Опівночі Олену розбудив дзвінок у двері, варто було відкрити, як їй на шию з плачем кинулася Тетяна.
– Андрюша зовсім збожеволів, він справжній звір! – проридала подруга.
– Давай проходь і розповідай, що там, – зітхнула Олена, обіймаючи Тетяну і поплескуючи по спині, а про себе вона сумно подумала: “Про міцний сон можна забути. Уже шкодую, що познайомила подругу з Андрієм”.
Роман Тетяни та Андрія з перших хвилин розгорівся яскраво, як бенгальський вогонь. Вони зустрілися на дні народження Олени, її найкраща подруга і новий колега, якого іменинниця покликала з ввічливості. За п’ять хвилин вони геть забули, що решта світу існує, за годину випарувалися зі свята, а за місяць уже були одружені.
На весіллі Олена щиро за них пораділа: “Тетяні завжди діставалися негідники, добре, що тепер у неї буде нормальний чоловік. Андрій начебто славний”.
Але перша буря вибухнула вже після медового місяця, Тетяна приїхала без попередження і кинулася на шию, заливаючись сльозами. Олена ледве домоглася від подруги причини такого водоспаду сліз:
– Андрюша на мене накричав, він мене страшенно образив, таким непристойним словом!
– Яким? – напружилася Олена.
– Він сказав, що я драматична, – видихнула Тетяна.
Олена прикусила губу, щоб не розсміятися, і подумала: “Андрій висловився дуже точно”.
Тетяна справді любила яскраві емоції та драми з бурхливим примиренням, а коли на горизонті було чисто, вигадувала їх сама.
– Це не найстрашніше, що тобі казав чоловік, – нагадала Олена. – Витри сльози, заспокойся і їдь до чоловіка, такий скандал не вартий виїденого яйця.
Згодом вона не раз картала себе за те, що дала подрузі пораду. Так, вона допомогла Тетяні примиритися з чоловіком, але та, схоже, прийняла Олену за особистого консультанта із сімейних стосунків. Відтоді вона часто приїжджала зі скаргами на чоловіка і запитаннями, що ж їй робити зі своїм шлюбом.
– Я назвала Андрюшину маму старою, а вони обидва чомусь образилися, хоча це правда. Що мені робити?
– Чоловік каже, що я могла б витрачати поменше, але я ж витрачаю свою зарплату, а забезпечувати мене повинен він, хіба ні?
– Я сказала колезі, що якби була вільна, вже була б із ним, а Андрюша образився чомусь…
Олена зітхала про себе: “Уміє ж вона придумати проблеми на рівному місці”.
А потім роз’яснювала Тетяні, як та неправа і в який спосіб краще помиритися з чоловіком. Іншу людину б вона давно послала, але подругу знала з дитинства, а ще відчувала певну відповідальність за цей шлюб, адже вона звела цю пару.
Щоправда, її здивувало те, що Андрій почав її уникати, навіть попросив пересадити його в інший кабінет, а потім і зовсім знайшов іншу роботу.
Олена наодинці побажала йому щастя, успіхів та інших стандартних і ввічливих речей. Андрій відреагував дивно, він відрізав:
– Будь ласка, більше не підходь до мене, від тебе одні проблеми.
Тетяна, коли дізналася про це, відмахнулася:
– Андрюша іноді сам не свій.
“А здавався нормальною людиною”, – здивувалася Олена, але викинула колишнього колегу з голови.Тепер Андрій був присутній у її житті тільки як чоловік подруги, а точніше, невидима тінь, на яку Тетяна почала скаржитися з потрійною силою.
– Можна, я скажу, що в тебе ночувала? – попросила вона якось. – Я залишилася вдома в мами, сама вона була на роботі, тож підтвердити не може. Андрюша ж із чогось мені не вірить, думає, що не одна була. Допоможеш?
Олена погодилася, але коли ситуація повторилася втретє, збунтувалася:
– Я не збираюся прикривати тебе постійно, вистачає й того, що я працюю жилеткою! Розберися вже зі своїм шлюбом.
– Ось ти яка, подруго! – образилася Тетяна.
Після цього вона зникла на кілька місяців, і Олена навіть встигла скучити, адже подругою Тетяна була веселою, якщо тільки справа не стосувалася її особистого життя. Але через якийсь час та намалювалася на порозі зі звичним:
– Уявляєш, що витворив Андрюша…
І все пішло по-старому. Іноді Тетяна знаходила собі нові вуха, скаржилася іншим заміжнім подружкам, але ті були надто зайняті своїми сім’ями, дітьми, чоловіками, тому та знову поверталася до Олени.
Одного разу Олена зрозуміла, що сита подібними скаргами, у неї просто не залишилося втішних слів. До того ж вона того дня втомилася, у неї розболілася голова, хотілося лягти, а доводилося відпоювати чаєм подругу, в якої сталася чергова трагедія:
– Андрюша приревнував мене до Миколи, ну пам’ятаєш, високий такий, м’язистий. Ми просто до нього зайшли погрітися, а та мегера нас побачила і донесла Андрюші. І той не вірить, що ми просто друзі.
Олена зрозуміла що пропустила, коли в розмові з’явилася якась мегера. І що й гадки не має, про кого йдеться. Але їй стало абсолютно наплювати, щоб скоріше відв’язатися від Тетяни, вона ляпнула:
– Знаєш, Андрій тебе не поважає. Ти маєш поговорити з ним серйозно і нагадати, як йому з тобою пощастило, нехай цінує те, що має. Ти легко знайшла б іншого чоловіка, але обрала його.
– Ти впевнена? – засумнівалася Тетяна.
– Так, до того ж ти маєш сказати йому це просто зараз, – заявила Олена і поспішно випровадила подругу з квартири
Коли за тією зачинилися двері, вона полегшено зітхнула: “Мої муки закінчені”.
Однак ті тільки почалися, вранці Олену розбудили дзвінки та повідомлення, які валом посипалися на телефон. Взявши слухавку, вона ледь не оглухла від крику:
– Через тебе Андрюша пішов, ти винна в нашому розриві!
– У якому розриві? – не зрозуміла Олена. – Чоловік тебе кинув?
– Так, а все через твою пораду! Я пригрозила йому розлученням, якщо він не стане мене більше цінувати, як ти й сказала, а він узяв і пішов. Розлучниця!
– Стоп, я такого не говорила, – спробувала виправдатися Олена, але Тетяна вже кинула слухавку.
Олена спробувала додзвонитися до подруги, але та не брала телефон. Зате вочевидь поспілкувалася з іншими друзями, бо від тих почали надходити обурені повідомлення, побачивши які, остаточно стало зле:
“Навіщо лізеш у чужу сім’ю?”
“Як у тебе язик повернувся порадити розлучення?”
“З такими подругами і ворогів не треба!”
Спочатку Олена постаралася виправдати себе, але люди поставилися до її слів вкрай недовірливо.
На роботі вона була сама не своя, не могла переварити ранкову подію, та й обурені повідомлення не вичерпувалися.
“Це безглузда помилка, скоро всі це зрозуміють”, – переконувала вона себе. – “А поки треба все з’ясувати, після роботи відразу поїду до Тетяни”.
Виявилося, Тетяна зібрала велике коло подружок, які втішали її, підносили хустки і дружно костерили чоловіка. Побачивши Олену, запанувала неприязна тиша, яку порушила винуватиця цього збіговиська:
– Прийшла наді мною посміятися, бо тобі було мало розвалити мій шлюб? – драматично запитала Тетяна.
– Це помилка, давай усе прояснимо! Я не казала тобі погрожувати розлученням, просто порадила поговорити.
– А ось і ні, – відповіла Тетяна. – Ти давно маніпулювала моїм шлюбом, давала огидні поради, як мені поводитися, а Андрюшу це тільки злило. Я ще дивувалася, чому в нас усе стає погано після того, як поговорю з тобою.
Тепер я зрозуміла, ти спеціально змушувала мене робити те, що зіпсує моє сімейне життя.
Олена зробила кілька глибоких вдихів, щоб заспокоїтися.
– Так, я давала тобі поради, може, не всі вони були правильними, але за свої вчинки ти відповідаєш сама, – повільно і чітко вимовила вона.
Тетяна подалася вперед із нехорошою посмішкою:
– Просто зізнайся, що спеціально розвалила мій шлюб. Я знаю, чому ти це зробила! Заздрила сімейному щастю, тебе-то в дружини ніхто не бере! Нічого, тепер усі побачать твоє справжнє обличчя!
Олена вийшла від подруги з гудячою головою.
“Напевно, варто назвати Таню колишньою подругою”, – подумала вона. – “Таку зраду я точно не забуду і не пробачу”.
Наступні тижні стали особливо важкими. Тетяна не заспокоїлася і рознесла плітки всім знайомим, через що за Оленою закріпилася репутація заздрісної розлучниці, яка лізе в чужі сім’ї.
Подруги одна за одною почали відмовлятися від спілкування, боячись, що вона загрожуватиме і їхнім стосункам.
Олена спробувала переконати одну з них:
– Ти ж знаєш, що я не заздрісна. Ми десять років знайомі, твоєму шлюбу я не заважала.
– Люди змінюються, – ухильно відповіла та. – Вибач, на день народження не кличу, ми з моїм тільки з’їхалися, не хочу ризикувати.
Жити в соціальній ізоляції виявилося неприємно особливо тому, що в Тетяни складалося все якнайкраще, її дружно жаліли, її постійно звали розважитися, Олена чула, що подруги з жалю навіть платили за неї.
“Може, я й справді винна? Надавала безглуздих порад, тільки щоб відв’язатися від подруги. І ось розплачуюся”, – подумала вона.
Почуття провини досягло апогею, коли вона побачила в кафе Андрія. Той виглядав втомленим і засмученим, мабуть, переживаючи болісне розлучення.
Коли Олена підсіла за його столик, Андрій невдоволено насупився:
– Навіщо прийшла? Тетяна послала? Скажи їй, що я не хочу мати з нею нічого спільного!
– Ні, я хотіла вибачитися, адже це через мене ви розлучилися. Я просто наговорила всяких дурниць, а Таня їх повторила…
– Ти про що взагалі? – перебив її Андрій.
На його обличчі було написано щире здивування, і Олена сторопіла:
– Хіба ви розійшлися не через те, що Тетяна пригрозила тобі розлученням? Це я їй порадила, тобто висловилася інакше, але вона не так мене зрозуміла…
Андрій знову перервав її плутані пояснення:
– Я кинув її тому, що Тетяна виносила мені мозок, потім зв’язалася з іншим чоловіком, а мені брехала в обличчя. Про тебе мова взагалі не заходила.
Олена втратила дар мови. Вона чомусь одразу повірила Андрію, може, тому, що на його обличчі читався щирий біль. Тетяна ж, навіть сумуючи за розваленим шлюбом, виглядала як погана актриса, яка вивчила роль, але в образ так і не вжилася.
– Розкажи все докладніше, – зажадала Олена таким тоном, що Андрій підкорився.
З кожним його словом вона злилася дедалі більше. Виявляється, у скаргах Тетяни не було жодної правдивої ноти.
– Тетяна емоційний вампір, їй подобається виводити людей із себе і розпускати плітки, а потім прикидатися бідною овечкою, щоб її жаліли, – розповідав Андрій.
– Я спочатку повівся на її брехню. Навіть на іншу роботу перейшов через Тетянини слова, що ти хочеш підставити мене. Я зрозумів, що вона це придумала заради розваги, вже потім, коли вона почала зустрічатися з колишнім, а мені почала брехати.
– Але навіщо вона збрехала про мене? – вигукнула Олена.
– Напевно, хотіла винуватого знайти, не говорити ж усім, що тебе кинули через гулящий характер. А мене не підставила, щоб я остаточно не розізлився, адже Тетяна сподівається відновити стосунки. Але я не пробачу її після цього.
Андрій продемонстрував Олені повідомлення з Тетяниним фото і підписом: “Миколо, сумую”.
– Вона послала мені його помилково, того ж дня я пішов, – закінчив Андрій. – Повідомлення залишив на пам’ять, коли починаю жаліти Тетяну і думаю повернутися, дивлюся на нього, і відпускає. Напевно, треба все ж таки стерти.
– Не видаляй, – зупинила його Олена. – Нехай фото залишиться, може, воно нам допоможе вивести Таню на чисту воду.
У цей час Тетяна крутилася перед дзеркалом, намагаючись робити фото, на якому вона виглядала б одночасно винуватою і спокусливою. Селфі призначалося Андрію, якого вона і справді хотіла повернути.
“З Миколою весело, зате в Андрюхи є гроші, тож вибір очевидний, буду підгортати його”, – вирішила вона. – “Головне, надіслати фото куди треба, ха-ха”.
Телефон пискнув, сповіщаючи про вхідне повідомлення від Олени. Її давно треба було заблокувати, але Тетяна цього не робила, бо їй приносили величезну насолоду повідомлення колишньої подруги. І там, де вона вибачається, і там де обурюється. Вона просто не вміла жити без емоційного струсу.
Ось і зараз Тетяна налаштувалася на сльозливий або злісний текст, але побачила скріншот того проклятого повідомлення з припискою: “Це побачать усі”.
Не встигла вона закінчити читати, як телефон почав розриватися. Олена і справді переслала фото всім, кому могла, з розповіддю про те, як насправді все було.
“Якщо сумніваєтеся, телефонуйте Андрію, він усе підтвердить”, – закінчувалося повідомлення.
Тетяна видала такий крик люті, що той просто зобов’язаний був долетіти до Олени та Андрія, двох людей, яких вона в цей момент ненавиділа найсильніше. А повідомлення від знайомих продовжували надходити, і за їхнім змістом вона зрозуміла, що легенда про злу подругу посипалася, репутації завдано шкоди, яку навряд чи вдасться заповнити.
Олена не брала участі в цькуванні Тетяни, що розгорнулося, хоча їй пропонували приєднатися і помститися подрузі. З колишніми друзями вона теж не спілкувалася, хоча ті засипали її вибаченнями, їй не сподобалося, як охоче вони повірили в брехню.
А ось з Андрієм вона продовжила спілкуватися, ця історія проти Тетяни їх зблизила. Саме він познайомив Олену з майбутнім чоловіком, а вона його – з дівчиною, яка стала Андрію другою дружиною.
– Цього разу я перевірила, жінка адекватна, – пожартувала вона, коли описувала її приятелю. – Не помилюся, як минулого разу.
– А я вдячний тобі за помилку, – несподівано заявив Андрій. – Іноді корисно побути поруч із неправильною людиною, адже так краще розумієш, що тобі насправді потрібно.
