Коли Тая показувала свої весільні фотографії знайомим, то завжди додавала:
-Ох, як я намучилася в цій сукні! Вона, звичайно, красива, але дуже важка і громіздка! Наступного разу, коли буду виходити заміж, виберу легку і повітряну весільну сукню.
Всі були впевнені, що Таїсія жартує. І сміялися разом з нею. Тая, дійсно, жартувала. Знайомі знали, що Таїсія вийшла заміж за взаємного кохання. Це був звичайний курортний роман. Таї – 21 рік, Олегу – 28.
… Серпень, ласкаве море, зоряне небо, романтика … Всі ці складові сплелися воєдино і лягли на стіл заявою в РАЦСі. Правда, перед цією подією Олегу довелося розлучитися з другою дружиною, а Таї – переїхати в рідне місто нареченого.
Київ – Одеса – Київ. Цей маршрут стане для Таї на десять років мало не рідним і до болю впізнаваним.
Але це пізніше, а спочатку молодій родині довелося орендувати житло. Олег подарував свою квартиру другій дружині, яка погрожувала скоротити собі віку, якщо він посміє не повернутися в рідне лоно!
Однак, з часом, колишня друга дружина перестала проявлятися, притихла. Може, Олег пообіцяв повернутися в її обійми?
Про першу дружину Олег вважав за краще не згадувати. Ну було і було… Той перший шлюб тривав півтора року. Не ужилися…
А трохи згодом, Олег свою дружину номер один благополучно віддав заміж за свого друга. Ощасливив усіх. І себе в тому числі.
Друга дружина протрималася довше. Три роки вистачило Олегу, щоб зрозуміти лякаючу сутність обраниці. Невіглас, яка не бажала обзаводитися «людськими дитинчатами»… Саме так ця жінка називала малюків!
Таю всі ці життєві перипетії не турбували. Зовсім. Вона була самодостатня, амбітна, впевнена у своїй красі та унікальності.
Олег носив її на руках. Він був упевнений, що увійшов у райські двері вже тут, на Землі. Якщо дарував квіти, то оберемками, якщо купував шубку, то в трьох різних екземплярах, а про туфельки-чоботи й говорити не варто. Тая могла міняти їх, хоч, кожен день.
Олег возив свою дружину до Лондона, до Парижа, до Чорногорії. Розширити, так би мовити, кругозір. І набратися сил перед народженням їх первістка.
Незабаром народилася донечка Марійка. І поки Тая няньчилася з нею, Олег купив будиночок і обставив усім необхідним. Він все робив з особливою турботою. Для своїх улюблених дівчаток!
Відсвяткували новосілля. Марію віддали в дитсадок.
Тая наполегливо зайнялася самоосвітою. Однак, вчитися вона воліла в рідному місті. У Києві. Там подружки, мама, і навіть чужі люди здаються милими і душевними.
Марійку Тая залишала на свекруху, яка обожнювала дитину і не могла натішитися нею. І поки тривала сесія, Тая перебувала в улюбленому Києві.
Олег дуже ревнував дружину. Безкінечно приїжджав за нею до Києва, влаштовував якісь смішні і безглузді засідки, «випадкові» зустрічі (це в іншому місті!). Треба сказати, Тая приводів для хвилювань не подавала. Шкода, що так здавалося…
Просто їй завжди хотілося втекти від сімейних турбот. Вона готова була вчитися і вчитися, аби тільки не мити посуд і підлоги, не піклуватися про чоловіка, не виховувати дитину.
Їй здавалося, що життя, таке коротке, проходить повз. І чому вона, розумниця і красуня, повинна займатися якоюсь безглуздою мішурою?
Через якийсь час у Таї в сумочці лежали три дипломи. Всі були червоного кольору. Основна її спеціальність – психолог. Тая носила в сумочці всі документи, так як вона з натхненням шукала роботу. Олег був категорично проти:
-Хіба нам не вистачає грошей? Я ж з розуму зійду, поки на тебе чекатиму з твоєї роботи! Тая, а давай сина народимо! Або дочку. Мені все одно. Аби ти була поруч.
Тая в найближчому майбутньому не бачила себе мамою вдруге. Вона вважала свою місію виконаною. Дочці подарувала життя, чоловікові подарувала дочку. Що ж ще?
Свекруха, слухаючи витіюваті міркування невістки, запропонувала залишити онучку Марійку на неї. Поки подорослішає … Тая.
Мовляв, невістці ніколи займатися донькою. Їй би все життя вчитися і витати в захмарних далечинах. А дитині необхідна любов і увага рідної людини. Тая без будь-яких вагань … погодилася.
І тут же поїхала до рідних пенатів, не попередивши Олега. «З Києва подзвоню», – вирішила вона.
Але в Києві її чекав … Олег. Він вже цілком вивчив хитрощі своєї дружини.
-Тая, а де Марія? Чому ти тут, а не в Одесі? У тебе з’явився шанувальник? – обурювався чоловік.
-Олеже, не переживай! Ні шанувальників, ні залицяльників. Мені просто …нудно з тобою, розумієш? Я хочу свободи!- спокійно говорила Тая.
-Свободи? Від мене і від дочки? А куди поділася любов? Зникла? Може, у тебе криза середнього віку? Так ми разом переживемо. Це ж дрібниці, кохана, – вмовляв Олег.
-Не переживемо… – поставила жирну крапку Тая.
Олег кинувся за порятунком до тещі. Та розвела руками:
-Я-то що? Розбирайтеся самі. Але Таю ти не переконаєш, зяте. Вона ж як скеля!
Олег повернувся до Одеси один. Він не розумів, що робити? Як напоумити дружину? Як возз’єднати сім’ю? Якесь божевілля…
“За моє ж добро, мені ж у ребро”… Не до вподоби, мабуть, припав, – розмірковував Олег.
Минали дні, тижні… Тая не приїжджала. На дзвінки, щоправда, сухо відповідала. “У мене все добре.”
Тим часом час минав…
Олег, після довгих роздумів, вирішив продати свій будинок, забрати Марію і переїхати до Києва. Все – в ім’я порятунку своєї сім’ї.
Тая прохолодно поставилася до цієї затії. Спробувала відрадити Олега. Мовляв, навіщо нервувати дочку? Доведеться переводити її в іншу школу, розлучатися з друзями… Та й свекруха не схвалить рішення Олега.
Насправді ж все це були відмовки. Тая «купалася» у своїй свободі і не бажала з нею розлучатися.
«Жити як птах небесний» – таким було кредо Таїсії. Вона відкрила свій бізнес. Швейну справу. Орендувала квартиру. Були шанувальники її, як жінки. Їх було кілька. Сумувати не було коли. І раптом – чоловік, дочка… Навіщо?
Таї хотілося викреслити з пам’яті минуле життя. У своєму намірі вона була тверда, як горіх. Здавалося, все, що відбувалося раніше, було не з нею, а з іншою жінкою.
Олег не прислухався до доводів Таїсії і переїхав з донькою до Києва. У ньому, як і раніше, жила надія на возз’єднання сім’ї. Та й кохання до дружини все ще дихало.
Олег спочатку зустрічав Таю з роботи, приводив дочку (вона, до речі, була дуже схожа на Таю). Марно. Тая нагадувала мумію. Ніщо не порушувало її спокою. І, нарешті, Тая поставила крапку:
-Олег, залиш мене в спокої! Пора б нам розлучитися. Марію можу прихистити.
А Марії виповнилося 11 років. Вона не потребувала притулку. У неї був люблячий тато, бабуся, яка день і ніч молилася за свою онучку.
Марія пам’ятала про маму. Любила її. І не розуміла, чому мама ось так, добровільно, відмовилася від власної дочки.
…Час біжить. Нікому не підвладно його зупинити.
Життя триває. І кожному віддає за справами його.
Олег перестав “ловити рибу на сухому березі”. Давно зрозумів, що до серця Таїсії йому не достукатися.
Доля подарувала Олегу звичайну жінку. Вона обома ногами стояла на землі. Без “польотів вгору”. Тепер Олег і дружина проживають у селі. У жінки є два сини від першого шлюбу.
Виявилося, їй не потрібні Лондони-Парижі, шуби і сто пар туфельок. “Чоботи б гумові для осінньої сльоти, куртку теплішу за худобою ходити і дітей в люди вивести.” Ось і всі заповітні бажання.
Олегу було спокійно, затишно і тепло поруч з такою дружиною. І незабаром у цій родині народилася дівчинка. Олег знайшов справжнє щастя. Нехай з четвертої спроби. Відчув чисту любов. Перші три шлюби вважав за краще не “відкорковувати”.
…Тая живе зі своєю мамою. У будинку мами. Якось один з партнерів по бізнесу наобіцяв Таї “сім верст до небес”, а потім обібрав її, як липку. Швейна справа Таїсії “розпорошилася” і зійшла нанівець. Зграя припасених наречених випарувалася.
Тая працює психологом у школі. Не дарма ж вчилася. Ось і знадобилося. Ні про що не шкодує.
Хоча… У людській душі такі глибини… Дна не дістати! Може, у Таїсії («птахи небесної») все ж запалиться іскорка каяття в душі? Хто знає…
…Марія з чоловіком (так-так, роки минули, дівчинка виросла) живе у бабусі, яка її в дитинстві виховувала, в Одесі.
У день весілля на Марії було легке і повітряне весільне платтячко. Мама Тая подарувала…
Спеціально для сайту Stories
