– Господи, голову зламала, що подарувати братові на ювілей, – скаржилася Сніжана чоловікові. – Перебрала тисячу варіантів, але такого, щоб ахнути, не знайшла.
– Чому жінки все так ускладнюють? – усміхнувся Сергій. – Поясни, навіщо справляти ефект “вау”? Навіщо підносити щось екстраординарне? Достатньо вибрати гідний практичний подарунок, і Михайло точно попливе від задоволення.
– Ні! Я хочу щось емоційне, щоб запам’яталося на все життя! Розумієш? Дарувати шкарпетки – не мій підхід!
Чоловік замовк. Сніжана продовжила мити посуд, невдоволено бурчачи щось під ніс.
– А якщо подарувати квиток на концерт Монатіка? Він же обожнює цього виконавця, при цьому ніколи не був на його живому концерті. Пам’ятаю, одного разу ми сиділи в барі, спілкувалися про різні дурниці. Раптом заграла його пісня, то Михайло її від А до Я з Монатіком і заспівав! – натхненно запропонував Сергій.
Домивши останню тарілку і вимкнувши воду, дружина впевнено сказала:
– Ні! Ніякої цінності в цьому немає, та й гроші витрачати на таке марне проведення часу не варто.
– Сніжано, – зітхнув чоловік. – Уже й у мене почала боліти голова на порожньому місці. Подаруємо гроші й крапка! Нехай ювіляр сам вибере те, що йому найбільше потрібно на даний момент.Жінка невдоволено зморщила ніс, але погодилася:
– Гаразд. Я настільки втомилася, що не буду опиратися твоїй пропозиції.
Сергій розплився в усмішці. Цей раунд він у дружини виграв.
Після вечері подружжя сіло за перегляд улюбленого серіалу.
– А може гумористичну програму подивимося? Так втомилася від інформаційного шуму. Хочеться просто розслабитися і ні про що не думати.
– Як скажеш. Я теж не проти посміятися!
Але мріям про спокій не судилося збутися. У гості заявилася невістка і з порога здійняла тривогу.
– Любі мої, як добре, що ви вдома! Маю розмову на мільйон доларів. Так бігла до вас, що вся спітніла. Зовиця, може холодним лимонадом пригостиш?
Сніжана повільно піднялася з дивана і пішла на кухню. Стосунки з Аліною завжди були натягнуті.
Від самого початку вона опиралася, щоб брат одружився з “королевою”. Саме так називали невістку всі родичі. Незважаючи на те, що дівчина народилася у звичайній сім’ї, виросла в маленькому місті й працювала продавцем у “Сільпо”, самооцінка в неї була, як у англійської королеви.
Вона завжди вимагала до себе підвищеної уваги і вважала, що Михайло народився під щасливою зіркою, якщо зміг одружитися з “її високістю”.
Але брат покохав по-справжньому, тож Сніжані нічого не лишалося, як змиритися і прийняти невістку в сім’ю. Хоча насправді зустрічі з родичкою давалися їй з великими труднощами і щохвилини Сніжана мріяла, щоб Аліна швидше пішла.
Випивши дві склянки лимонаду, невістка нарешті перейшла до справи:
– Незважаючи на те, що день народження в Михайлика в середу, ми вирішили перенести святкування на вихідні. Проведемо урочистість у суботу. Самі розумієте, робочий тиждень, люди зайняті. А так хоч нагулятися можна вдосталь!
– Розумне рішення! – підтримав Аліну Сергій. – А то я вже планував відгули брати.
– Ні, що ти! Ми не хочемо нікому створювати проблем.
– А де плануєте відзначати? Ресторан чи на квартирі зупинилися? – поцікавилася Сніжана.
– З цього питання я і прийшла. Ми з чоловіком розсудили, що будь-який закритий заклад – поганий вибір. Спека стоїть нестерпна! Дихати неможливо, не кажучи вже про танці.
– Молодці! Правильно подумали! – знову підтримав невістку Сергій, чим сильно розлютив дружину.
– Так у чому власне моя ідея. Проведемо ювілей на вашій дачі. А що такого? Ми ж рідня! – нахабно заявила невістка. – У вас великий двір, газони, квіти. Є барбекю зона і зона відпочинку. Я скажу, що там місце краще за будь-який ресторан! Ідеально для того, щоб повеселитися.
На кілька хвилин запанувала тиша. Першим заговорив Сергій:
– Невістко, ти застала нас зненацька! Ми ніколи не використовували дачу під гулянки. Для Сніжани – це особливе місце, куди вона допускає тільки обраних. Ти ж сама знаєш.
– Так, але я не прошу вас провести там вихідні або відпустку. Це ж важлива дата! Михайлику – тридцять п’ять років! Зрештою, це твій брат. Я ж не для чужої людини намагаюся! Усі ми хочемо влаштувати справжнє свято і зробити приємно моєму дорогому чоловікові.
– Добре, – раптом погодилася Сніжана. – Ти маєш рацію. Михайло не тільки твій чоловік, а й мій брат. Та й про родичів треба подумати. І батьки, і тітки – люди похилого віку. На свіжому повітрі їм буде краще.
– Сніжано, ти просто диво! – розплилася в задоволеній усмішці Аліна. – Зізнаюся, чоловік дуже сумнівався. Казав, що я придумала нісенітницю і ти ніколи не погодишся. Вмовляв, щоб не йшла до вас. Але бачиш, як чудово вийшло. Розум узяв гору над емоціями і ти на хвилину забула про своє “палке кохання” до невістки!
Дівчина голосно розсміялася, вважаючи жарт дуже смішним.
– Ти ще щось хотіла? – суворо запитала Сніжана. – Якщо більше прохань не залишилося, то… уже пізно. Ми будемо лягати спати.
– Звісно-звісно! Йду! До зустрічі, дорога родичко! – єхидно відповіла Аліна і швидко втекла з квартири.
– Ніколи б не подумав, що ти здатна на таку доброту! Моя дружина допустила у свій “райський сад” родичів. Чудеса!
– Це особлива дата. Я не могла вчинити інакше. Як би я не ставилася до невістки, брата дуже люблю і ціную.
– Є така справа! – ствердно відповів Сергій. – Я за будь-яку тусовку, але роботи додалося. Думаю, що потрібно взяти відгули на тиждень і поїхати на дачу заздалегідь. Підготувати місце до прийому гостей.
Подружжя працювало на дачі. Сергій підстриг газони, упорядкував грядки і паркан. Сніжана займалася будинком і квітами.
– Треба купити нові столи та стільці для зони відпочинку. І може навіс замінити?
– Давай без фанатизму. Я знаю, яка ти – ідеалістка, але розслабся. Ми зробили все, щоб свято вдалося на славу.
– А де гості танцювати будуть?
– На задньому дворі, звісно! Не переживай, грядки залишаться цілими.
Сніжана озирнулася навколо. Та картинка, яку вона бачила перед собою, надихала і тішила очі. Жінка була задоволена тим, що робить особливий внесок в організацію святкування ювілею Михайла.
– У мене спина не розгинається, – жартівливо скаржився чоловік. – Я ніколи стільки не працював.
За три дні до ювілею пролунав дзвінок. Це була Аліна.
– Привіт, Сніжано. Як ви там поживаєте? В очікуванні свята?
– Не зовсім. Ми так замоталися за останні дні, що ледве ноги переставляємо. Сама знаєш, як мама й тітоньки люблять у кожен куток зазирнути, щоб перевірити чистоту. Краще не жартувати.
– Розумію. А уяви, як воно мені. Але нічого, прорвемося! Я чого власне дзвоню…
Сніжана ненавиділа цю фразу невістки, бо знала, що та обов’язково щось проситиме.
– Обійшла всі магазини, не змогла знайти гарне м’ясо для шашликів. Купи там у селі, а я гроші віддам, як приїду.
– Аліна, ти смішна! Звідки я знаю, хто і що тут продає. Я буваю на дачі кілька разів на місяць і все необхідне привожу із собою.
– Сніжано, що ти така не спритна? Зайди до сусідів, уточни. Це справа десяти хвилин! Я ж для Михайла стараюся! Ми не можемо неякісним м’ясом нагодувати гостей. А там усе-таки домашнє, органічне.
– Гаразд, подивлюся! – злобно буркнула Сніжана. – До зв’язку!
Аліна, як зазвичай, підкинула проблем. Жінці довелося витратити два дні, щоб вирішити питання з м’ясом. Злість пропалювала зсередини. Їй хотілося висловити все, що вона думає про дружину брата. Але псувати свято не хотілося.
“- Аліна скинула на нас усі питання щодо організації, тепер і до продуктів добралася.
Але це був тільки початок.”
Аліна приїхала на дачу за день до торжества.
– Мишко з’явиться завтра з усіма гостями! – урочисто оголосила жінка. – Куди можна торт поставити?Сніжана уважно подивилася на пакет невістки.
– Можна поцікавитися… а де продукти на стіл? – здивовано запитала вона.
– Усе тут. Торт привезла. Виноград, яблука, персики. А овочів і зелені в тебе на городі зберемо. Тож усе під контролем. Не нервуй!
– У сенсі? – не могла отямитися Сніжана.
– Дорогенька, а ти що, не знаєш, що в магазинах продають? Так я тобі можу розповісти! Безпосередньо працюю з цим “сміттям”, яке в рот не можна взяти! А тут усе своє! Дай хоч раз у житті насолодитися і поїсти екологічно чистих продуктів!
Якби не брат, Сніжана тут же викинула б нахабу з дому. Але, на жаль, доводилося, стиснувши зуби, терпіти витівки невістки. Заради дня народження.
Рано вранці жінки зайнялися готуванням. Але щойно почали прибувати перші гості, Аліну як вітром здуло. Вбравшись, “господиня вечора” зустрічала родичів і друзів, отримуючи тонни компліментів.
– Як усе гарно! Яка організація свята! Ти не дружина, а золото! – захоплювалася рідня. Сказати, скільки сестра Михайла доклала зусиль, невістка забула. Усю увагу й похвалу забрала собі.
Цілий вечір Сніжана та Сергій працювали як обслуговуючий персонал.
– Сніжано, це твоє житло! Ніхто не знає його краще, ніж ти. Тож ти змушена нас усіх дружно потерпіти!
Чоловікові довелося смажити на мангалі шашлики. Виявилося, що готувати м’ясо ніхто не вміє, крім нього. Дружина бігала навколо гостей і як кухар, і як офіціант, і як адміністратор.
Друзі та близькі веселилися, грали в конкурси й танцювали. Ніхто не подумав про господарів торжества.
Сніжані було прикро до сліз:
– Подумати не могла, що мої родичі – такі егоїсти. Жоден… чуєш, жоден із них не підійшов і не запитав, як наші справи. Скуштували ми шматочок шашлику чи ні. Ніхто не запропонував навіть маленької допомоги.
– Люба, не варто злитися, – заспокоював дружину Сергій. – Потрібно зробити відповідні висновки і відпустити негатив. Бурчанням і сльозами ти ситуацію не виправиш.
– Аліна взагалі “королева нахабства”! – продовжувала Сніжана, ігноруючи слова чоловіка. – Усе звалила на мої плечі! Знаєш, я тільки зараз зрозуміла її хитру задумку. Ні про яку сім’ю вона не думала. Їй глибоко начхати, як і хто себе почуватиме. Дивилася тільки на власну вигоду, щоб зняти з себе відповідальність за ювілей. Вдало придумала! Нічого не скажеш! Знайшла дурнів, які підставили власні спини. Браво!
– Досить, прошу! Перестань займатися самоїдством! – спокійно сказав Сергій, протираючи склянки для соку.
Раптом Сніжана посміхнулася, хитро примруживши очі:
– Я знаю, як помститися “зірці”. Ми не будемо дарувати гроші братові. По-моєму, наша сім’я зробила достатньо для ювіляра.
– Ти впевнена? – із сумнівом запитав чоловік. – Михайло точно не образиться?
– Скільки разів Михайло підійшов до нас за сьогоднішній вечір? Ти хоч шматочок торта з’їв?
–
Сергій мовчки дивився на дружину, не знаючи, що відповісти.
– Тоді нічого не говори і про подарунок!
Святкування добігло кінця. Гості роз’їхалися, подякувавши Аліні та Михайлу за свято.
– Незабутня тусовка! Чекаємо на наступний ювілей!
Сніжана так втомилася, що не стала більше звертати увагу на “байдужість” гостей до її праці.
Наступного дня не встигла господиня дачі розплющити очі, як пролунав дзвінок від невістки:
– Привіт, Сніжано. Як ви? Прокинулися? Що робите?
– Повір, нам є чим зайнятися. Брудний посуд і сміття після застілля самі себе не приберуть. Чи в тебе чарівна паличка є?
– Ой, так. Я б із радістю вам допомогла, але мені до мами потрібно з’їздити. Терміново викликає. А зараз розбором подарунків займаюся і щось не можу знайти ваш. Напевно загубили на дачі.
– А ти його і не повинна знайти. Він почався і закінчився ще вчора.
– Це як? – здивовано закудахтала Аліна. – Ти братові нічого не подарувала?
– Чому ж? Надання дачі для святкування, організація ювілею, оформлення, купівля м’яса для шашликів, овочі, зелень, обслуговування гостей і фіналом прибирання. Ти вважаєш, що цього замало?
– А до чого тут дача? Я ж теж допомагала готувати. І продукти привезла.
– Давай не будемо про твою допомогу говорити, бо смішно стає.
– Але це не подарунок. Не плутай одне з іншим!
– Ми витратили час, сили і гроші, щоб вам було добре. І тут я роблю ще одну велику поступку. Заплющую очі на те, що ти невдячно використала нашу доброту, позбавивши мене ювілею брата без моєї згоди. Тож припиняй істерику, королева! І скажи “дякую” за такий безцінний подарунок.
Аліна обурено продовжувала щось пояснювати, але Сніжана не стала більше її слухати.
– Мені ніколи. Бувай, дорога родичко!
Подружжя розсміялося.
– Красиво ти поставила її на місце. Нічого не скажеш!
– Давай до прибирання приступай, а то й сам під роздачу потрапиш! – жартівливо відповіла дружина, продовжуючи реготати.
