочка не думає ні про кого, окрім себе. У чому була справа? Мама залишила для двох доньок, старшої та молодшої, макарони з котлетами.
Молодша прийшла додому раніше і з’їла всі котлети, залишивши лише макарони. Мабуть, мама готувала страву на всю сім’ю у чотири особи, по одній котлеті на кожного. Виходить, що дочка з’їла всі чотири котлети.
Сім’я завучки була дуже небідною. Чоловік добре заробляв, маючи власний бізнес, старша дочка вже навчалася в університеті, а ось молодша нещодавно пішла до 5 класу. Зовсім ще дитина.
Однак матуся кричала на неї так, ніби дівчинка вчинила справжній злочин. І справа була зовсім не в тому, що вдома не було що їсти. Можливо, мама була частково права. Ось тільки навіщо робити з догани таку виставу?
Чому б просто не пояснити доньці, що їжа готувалася для всіх членів родини, і тепер на вечерю будуть порожні макарони. Я щиро вважаю, що сімейні справи повинні залишатися лише всередині сім’ї.
Однак дивно, що в деяких сім’ях підтримується така тенденція, що всі проблеми з’ясовуються лише скандалом. Звичайно ж, крик ніколи не може призвести до того, що дитина зрозуміє, в чому вона винна. Швидше за все, просто образиться.
