― Я навіть питати не хочу, що тут відбувається, ― суворо сказав чоловік, окинувши поглядом дружину і приятеля Павла.
― Тобі, краще навіть не намагатися переконати мене, що ти приїхав о одинадцятій годині вечора в квартиру до моєї дружини, щоб допомогти їй пересунути диван.
Павло сидів на високому барному стільці. Він був одягнений вишукано, ніби зібрався на важливу зустріч або в ресторан: темно-сині стильні штани, які прекрасно підкреслювали його довгі ноги і спортивну фігуру. Сорочка підібрана в тон, три-чотири верхні ґудзики розстебнуті, що відразу ж позбавляло образ строгості і надавало трохи легкого, чарівного нехлюйства.
З огляду на те, що вся його мужня шия була вкрита слідами губної помади, ледь прикритими коміром тієї самої стильної сорочки, здогадатися, що відбувалося вдома у Олександра під час його відсутності, було нескладно.
Олена, дружина Сашка, сиділа на сусідньому барному стільці в чорному пеньюарі і жіночному легкому халатику поверх.
До сьогоднішнього дня Сашко на дружині такого комплекту не бачив жодного разу. Та й взагалі, за десять років шлюбу Олена, як здавалося Сашку, жодного разу не балувала його такими вишуканостями.
На барній стійці стояли два недопиті келихи з ігристим і фрукти. Ця парочка зустрілася тут сьогодні явно не для того, щоб обговорити важливі справи або політику.
― А де Сергій? Де мій син? ― зневажливо поглянувши на дружину, запитав Олександр.
― Він у моєї мами. Залишився там сьогодні з ночівлею, ― боязко відповіла Олена.
Здається, дружина тільки зараз почала розуміти, що ж вона накоїла. Схоже, її щасливому сімейному життю прийшов кінець. І, як не дивно, Олена власними руками зруйнувала все, що вони з Сашком будували всі ці довгі роки.
Адже Олена, як би це зараз дивно не звучало, любила свого чоловіка і була з ним щаслива. Сашко завжди був надійним. І це головна якість, за яку Олена його просто обожнювала.
Що б не сталося, де б Олена не опинилася, в яку б неприємну ситуацію не потрапила, вона завжди знала, що чоловік її врятує і все вирішить.
Всього лише один дзвінок, і Сашко тут як тут. Приїде, забере її, перекаже гроші, подзвонить, кому треба, якщо сам зараз дуже зайнятий або далеко.
Олена жила з ним, як за кам’яною стіною. Не було жодного питання, яке б не міг вирішити її чоловік.
Але. Незважаючи на це, Оленка дуже любила, коли їй виявляли знаки уваги інші чоловіки. Не тільки чоловік, з яким, звичайно ж, було спокійно і надійно. Але ось якоїсь перчинки, тієї колишньої гостроти у відносинах давно вже не було.
І Олена шукала пригод на стороні. І без зусиль знаходила. Жінка вона була ще молода, виглядала чудово, гроші чоловіка творили дива. А красива фігура і прекрасне почуття стилю в усьому, природно, тільки додавали Оленці привабливості і сексуаль ності.
Так і коротала вона вечори, поки чоловік їхав у чергове відрядження, в компанії молодих і гарячих чоловіків. То один, то інший, то третій. Олена купалася в чоловічій увазі, отримувала купу компліментів, була страшенно задоволена собою і отримувала від життя задоволення на всі сто відсотків.
Потім з робочої поїздки повертався чоловік, якого Олена зустрічала з радістю і любов’ю. Адже Олена була щаслива і задоволена.
Олександру здавалося, що у нього ідеальна дружина. Така приваблива, притягальна, незважаючи на те, що їх шлюбу було вже чимало років. А Олені здавалося, що у неї ідеальний чоловік. Все їй дозволяє, добре заробляє, утримує сім’ю, обожнює дружину і нічого не підозрює про її нескінченні пригоди.
І все йшло добре. До сьогоднішнього нещасливого дня.
Зазвичай Олена все-таки дотримувалася обережності і побачення вдома ніколи не влаштовувала. Але не цього разу, адже тепер героєм її роману був Павло.
Павло ― давній приятель Олександра і за сумісництвом його колега. Олена і познайомилася з цим цікавим чоловіком тільки завдяки чоловікові. Вони разом прийшли на черговий корпоратив, де Павло опинився з ними за одним столом.
Павло був один, неодружений, більше того, навіть не розлучений. Виглядав надзвичайно привабливо. Олена, яка після першого ж келиха зловила себе на думці, що цей новий знайомий обов’язково повинен дати їй свій номер телефону, весь вечір не зводила з нього очей.
Вона всім своїм виглядом показувала молодому симпатичному чоловікові, що він їй дуже сподобався.
А Павло, хоч і був зовні дуже красивим, красою душі ніколи не відрізнявся. Нітрохи не соромлячись, що Олена ― дружина його колеги, він записав її номер при першій же нагоді, як тільки Олександру хтось зателефонував по роботі, і він відлучився.
І понеслося. Цей роман закрутив Олену з шаленою силою. Жоден чоловік до Павла не викликав таких емоцій, як цей спортивний, підтягнутий красень.
Олена просто божеволіла. Нескінченно листувалася з ним по телефону, навіть при чоловікові, абсолютно не побоюючись, що Сашко може щось запідозрити.
Мало того, зазвичай обережна Олена зовсім втратила голову і бігала на побачення з Павлом, навіть не чекаючи, поки чоловік полетить або поїде по роботі. Вона постійно брехала Сашку.
То їй потрібно до лікаря. То подружка покликала в гості. То нібито в салон краси вона записана на півдня.
А вже коли Сашко поїхав на тиждень на конференцію, Олена зовсім втратила голову. На третій день відправила сина до бабусі і вирішила зустрітися з коханцем прямо у себе вдома.
Вона, звичайно, ніяк не могла очікувати, що конференцію скасують через раптову хворобу її головного організатора, і Сашко, закінчивши деякі свої справи, несподівано приїде додому на чотири дні раніше, ніж передбачалося.
― Ну, треба ж, як цікаво, ― продовжував чоловік, посміхаючись, ― а мені ти завжди говорила, що дитина повинна спати вдома, у своєму ліжку. Мабуть, ти дуже не хотіла залишитися зі мною тет-а-тет.
Олена мовчала. Їй було страшно. Вона не розуміла, що їй робити, як переконати Сашка не кидати її і що зробити, щоб у неї з сином і далі було забезпечене, повноцінне життя.
― Олено, ну ти ось тільки на одне питання мені дай відповідь, га? Чому саме він? Ну що ти в ньому такого знайшла? Все місто в курсі, що Павло ― справжній бабій.
Безпринципний, байдужий, легковажний. У нього ж таких, як ти ― мільйон. Ти ж просто чергова дурепа. Невже ти цього не розумієш?
Ні, ну добре він. Я навіть не здивований, знаючи його минуле, що він підкотив до моєї дружини. Але ти? Ти мене, відверто зізнаюся, вразила. Чого тобі не вистачало в житті зі мною, га? ― чоловік різко схопив Олену за підборіддя і подивився їй прямо в очі.
Дивно, але Павло навіть не спробував заступитися за кохану. Він, навпаки, боягузливо почав рухатися в бік виходу, щоб скоріше покинути місце злочину і замести сліди.
― Олено, ну ти тільки подивися на нього. Він же просто втікає. Кидає тебе наодинці зі мною. Навіть не намагається хоч якось виправдатися або захистити тебе. Ось і вся любов.
У цей момент двері зрадницьки зачинилися. Павло був таким. Сашко виявився правий. Олена була йому зовсім не потрібна, так, чергова дівчина для розваг.
А Олена вже нафантазувала, що Павло завжди буде з нею. І, можливо, Олена навіть піде від чоловіка, тому що Павло любить сильніше… Наївна. А він же клявся у вічному коханні, щодня засипаючи її десятками дурманних повідомлень.
Олена зовсім втратила голову через нього. Вона зовсім перестала думати про своє майбутнє. Дурненька. Вона ж думала, що Павло і справді чоловік її мрії і зможе зробити її найщасливішою у світі.
А він втік при першій же нагоді, як справжній боягуз.
― Ну що, мила. Ось і залишилися ми з тобою наодинці, ― від Сашка ці слова зараз звучали якось зловісно. ― Можеш не тремтіти, я тебе не чіпатиму. Не хочу навіть бруднитися об тебе. Я тобі скажу тільки одне. Якщо ти думаєш, що будеш і далі жити, немов сир у маслі, ти дуже сильно помиляєшся.
Ти мало того, що мене зганьбила перед колегами, так ще й розтоптала моє чоловіче самолюбство. Ти вби ла все хороше, що було в мені. А зрадників я не прощаю, ніколи.
― Сашко, будь ласка, не треба! ― зі сльозами вигукнула Олена.
― Раніше треба було думати. І до речі, сина я у тебе відсуджу. У мене для цього є всі ресурси. Квартира моя, машина моя, гроші теж всі мої. А що є у тебе? Ну, хіба що цей вульгарний пеньюар, до речі, куплений теж на мої гроші. Ти ж не працювала ні дня. Ніколи. На що ти взагалі сподівалася, зв’язавшись з цим …?
Олена мовчала.
― Гаразд, витрачати час на скандал з тобою я абсолютно не маю бажання. Я страшенно втомився в дорозі. Збирай свої речі і забирайся.
― Сашко, та ти що? Куди ж я піду?
― Мені байдуже. У тебе п’ятнадцять хвилин. Краще йди по-доброму.
Чоловік пішов у душ, залишивши Олену наодинці з собою.
Молода красива жінка сиділа одна посеред кімнати. Біль і розчарування роздирали її душу і серце. Тільки зараз Олена зрозуміла, що ніколи не цінувала все те, що мала завдяки Сашку, і своїми власними руками зруйнувала свою сім’ю і майбутнє.
Спеціально для сайту Stories
