Олександр був єдиним спадкоємцем свого батька та успішного бізнесмена Михайла. Батько самостійно виховав його за принципами скромності та послуху. Хлопець поважав старших і ставився до всіх людей однаково. Прищеплені з дитинства манери та звички багато в чому допомогли йому стати перспективним молодим чоловіком та гідним сином.
Матір Сашко втратив у п’ять років. Раптова хвороба забрала життя бідної жінки. Хлопець на все життя запам’ятав її як слабку, хвору жінку з доброю, поблажливою до його пустощів, посмішкою. Михайло свого становища досяг сам. Довгі роки він сумлінно працював на деревообробному комбінаті, а потім орендував цех і продовжив роботу, попри всі труднощі.
Так розпочався його власний бізнес. Чоловік зміг вчасно підгадати, коли розпочинати активні дії. Згодом підприємство розросталося і почало приносити прибуток. Більше, ніж розраховував бізнесмен-початківець. Завдяки стійкому і непохитному характеру Михайло зміг відстояти справу його життя перед бандитами, які вимагали надто багато за свої послуги.
Вони не змогли зламати принципову людину, хоча все ж таки завдали великих неприємностей. Бізнесмен міг перерахувати з десяток історій, які потрапляв з вини зухвалих авторитетів. Зараз же, дивлячись на своє дітище, чоловік не шкодував про жодне своє рішення. Згодом Олександр став правою рукою та головним помічником у серйозній справі батька.
Той після школи відправив його на навчання за кордон, щоб син спостерігав за розвитком передових підприємств із новітньою технікою та знайомився з новими продуктивними методами ведення бізнесу. Після кількох років він повернувся додому і почав працювати. Хлопцем він був тямущим, не лінувався, та й любив суспільство працьовитих активних людей.
Мав багато близьких друзів, був відкритий для спілкування. Тільки в одній справі йому не щастило – ніяк не міг зустріти своє кохання. Мільйонера засмучувало те, що син досі самотній, що дівчата йому траплялися інфантильні, не здатні насолоджуватися красою сімейного життя. У наш час їм тільки подарунки подавай та відпочинок у теплих країнах.
Про те, щоб забезпечити своєму годувальнику надійний тил, і мови не було. В останній рік Михайло став здавати позиції. Відлуння минулого життя давалися взнаки. Всі, витрачені в молодості сили та нерви, тепер виходили старому боком.
– Зовсім я поганий став, синку, – звертався він до Сашка – Ти вже постарайся знайти скоріше собі дружину. І ще… Внуків так хочеться побачити і відійти, знаючи, що ти не залишишся сам.
— Батьку, не кажи так. Ти ще багато років будеш поряд зі мною. Я зовсім молодий, на кого ти хочеш мене залишити?
— Ось і шукай наречену. Нема чого тільки про роботу думати. Сходи з друзями на якийсь концерт, раптом зустрінеш солідну партію, – бурчав бізнесмен.
Олександр усе відмахувався, адже він знав, що справа не в його зайнятості. Романи в нього були, тільки дівчата випаровувалися, як тільки він заговорив про зобов’язання та свої серйозні наміри. Залишалося тільки сподіватися, що десь чекає на нього та сама, яка теж хоче сімейного життя.
Якось у сутінках, коли хлопець повертався з роботи, йому під колеса ледь не потрапила дівчина просто на пішохідному переході. Сашко задумався про щось, от і забув пропустити, мало не стукнув бампером тендітну незнайомку. Він перелякався і вискочив із машини, оглядаючи постраждалу.
— Перепрошую. З вами все гаразд? Я вас не зачепив? – спитав він, дивлячись на перелякану дівчину, скляні очі якої були приховані темними окулярами.
Син багатія впав ступор, зрозумівши, що вона нічого не бачить.
— Вибачте, не знав, що ви не бачите… Я такий дурень. Не треба було цього говорити просто зі мною таке вперше.
— Не соромтеся, всі так реагують, – м’яким голосом відповіла дівчина, поправивши окуляри.
Тільки зараз Олександр помітив, що в руках у неї палиця. Попри ваду, вона була справжньою красунею, наче з обкладинки журналу. Густе русяве волосся хвилями спадало по плечах, рівний тон шкіри, спокусливі пухкі губи, точена постать в пальто про фігурі. Зазвичай за такими дівчатами чоловіки ходять натовпом і б’ються між собою за їхню увагу.
— Може, вам потрібна медична допомога? Тільки скажіть, я відвезу, – схвильовано запропонував хлопець, але незнайомка тільки посміхнулася і приманливим голосом попросила:
— Не треба лікарів. Я добре почуваюся. Можете довезти мене додому? У такі години аварії – часте явище.
— Так, звісно, прошу, – Сашко відчинив перед дівчиною двері свого автомобіля і підвів до нього, допомагаючи сісти.
Спочатку йому було ніяково їхати з чарівною пасажиркою, і хлопець не міг змусити себе не дивитися на неї скоса, корячи себе за те, що це негарно, але Елла анітрохи не соромилася їхнього знайомства. Вона перша почала розмову, щоб розрядити атмосфер, розповідала, як обожнює собак і, що планує завести собаку-поводиря, на яку зможе покластися.
— Нічого собі, який збіг, – мало не скрикнув Олександр. – Я теж люблю собак. Вони мені набагато ближчі, ніж свавільні кішки. На собак можна покластися і пограти, а коли тобі погано, собаки завжди прийдуть та втішать.
Хлопець потрапив під чари Елли і не хотів розлучатися з нею, тому попросив про ще одну зустріч і попросив номер телефону прекрасної співрозмовниці. Його зовсім не бентежило, що дівчина не бачить. Цей недолік сповна компенсувала її яскрава жива натура.
Вона навіть примудрилася ненав’язливо пофліртувати із Сашком, а коли той зголосився провести її до під’їзду, підтримуючи за руку, її рука ковзнула по стегну хлопця. Його тут же кинуло в жар, і Олександр відскочив убік. Серце при спілкуванні з Еллою прискорювало ритм.
Він розумів, що це і є те саме кохання з першого погляду, про яке говорять романтики. Раніше син мільйонера посміявся б з них, але тепер був згоден. Під час першого побачення з’ясувалося, що Сашко та Елла дуже схожі. Вони сходилися в думках з багатьох питань.
Вони цікавилися однією музикою, надавали перевагу одним авторам – Елла слухала аудіокниги, навіть страви їм подобалися однакові. На той раз хлопець привів її в чарівне місце. Нехай вона не могла бачити його, але дівчина насолоджувалася їжею та напоями.
При розмові з дотепною та смішною Еллою, син мільйонера розумів, що все більше тоне у почуттях до неї. Було так приємно переконуватись у їхній схожості, що Олександр не стримався і похвалився знайомством з нею перед батьком, але той його ентузіазму не поділив.
— Сину, але вона ж не бачить. Ти впевнений, що в тобі говорить не бажання врятувати її, а справжні почуття?
— Так, тату, тільки вона мені потрібна. Ви маєте познайомитися. Ти зрозумієш мене, як тільки проведеш із нею бодай п’ять хвилин.
Сашко мав рацію. Елла змогла підкорити і старого. Під кінець вечора у нього не залишилося сумнівів у тому, що ця мила дівчина, яка мріє про велику родину, стане найкращою дружиною та подругою його єдиному синові. Він уже став продумувати, до кого звернутися для організації весілля.
Михайло хотів скоріше стати свідком урочистості та появі онука, бо покращення стану його здоров’я не спостерігалося. Після весілля молодята залишилися жити у великому будинку Михайла, який анітрохи не заважав їхньому сімейному життю. Усі були щасливі.
Щоранку разом снідали, щовечора – вечеряли. Елла вивчала навпомацки кімнати, любила вийти на прогулянку в сад, чудово ладнала з економкою і покоївками, полонивши їх своєю чарівністю, але згодом Олександр став помічати дивацтво за молодою дружиною.
Для своєї сліпоти вона надто правильно орієнтувалася у просторі. Таке неможливо було пояснити, адже жила вона у новому місці лише з місяць. Неможливо за цей час настільки добре вивчити кожен куточок, кожен кут дивана, що випирає, або інших меблів. До того ж, його бентежило, що пересувалась Елла без тростини.
— Ти дивовижно точно пересуваєшся по кімнаті, – зауважив Саша, щоб перевірити її реакцію.
Але та не розгубилася та знайшла виправдання.
— У мене чудова інтуїція, любий, а з роками ця здатність лише розвинулася. Ти міг би мені позаздрити, – грайливо помітила вона, залишивши на шиї чоловіка ніжний поцілунок.
Тоді Олександр відволікся від своїх підозрілих думок, але незабаром помітив, що в сейфі, де він зберігав важливі документи та ексклюзивні контракти по роботі разом з грошима, речі лежать не в тому порядку або не так акуратно, як він їх залишав.
Наступного разу він став уважніше ставитись до документів. Навіть фотографував те, як усе лежало перед тим, як зачинити дверцята сейфа, знову помічав непорядок. До того ж почали пропадати гроші. Невеликі суми, але факт залишався фактом.
Щоб точно переконатися у своїх підозрах, Сашко перед закриттям дверцят сейфа підклав закладку. Так він сподівався дізнатися, чи відкривав сейф хтось за його відсутності, і переконався в цьому, виявивши закладку на підлозі того ж вечора.
Код від сейфа знав лише Олександр, але кілька разів набирав його, коли в кімнаті була дружина. Чоловік з гіркотою зрозумів, що спустошує сейф без його відома саме Елла, тому вирішив зловити її на місці злочину. Через кілька днів після сніданку, коли Сашко збирався на роботу, він підійшов попрощатися з дружиною і ніжно погладив її по щоці.
— У мене днями важлива угода із фірмою, з якою ми місяцями вели переговори. Хоч я і сховав документи до сейфу, все одно хвилююся. Таке відчуття, ніби щось забув.
— Любий мій, ти такий трудяга. Тобі треба навчитися розслаблятись. Іди швидше, спізнюєшся вже. Все в тебе добре пройде. Поспішай і підготуй своїх співробітників до угоди століття.
— Добре, люба. До вечора.
Олександр поцілував Еллу і вийшов із кімнати, прямуючи до гаража. Коли жінка побачила, що його машина виїхала з величезних кованих воріт, вона тут же кинулась до сейфа, набираючи знайомий код. Поки вона копалася у пошуках нових важливих документів, до кімнати зайшов Сашко, грюкнувши дверима. Жінка з жахом відкрила рота і випустила папку з рук.
— Ось ти й попалася, люба, – з усмішкою сказав він.
— Сашко, любий, пробач. Я все поясню, – Елла кинулася до чоловіка, трясучи його за руку.
Тепер у нього не залишилося сумнівів у тому, що вона не має проблем із зором.
– Вислухай мене, будь ласка. Я тебе справді кохаю, в цьому я тебе не обдурила.
– Досить!
Олександр з презирством вирвав руку у зрадниці і звернувся до охоронців, які чекали за дверима свого часу.
— Виведіть її.
Еллу доставили до поліції, де впізнали її, як відому шахрайку. Вона працювала на конкурентів фірми Михайла. Вони підіслали її до Олександра як шпигунку, щоб довідатися про всі його таємниці. Жінка була справжньою професіоналкою.
Перш ніж зблизитися з чоловіком, Елла довгий час спостерігала за ним, роблячи позначки, щоб відповідати його образу ідеальної нареченої та швидко закрутити голову. Сашко подав на розлучення, щоб більше не мати нічого спільного з нею, а жінці висунули кілька звинувачень, і тепер чекала суду.
Олександр попросив у батька пробачення за те, що виявився таким легковірним і пообіцяв більше не довіряти людям так швидко. Він не став ставити на собі хрест після невдалого досвіду з аферисткою, тому взяв на час відпустку та поїхав у подорож Європою.
За два тижні Михайло отримав докладний звіт знайомства сина з милою австрійкою, та кілька фото з прогулянки знайомих. Дівчина виявилася актрисою та сценаристкою, яка у вільний час займалася волонтерством. Цей факт Сашко перевірив одним з перших.
