Нещодавно ми з чоловіком поглянули на нашу квартиру і вирішили, що пора б щось оновити. Усе має непоганий вигляд, адже свого часу ми вклали в ремонт і меблі солідні гроші. Просто набридло вже трохи, хотілося б змін.
Все ж таки ми в’їжджали в цю квартиру ще наприкінці нульових. Так ось, ми надумали поміняти меблі в спальні й на кухні. Вивезти старі меблі просто на смітник було б нерозумно, адже там ще все красиве.
Тому вирішили, що запропонуємо дітям забрати. Вони тільки нещодавно в’їхали в нову квартиру і закінчили там косметичний ремонт. Ми з чоловіком допомогли їм із першим внеском, позичили грошей на ремонт.
Але вони досі там сплять на надувному матраці та їдять на підлозі. Ось ми й подумали, що їм не завадять обновки. Але не на таку їхню реакцію я розраховувала, якщо чесно.
Невістка, коли почула нашу пропозицію, губи підібгала, скривилася. Син начебто зрадів, але реакція дружини зменшила його запал. Я запитала, що не так. Вона тільки й пробурчала, що ніколи б нам не запропонувала мотлох.
Заявила, що вона б нам нові меблі купила. Мене це сильно зачепило. Значить, невістка думає, що раз ми у віці, то нам нові меблі ні до чого. Мовляв, краще молодій сім’ї допомогти, ніж собі щось купувати.
Але ж ми вже й так допомогли з квартирою і ремонтом. А вони самі недалеко просунулися, тільки на матрац і вистачило. Тепер ще носом крутять від хороших меблів. Я тоді не витримала.
Заявила їй, що нехай спочатку накопичить хоча б на таке мотлох, а вже потім будемо говорити, а поки у в них удома дешевий матрац і пара табуреток, нам говорити нема про що. Від ідеї оновити меблі я не відмовилася, а вони нехай думають.
