– Як ви могли?
Соня стояла у дверях спальні, відчуваючи, як по її щоках котяться сльози. Сльози образи та агресії.
В цей момент її хлопець і найкраща подруга спішно одягалися, намагаючись знайти свої шмотки, розкидані по всій кімнаті.
Соня сьогодні повернулася з роботи до обіду. Вона захворіла, і шеф, бачачи, як дівчина хлюпає носом перед комп’ютером, відправив її додому.
– Попрацюєш віддалено, а якщо розхворієшся, візьми лікарняний. Бракувало, щоб ти всіх тут заразила.
Соня подякувала начальнику і вирушила додому. Максим, її хлопець, був у відпустці, він мав сьогодні вирушити за будматеріалами. Вони мали намір робити ремонт у квартирі, адже не за горами у них весілля. Мало бути…
Дорогою додому, Соня заскочила в кондитерську і купила улюблені тістечка Максима. Ось із цими тістечками в руках вона й завмерла на порозі своєї спальні.
Ще коли вона увійшла до квартири, вона почула з кімнати якісь звуки. Спочатку думала, що це телевізор, тож з усмішкою попрямувала туди. Хотіла здивувати та порадувати Максима. А зрештою здивувалася сама, ось тільки радості в тому, що вона побачила, не було.
І найприкріше, що в ліжку з її коханим була подруга Оля. Вони з дитинства дружили, Соня розповідала їй усі свої секрети, ділилася радістю з приводу того, що Максим зробив пропозицію, а Оля її зрадила. Так підло та прикро.
– Сонечко, я тобі все поясню, — заголосив Максим. – Сонечко, пробач!
Ну хоча б не каже, що це не те, про що вона подумала. І на тому спасибі.
– Соню, заспокойся, — флегматично промовила Оля, натягуючи джинси. – Давайте просто поговоримо.
Соня жбурнула в їхній бік коробку з тістечками і пішла з дому.
Дві години вона блукала районом. Плакала, страждала, думала, що вона зробила не так, раз Максим їй зрадив. І не з кимось, а з її подругою.
А потім Соня сіла на лавочку і задумалася про те, як давно вони мають цей зв’язок? Чи це було вперше, чи вони досить довго обманюють Соню.
Дівчина відразу згадала, як часто став Максим затримуватись з роботи. Його від’їзди у вихідний день “у справах”. Його маніакальна залежність від телефону: навіть йдучи до душу, він брав його із собою.
І пазл склався, шкода, що так пізно.
Тепер Соня вирішувала, що робити далі. Зрозуміло, що прощати вона ні його, ні свою подругу не збирається. Просто вигнати Максима? Закинути у чорний список номер подруги?
Соні цього мало. Їй хотілося помститися. Помститися їм обом. Адже Соня ніколи нікого не зраджувала. Вона завжди підтримувала свого коханого у всіх труднощах, не виносила йому мозок і не вередувала. А Оля? Та взагалі жила у Соні три місяці, коли посварилася з хлопцем, і їй не було куди йти.
Але, схоже, такі люди не цінують турботу та гарне до них ставлення. З такими треба говорити їхньою мовою. Тепер Соня це зрозуміла і дуже хотіла їх провчити.
На той момент вона ще не знала, як конкретно мститиметься. Але точно знала, що для помсти треба приспати їхню пильність. Як то кажуть, друзів тримай близько, а ворогів ще ближче.
Соня ще годину погуляла, щоб отямитися. Потім вона вирушила додому.
Вдома на неї чекав Максим. Щойно дівчина зайшла до квартири, він одразу до неї вискочив.
– Сонечко, золотце, пробач мені!
– Як давно? – Запитала Соня. – Тільки не бреши мені.
– Місяць, — зізнався Максим. – Оля прийшла, коли тебе не було вдома, і на нас щось найшло. Я заплутався.
– Я тобі допоможу.
Соні навіть вдалося посміхнутися. І це була посмішка помсти. Тієї самої, солодкої і руйнуючої все навколо.
– Мабуть, ми поспішили з тобою. Я не триматиму тебе. Я розумію, що серцю не накажеш. Іди до неї.
– А як же ти? – спитав Максим, явно не чекаючи такого спокою від своєї дівчини.
– Я не хочу заважати вашому щастю, у нас все одно нічого не вийде після того, що сталося.
Після недовгої розмови Максим пішов, і тоді Соня знову дала волю сльозам. Але коли сльози висохли, дівчина почала думати, що їй робити далі. Щоб їм обом було боляче, так, як було боляче їй сьогодні.
Оля зателефонувала Соні через тиждень. Звісно, Соня не горіла бажанням із нею розмовляти. Вона б з радістю вчепилася їй у волосся, щоб спустити всю свою злість. Але дівчина пам’ятала, що помста – це страва, яка подається холодною. І щоб Соня могла помститися, вона має бути поруч із ними.
Тому вона й погодилася зустрітися з колишньою подругою та поговорити з нею.
– Розумієш, ми не змогли чинити опір один одному, — пафосно говорила Оля, поки Соня помішувала лід у коктейлі.
Їй треба було чимось зайняти руки, щоб випадково не накинутись на колишню подругу.
– Мене страшенно мучило сумління, що ми тебе обманювали. Але я думала, що це просто пристрасть, але це виявилося чимось більшим.
“Просто пристрасть, — зло подумала Соня, — тобто, вона думала, що зараз вони насититься один одним у мене за спиною, а потім вдаватимуть, що нічого не було! Лицемірна гадина!”
Але вголос Соня сказала інше.
– Мені було боляче, але я розумію, що кохання може творити страшні речі. Я не триматиму Максима, будьте щасливі.
– Сонечко, мені так важливо, що ти пробачаєш мені і даєш своє благословення! Ти ж моя найкраща подруга!
З того часу Максим та Оля стали зустрічатися. А Соня чекала … Чекала слушного моменту, щоб помститися. Вона засинала з думкою про те, як може їх підставити, образити. Вона хотіла побачити їхні приголомшені обличчя, і від цієї думки на душі ставало тепліше.
А потім Максим зробив Олі пропозицію. З Сонею він зустрічався три роки, і лише після цього покликав її заміж. А з Олею вони були разом лише кілька місяців, і вже заручені.
І у Соні народився план. Жорсткий, навіть жорстокий. Але хіба не так вони з нею вчинили?
Дівчина продовжувала з ними обома спілкуватися. Рідко, щоб не викликати підозри. І яким же лицемірним став їхній вчинок покликати її на весілля. Напевно, це стало останньою краплею, після якої Соня, будь-що, вирішила здійснити свій план.
За тиждень до весілля, за традицією, влаштовували дівич-вечір і вечір для хлопців . На щастя, Оля Соню не кликала, мабуть, залишилася ще крапля совісті. Але дівчина з’ясувала через друзів свого колишнього хлопця, де проходитиме їх свято.
У самий його розпал вона увійшла до того бару, де Максим прощався зі свободою. Хоча, люди не змінюються, і Соня була впевнена, що прощання липове. Якщо Максиму нагодиться шанс, він його не проґавить.
Соня вдала, що зовсім випадково сюди приїхала. Максим був уже дуже веселий, і дуже тепло привітав свою колишню дівчину, запропонувавши їй до них приєднатися.
Вона погодилася, і весь вечір оточувала Максима теплом, обдаровувала його усмішками і ненав’язливо торкалася. Поїхали з бару вони разом. І хоч Соні і гидко було опинитися з ним у ліжку, для її плану це було потрібно.
А потім чоловік заснув. А Соня зробила купу фотографій, і засинала вже дуже задоволеною. Першу частину плану вже виконано.
На ранок Максим дуже нервував.
– Ти ж не розповіси Олі? – Запитав він. – Я навіть не пам’ятаю, як усе сталося!
– Звичайно, ні, — заспокоїла Соня. – Просто ми згадали минулі часи, так буває.
Отримавши обіцянку від Соні тримати все таємно, Максим поїхав. А дівчина з усмішкою переглянула зроблені фото. Схоже, вона має подарунок на весілля.
Церемонія була урочистою. Оля в пишній білій сукні, з красивим макіяжем та елегантною зачіскою. Максим у костюмі з метеликом.
У Соні навіть трохи серце защеміло. Адже це вона має бути на місці Олі. Вона мала бути чарівною нареченою і цілувати такого гарного Максима!
Ця думка додала їй агресії. Соня стискала в руках флешку, думаючи про те, що відплата близько.
Спочатку тости казали батьки. Мама та тато Максима з жалем дивилися на Соню. На мить вона навіть подумала відмовитися від свого плану, все ж таки батьки Максима ні до чого. Але потім вона згадала, що заради цього дня йшла дуже довго, заради цього дня лягла в ліжко з колишнім, якого ненавидить. І відвернулася від батьків Максима, попросивши у них вибачення за те, що буде далі.
До Соні черга дійшла нескоро. Була вже середина вечора. Деякі гості встигли піти.
Оля сиділа, як цариця, приймаючи вітання. І ось на сцену вийшла Соня.
Було видно, що Максим засмикався. А ось колишня подруга була незворушна. Вона й уявити не могла, на що здатна лагідна і дурненька Сонечка.
Спочатку Соня говорила стандартні фрази. Бажала молодим щастя, нагадувала про те, що треба зберігати вірність та довіряти один одному. А потім сказала, що має для них подарунок.
Попросивши ведучого підключити флешку до екрану, вона увімкнула слайд-шоу. З тих фото, які зробила тоді, після вечора для хлопців.
Оля почервоніла, а Максим навпаки зблід.
Він повернувся до нареченої, яка переводила погляд з нього, на Соню.
А дівчина знову взяла мікрофон до рук.
– Ви думали, що я просто візьму і забуду про те, що ви зробили? Про те, що я побачила у своїй спальні, повернувшись додому раніше? Розкажіть усім, як цілий місяць ви обманювали мене, як виправдовували свою зраду почуттями. Загалом за молодих. Гірко.
Соня пішла. Їй було байдуже, що буде далі. Вона помстилася. Довго чекала, щоб це зробити. Чи стало їй легше? Може, зовсім трохи. Але вона знала, що тепер це питання закрите, і вона може жити далі. І тепер точно занесе їхні номери до чорного списку.
