Мене звуть Оля. І ми з моїм хлопцем Дімою прозустрічалися два роки. І справа вже йшла до весілля потроху.
До цього кілька разів він намагався нормально познайомити мене зі своєю сім’єю, але я відмовлялася спершу, бо була просто дівчиною, з якою він зустрічається.
Однак, коли ми все ж таки вирішили пов’язати свої долі, познайомитися з його татом-мамою стало для мене дуже важливою справою!
Ми прийшли до них додому у вихідний день – і хоча я дуже боялася перед батьками Діми, загалом мені спочатку здалося, що я їм сподобалася.
Потім Діма сказав, що все чудово, батьки в захваті від мене і, щоб зміцнити стосунки, запрошують нас на дачу на наступні вихідні. Мовляв, гриби будемо збирати і чаї ганяти на старій веранді.
Коли ми ходили по гриби, тато Діми приділяв мені багато уваги, постійно ходив поруч і розповідав, які гриби можна збирати, а які ні. Я спочатку вважала це порожньою люб’язністю, але потім мама Діми влаштувала чоловікові прочухана – мовляв, занадто багато уваги приділяєш майбутній невістці.
З повними відрами грибів ми повернулися на дачу. Тим часом Діму викликали допомогти якійсь бабусі Любі – у неї зламався телевізор, а він добре вмів лагодити стару техніку.
Я хотіла піти з ним, але майбутні свекри вмовили залишитися. Від свіжого повітря мене розморило, і я прилягла відпочити. Заплющила очі й провалилася в сон. Прокинулася я від дуже гучної сварки – тато з мамою Діми почали з’ясовувати стосунки з якихось грошових питань. Будинок буквально ходив ходуном – і я перелякалася. З дитинства не виношу таке – мої власні батьки теж не ладнали.
Тут пролунав стукіт у двері і хриплий голос запитав:
«Гей, сусіде, ти брав мій перфоратор – давай-но, віддай, терміново потрібен!».
Загалом, вирішила я таку негостинну дачу покинути терміново. І, як на гріх, не могла додзвонитися Дімі – мобільний зв’язок у цій глушині працював погано.
Я схопила сумку, вискочила на вулицю і пішла на залізничну станцію. Там зловила сигнал і додзвонилася Дімі. Той довго переконував мене, що я все не так зрозуміла, що бувають сварки в родині в них – нічого страшного.
Але я переконала його, що потрібно терміново їхати додому. Однак просто взяти й забути те, що трапилося, не вийшло. Дімін батько почав обробляти мого нареченого і налаштовувати проти мене. У підсумку наше весілля «відклали» – батьки переконали Діму, що так буде краще, що треба підготуватися, грошей назбирати. Насправді, звісно ж, відклали в надії, що воно ніколи не відбудеться.
Але я була собі на умі, і коли його батьки полетіли в іншу країну відпочивати, я вмовила Діму одружитися зараз. Мовляв, не треба мені розкішного весілля, я буду щаслива просто ставши його дружиною.
Так воно, по суті, і було. А заодно я зуміла уникнути неминучого на будь-якому весіллі спілкування з батьками нареченого – адже вдруге з його батьками спілкуватися не хотілося.
Загалом, батьків ми поставили перед фактом. Само собою, вони були дуже незадоволені, але оскільки ми і так живемо окремо від них, мене не дуже хвилювало його ставлення до мене.
Ну а з сином вони рано чи пізно помиряться, я думаю. Нехай Діма батьків відвідує, їздить до них, ну а я більше туди ні ногою!
