Якщо розчепірити всі пальці на долоні і показати, ось стільки років мені скоро і буде. Я Льоша. У мене крута сім’я, як Бамблбі. Це трансформер такий!
Мама, правда, поїхала. Спочатку вона лікувалася, довго лежала в ліжку, мене обіймала. А потім бабуся сказала, що мама поїхала в санаторій, дуже далеко. От би вона мені привезла Оптимуса Прайма!
Після того як мама поїхала, тато теж засумував. Почав сильно втомлюватися на роботі, так сильно, що коли приходив додому, дивився на мене і плакав. Хто-небудь знає головного на роботі? Скажіть йому, щоб тата не навантажували. Неправильно, коли дорослий дядько плаче.
Ще він говорив, що більше не може, знову йшов, а повертався зовсім втомлений, від нього неприємно пахло. Напевно, він у мене спортсмен, бігав, а потім з калюжі пив. Круто ж я про калюжу придумав, смішно?
Одного разу я вже майже спав, але чув, як бабуся кричала на тата, що пора забути, відпустити, що є я. А він ревів, майже як Анька з другого поверху, вона у нас у дворі головна плакса.
У тому, що тато плаче, точно винна робота. Значить, він працьовитий. І веселий був, до того як мама поїхала. Ми з ним зібрали майже повну колекцію Біоніклів, чий ще тато так може?
Потім бабуся повела мене в садок. Я всю дорогу говорив, що мені і вдома добре. Але бабуся вперта, хоч і добра.
У садку мені не сподобалося. По-перше, Льош там багато, а повинен бути один, це я. По-друге, дівчата. Я не проти дівчат, але вони дурепи. Ниють, вигадують, банти на голові носять. Ось ви носите? А я ні.
Але найгірша в садочку Валентина Семенівна, вихователька. Чому вона подобається бабусі, не розумію, напевно, вперті один одного люблять. Ми з татом називаємо її Тітка Бос.
У садку я найбільше дружу з Платоном, нам разом весело, а Валентина Семенівна заздрить. Одного разу сказала, що якщо не замовкнемо, вона нам язики проколе діркопробивачем.
Діркопробивач завжди стоїть у неї на столі. Дірка в язиці – це круто, я по телевізору бачив. Але, напевно, боляче, тому доводиться слухати Тітку Боса.
На сон час у мене є ліжко. Вдома своє і тут своє, уявіть? Ми з Платоном спимо поруч. Але взагалі не спимо, а розмовляємо про Оптимуса. Валентина Семенівна лається, що треба мовчати в ганчірочку. Не знаю, в яку, може, є спеціальна ганчірочка для мовчання, але ми не знайшли.
Я ось про що думаю. Тітка Бос каже, що ми не розуміємо свого щастя і якби у неї була така можливість, вона спала б з качками. У чому прикол?
Це незручно і качки щипаються, я точно знаю, був же в селі. На полуденок в садку дають компот з пиріжком. Ох, як же це смачно.
Зараз ще розповім, як мене забули в садку, класна історія. Коротше, був вечір. Всіх вже забрали батьки, ми з Платоном одні залишилися. Валентина Семенівна дзвонила татові на мобільний, а він вимкнений.
Подзвонила бабусі, та сказала, що хтось в’їхав на машині в стовп. Я не зрозумів, у чому там справа, але тітка Бос заплакала, а поки вона розводила сирість, за Платоном прийшла мама. Вихователька попросила її взяти мене на ніч. Уявіть, як круто? До друга з ночівлею!
Ми сіли в машину. Мама Платона працює в таксі. Вона швидко водить, як Шумахер, і лається за кермом поганими словами. Тато Платона теж поїхав далеко, Платон думає, що в Японію, шукати секрет японського виробництва. Квартира виявилася тісною, але було все одно весело.
Ми втрьох грали в хованки і пили газовану воду з бульбашками, вдома такої немає.
Мама класна у Платона, помила мені голову і підстригла нігті. Був дуже крутий день! Потім вона нас поклала спати і прочитала казку про Русалочку. Як мама.
* * *
Вранці мене забрав тато. Сказав, що загубив машину. Не розумію, як можна загубити таку величезну штуку, це ж не Біонікол. Ще у тата на обличчі були страшні порізи і синці. Так парився віником у лазні, що подряпав обличчя. Тато буває дурним, мені його іноді шкода.
Увечері до нас в гості прийшов татів найкращий друг Сергій. Найголовніше, що у Сергія є Чарлі! Справжній собака. Ікла величезні, як у вовка, але він мене ніколи не кусає, тільки руки лиже.
Поки ми з Чарлі гралися, дорослі посварилися. Сергій кричав: «Ти зовсім здурів, на кого Льоху залишиш? Так не можна, живи, заради неї і нас живи».
Тато у відповідь кричав, що втішати не треба. Вони побилися в кінці, чи то тато перший Сергія вда рив, чи то навпаки, загалом, боролися на кухні і сопіли, а ми з Чарлі рознімали.
Чарлі молодець, вкусив за дупу обох, щоб нікому не було прикро. Потім ми втомилися, лежали на підлозі всі разом. Я сказав:
– Ви навіщо б’єтеся? Погана звичка, мамі не сподобається.
– Її немає, – відповів тато.
– Кого немає? – не зрозумів я.
– Рано! – сказав Сергій татові, а мені пояснив, що немає машини. Тато точно дурний, знайшов через що засмучуватися. Довелося його втішати.
– Ти тільки не реви, це всього лише машина. Нову купимо. Ти у мене розумний, придумаєш щось, і Сергій допоможе. Пам’ятаєш, я втратив великого Скубі-Ду? Ну так, спочатку було важко, плакав кожен день. Потім так вирішив: я є, а його немає. Мені тут добре, а Скубі-Ду в іншому місці добре. Нема чого сумувати.
Тато сильно обійняв мене. Вони з Сергієм мовчали і плакали, точно вам кажу, я бачив сльози. Чарлі скиглив. Двоє дорослих, і розчулилися через машину.
Потім всі з підлоги встали, тато пообіцяв Сергію постаратися і взяти себе в руки. Чарлі тієї ночі спав зі мною, який же він крутий і теплий!
* * *
Наступного дня тато прийшов за мною в садок пішки. Приніс мені велосипед, а мамі Платона – квіти, довго просив вибачення. Вони посміхалися, ми з Платоном теж. Його мама розуміється на машинах, відразу сказала: нічого, буває.
Потім я їхав додому на велосипеді, а тато біг за мною. Я сміявся, а він чомусь і в мене просив вибачення. Дорослі всі дивні, навіть свої.
* * *
Тата ніби підмінили з тих пір, як вони з Сергієм побилися і Чарлі вкусив за дупу. Тепер він приходить додому раніше. Напевно, хтось поговорив з головним по роботі. Дякую!
Ще ми з татом по вівторках ходимо в басейн. Він плаває як дельфін і обіцяв, що мене теж навчить. По четвергах у нас карате, одягаємо білі кімоно і вперед.
Особливо татові подобається бити грушу, він може двадцять хвилин колошматити без зупинки, такий злий, вам і не снилося. А потім посміхається.
* * *
Нещодавно у мене був дитячий корпоратив. Так тато жартома називає день народження. Я запитав, чи приїде мама, але виявилося, що вона дуже зайнята в санаторії.
Зате тато покликав усіх моїх друзів із садочка, щоб день народження був найкращим у житті. Він дзвонив організаторам свят, клоунам, людям, які роблять торти. Каже, простіше на Місяць злітати, ніж влаштувати день народження дитині.
Бабуся розумна, запропонувала підключити маму Платона. Суперкруто вийшло! Вони з татом швидко домовилися, все зробили, вона торт спекла з Бамблбі. Чарлі прийшов, ми з ним танцювали і з дівчатами теж. Іноді і дівчата на щось годяться. Шкода, що мама не подзвонила.
* * *
Минув рік. Ми живемо вчотирьох. Я, тато, Платон і його мама. Круто мати брата-друга. Мама Платона добра.
Сьогодні бабуся і тато сказали, що хочуть зі мною серйозно поговорити. Я знаю про що. Звичайно, виберу Бамблбі. Оптимус, тільки не ображайся! А коли мама приїде, я їй розповім, що татові з мамою Платона жити краще, він уже звик. Я розумний, все поясню як треба…
Спеціально для сайту Stories
