— Олена, нам терміново треба худнути! — сказала Марина, розправившись із черговим шматком шоколадного торта.
— А я бачу, ти вже на шляху! — розсміялася Олена.
— Ні, ти не розумієш! Це дуже важливо! У першу чергу здоров’я!
— Так-так, знаю я цю пісню! — відмахнулася Олена. — Здоров’я, ще раз здоров’я, а виявилося, що хтось не вліз у улюблені джинси!
— Це теж, — без збентеження сказала Марина. — Ти про інше подумай, годинник тикає!
Сказавши це, вона моторошно округлила очі і подивилася по сторонах.
— У сенсі — старість не за горами? — припустила Олена.
— І не тільки це! Навколо косяками ходять хижі красуні, і так і мріють відвести від нас наших чоловіків! — приглушено сказала Марина.
— Які пристрасті! Прямо так і мріють? — посміхнулася Олена.
— Не те слово! — Марина підозріло озирнулася навколо. — Скільки тобі років? Сорок?
— Здуріла? — здивувалася Олена. — Тридцять шість!
— Ось! – Марина підняла вказівний палець вгору.– А виглядаєш на сорок!
Побачивши двоякий жест, до них підскочив офіціант:
— Дами чогось бажають? – він завмер у напівпоклоні.
— Ще по шматочку тортика і кави, – сказала Марина.
— Зараз зовсім не зрозуміло, — ошелешилася Олена. — То ми худнемо, то ще тортик. Чи не час визначитися?
— Воу! Ти ще не дала згоди! А одна я не зможу! У мене мотивація слабка!
— Так, слабка сила волі — це клініка! — резюмувала Олена.
Олена ніколи не була худорлявою, але й повною її не можна було назвати. Вона була нормальною. З красивою правильною фігурою. При ніжних округлостях була і талія, і деяка витонченість. Рятував, звичайно, зріст. Природа відміряла Олені сто сімдесят п’ять сантиметрів. Але кому цікаві такі дрібниці.
Вона була красивою дівчиною, красивою була і жінкою. У спину таким зазвичай шиплять, що фігура у неї пропорційна.
Але зерно ідеї про схуднення, кинуте Мариною, прижилося і почало давати сходи.
Попа Олені здавалася завеликою, талія не проглядалася настільки чітко, як раніше, та й груди, вибачте за подробиці, могли б бути вищими. До того ж була надія, що на правильному харчуванні шкіра стане чистішою, волосся яскравішим, а настрій оселиться десь у небесах.
— Марино, я згодна, — повідомила Олена по телефону, — Що і коли починаємо робити?
— Я рада, що ти погодилася! — прожовуючи щось, сказала Марина.
— Припини жерти! — гримнула Олена в трубку, — Який сенс у твоїй дієті, якщо ти до неї не доживеш, наївшись досхочу?
— Я наостанок! Так би мовити, прощаюся з улюбленою їжею.
— Ну-ну, — сказала Олена і відключилася.
Сама вона прощання з їжею влаштовувати не стала. Сила волі повинна бути сильною!
— Насамперед — дієта! — Марина загнула пальчик.
— Стій! — сказала Олена.— Ми тільки про дієту домовлялися.
— А ось і ні! — Марина показала язика. — Ми домовлялися худнути! А худнути, це не тільки дієта. Нам потрібен комплексний підхід. До речі, з тебе три тисячі.
— Що це за бонус? — здивувалася Олена.
— Я нас записала в спортзал і оформила індивідуального тренера!
— Гаразд, що там з дієтою? – Олена вирішила вислухати весь список того, як вона буде знущатися над собою найближчим часом.
— Несерйозно ви, дівчино, до справи підходите! – сказала Марина. – Тут записувати треба! Інформації багато, і вона важлива!
– Я на слух чудово засвоюю, – скептично заявила Олена.
— А я, між іншим, підготувалася, — і простягнула Олені стос аркушів. — Це роздруківка для тебе!
Олена взяла стос аркушів, оцінила на око: «Сторінок двісті, не менше».
— Тут розписані страви, грами, як готувати і кілька прикладів розписаного меню по тижнях. Титанічна робота! Я за це заплатила сім тисяч п’ятсот гривень!
Олена переглянула рецепти і перейшла відразу до меню:
— Тут на вівторок і п’ятницю пропущено, — зазначила вона.
— Ні, моя дорога! По вівторках і п’ятницях — розвантажувальні дні! Тільки вода.
Олена переглянула інші дні:
— А навіщо потрібні розвантажувальні дні? Тут і навантажитися нічим. Що розвантажувати?
— Так треба! — заявила Марина, — Це видатний професор-дієтолог з інтернету підготував. Він точно знає, як треба.
— Ну-ну, — скепсису Олени не було меж. — З їжею, точніше, з її відсутністю, зрозуміло. Що ще, крім спортзалу, нам треба?
— Ще масаж і сауна, але це йде в комплексі. Про медовий масаж ти, сподіваюся, чула? — Марина вирішила уточнити.
— Чула щось подібне, — почала пригадувати Олена.— Щось погане він виводить, щось відлущує, посилено живить і сприятливо позначається на всьому організмі.
— Чудово! — сказала Марина, — Я б ще сказала, візьми з полиці пиріжок, але пиріжки нам не можна! Тому, просто розумниця!
— Оленко, — запитав Костя.— А це у нас що?
— Гречка, замочена в кефірі, — спокійно сказала вона.
— Сира чи варена? — вирішив уточнити Костя.
– Сира, до ранку розмокне і стане їстівною, напевно, – не дуже впевнено сказала Олена.
– І нам це доведеться їсти? – пониклим голосом запитав Костя.
– Не вам, а мені, – сумно промовила Олена. – Для вас з Ромою в холодильнику макарони і котлети.
— Кохана, а ти впевнена, що це смачно? — наївно запитав Костя.
— Я не впевнена, що це їстівне, — пробурмотіла Олена. — Але така у мене зараз дієта.
— Дієта? — здивувався Костя. — Це серйозне рішення! Якщо хочеш, давай я з тобою на твоїй дієті сидітиму? Як підтримка.
— Мій милий чоловіче, дякую тобі за участь! — сказала Олена і вперше посміхнулася. — Ми з Маринкою на дієту сіли, вона мене і підтримує. Так що тобі себе мучити зовсім не обов’язково!
– Тоді я не буду при тобі їсти те, що тобі не можна. І Ромці скажу. Та й взагалі, я для нас з Ромкою буду сам готувати, і їсти ми будемо окремо, щоб тебе не спокушати зайвий раз, – вирішив Костя.
— Дякую, коханий! — Олена була рада такій допомозі.
Вона побоювалася, що може зірватися з дієти, коли буде готувати чоловікові та синові. Та й їсти траву, коли вони уминають котлети, було б просто нестерпно.
— Це Степан, наш персональний тренер, — представила молодого хлопця Марина.
— Степан, — повторила Олена.
Який це був Степан! Весь накачаний, витончений, з білозубою посмішкою і кучерявою шевелюрою. Він, звичайно, був одягнений. Але його одяг не приховував жодного його накачаного м’яза.
Олені сором’язливо хотілося витерти підборіддя. Бо такі хлопчики просто створені, щоб пускати від них слину.
«Він тренер, а ти заміжня!» — повторювала собі Олена, намагаючись відвести від хлопця погляд. Виходило не дуже добре, поки цей самий Степан не відкрив свій милий ротик:
— Ви себе запустили, панянки, — він розглядав їх, як підгниле м’ясо на ринку, — Виглядає не безнадійно, але роботи попереду дуже багато.
— Чула? — Марина штовхнула Олену в бік, — Не безнадійно!
— Вибачте, пані, — втрутився Степан, — я вирішив пощадити ваше самолюбство.
Все! Ніяких романтичних потягів у душі Олени не залишилося. Звідкись із глибини вилазила відверта ненависть до цього накачаного молокососа.
А потім почалося пекло!
Вправи на розтяжку змінювалися на кардіо, потім біг, стрибки і знову розтяжка. Олена з Мариною стогнали так, ніби їх насправді чорти к…ують в пеклі.
Після години першого заняття вони сиділи в роздягальні і ніяк не могли зважитися, щоб встати, зібратися і піти. Вже зараз боліло все! Вони ще не знали, що буде завтра вранці.
— Мамо, народи мене назад! — стогнала Олена, намагаючись підвестися з ліжка.
Руки і ноги відмовлялися слухатися, а спина віддавала таким болем при кожній спробі задіяти хоч один м’яз, що сльози самі лилися з очей.
Поклавши руку на серце, Олені вже не хотілося ні худнути, ні ставати здоровою, якщо потрібно так мучитися. Мета програвала за всіма статтями тій дорозі, якою доводилося до неї йти.
Зібравши залишки волі в кулак, облаявши дієту, спортзал, тренера і Марину до купи, Олена сповзла з ліжка.
«Добре, що Костя на роботі, а Рома в школі, — подумала вона, — Якби вони почули, що говорить їхня благопристойна мама, вони б тоді не тільки їсти, але й жити стали б окремо!»
На роботу в такому стані Олена піти б не змогла, тому зраділа власній прозорливості, що взяла відпустку на час дієти та інших знущань над власним організмом.
Минув тиждень, а результат був уже помітний. Ваги показували мінус три кілограми. Ось тільки не радував цей факт. І інші факти не радували. Взагалі нічого не радувало.
А ось дратувало буквально все! Від аркушів з дієтою і закінчуючи температурою повітря.
Олена на собі відчула фразу: «нерви на межі». Вона відчувала себе гранатою, готовою в будь-який момент вибухнути і рознести все і вся на шматки!
— Мамо, я вдома! — крикнув Рома, повернувшись зі школи.
Олена пішла зустріти сина, але він уже сховався в кімнаті. А в коридорі на підлозі лежав його шкільний рюкзак. На підлозі! Прямо посередині!
Наступна мить, в якій Олена усвідомила себе, була сама по собі жахлива.
Вона сиділа на підлозі в коридорі, а навколо неї лежали клапті, які раніше були рюкзаком, зошитами і книжками. А плачучий Рома, зачинився у ванній і дзвонив батькові.
— Що я наробила? — жахнулася Олена, — Як це взагалі сталося?
— Оленко, ти розумієш, що твоя дієта тебе кудись не туди завела? — спокійним тоном говорив Костя, прийшовши з роботи.
— Мені щось теж так здається, — пригніченим голосом сказала Олена.
— Я не наполягаю, але мені здається, що твою дієту пора припиняти. Або, хоча б, підкоригувати.
— Це для здоров’я і для краси! — намагалася знайти виправдання Олена, — Ми з Маринкою разом, щоб підтримувати одна одну!
— Підемо з іншого боку, — запропонував Костя, — З чоловіком твоєї Маринки ми працюємо на одному процесі. І, природно, спілкуємося. Так ось, твоя подружка, за розповідями її чоловіка, щоночі біля холодильника пасеться.
— Зрадниця! — по складах пробурмотіла Олена.
— А тепер дай відповідь на дуже серйозне питання: навіщо ти сіла на дієту?
— Я хотіла схуднути, щоб виглядати, як модель. А то тебе у мене заберуть! — сказала Олена.
— Це єдина причина? — запитав Костя.
— Ну, ще щоб бути здоровою, красивою, веселою, — перелічувала Олена.
— Здоров’я відкидаємо відразу, — сказав Костя. — Психічне точно. Веселощів за тобою я теж щось з початку твоєї дієти не помічав. Питання про красу. Ти для кого хотіла бути красивою?
— Для тебе! — сказала Олена, — Для кого ж іще? Собі я будь-яка подобаюся.
— А якщо для мене, то у мене не можна було запитати?
Олена мовчала. Вона обдумувала те, що сказав Костя, і знаходила певний резон у його словах.
— Оленко, ти розумієш, що я тебе кохаю! Тебе всю, якою б ти не була. Худа чи товста, блондинка чи брюнетка, з прямим волоссям чи завитими кучерями, з косметикою чи без неї.
— Я хотіла ідеальну фігуру, — сказала вона, опустивши очі.
— А твоя фігура і так ідеальна, бо вона твоя!
Спеціально для сайту Stories
