— Господи, як же мені набридло вже щодня готувати, прибирати, прати. Ось уже вийшла заміж, називається, ніби в кабалу потрапила!
— Наталю, ну всі жінки так живуть, що поробиш. У нас два чоловіка в родині, не забувай. Артему 15 років, апетит звірячий, я теж люблю поїсти. Продукти завжди в наявності, грошей не шкодую.
Зараз є мультиварка на допомогу, пральна машина, посудомийна. Погодься, дуже полегшує побут. Наші мами і бабусі про таке мріяти навіть не могли…
— Ой, не починай приплітати сюди бабусь, зараз інші часи. Замість цієї тяжкої роботи я могла б писати картини. Так-так, не смійся, я з дитинства мрію стати художницею, але не судилося, вийшла заміж.
Або на танці ходила б, на йогу, та знайшла б куди. А замість цього вари борщ і мий підлоги, і так кожен день. Це ще я на пів ставки працюю, прямо з радістю туди ходжу, відпочиваю від побуту.
— Не драматизуй… Я теж втомлююся, працюю з ранку до вечора, гроші заробляю, мені самому готувати пропонуєш? Або готову їжу почнемо купувати?
— Я люблю домашнє, але готувати набридло…
— Мамо, тато, привіт! Що на вечерю?
— Ну ось, що я казала… Мати у вас, як кухонний комбайн тут, цілодобово біля плити стояти повинна!
— Годуй сина, а я до Славка з’їзджу, просив ноутбук полагодити.
Наступного дня Наталя прийшла з роботи і почала вивантажувати продукти з пакета. Знову чекало готування, холодильник порожній. Син підчищав всі запаси.
Пролунав дзвінок у двері, Наталя пішла відкривати. На порозі стояла молода, красива дівчина в короткій спідниці і з глибоким декольте.
— Добрий день. Ви Наталя, дружина Олега?
— Так, ви до мене?
— Саме так. Можна пройти? Адже я тепер у вас жити буду. А звати мене Аліса.
— У сенсі, жити? На якій підставі?
— А на такій. Я буду вашою помічницею. Готувати, прибирати, прати, та все, що завгодно — це я тепер робитиму! З ранку і до вечора. А на ніч їхатиму.
— Вибачте, а хто вас просив? Я щось не розумію… Вас чоловік найняв?
— Справа в тому, що вчора Олег все розповів про вас. Як ви втомлюєтеся, немає сил готувати, прибирати. А ви — художниця в душі, і танцівниця, вам розвиватися треба…
— Вам розповів про мене? Та хто ви така? Та я… Та він…
— Заспокойтеся, Наталю. Можна вас так називати? Я молодша сестра Славка, друга Олега. Приїхала в гості на літо, і шукаю підробіток. Я все вмію робити, не лінива.
Брат послухав Олега і доручив мені допомогти вашій родині. Славко все оплатить, не переживайте, він мені просто так гроші не дає. А Олег нічого не знає, це буде сюрприз. Я пам’ятаю його з дитинства, він був такий гарний, всі дівчата від нього божеволіли, і я теж, хоч і була маленька.
А тепер така честь випала готувати Олегу… І вам теж. Розкажіть, які у нього улюблені страви? У вас начебто син ще є, як його звати?
— Ось, помічниця знайшлася тут! Та я сама прекрасно справляюся з усім, і готувати вмію і люблю, зрозуміло? Придумали теж, Олегу догоджати тут… Це не мені помічниця, а йому… Не встигну оком моргнути, як ви…
Отже, Аліса. Ідіть звідси і забудьте про дядька Олега. У нас все добре, зрозуміло? І допомога не потрібна!
Наталя зі злістю виштовхнула гостю і зачинила двері.
Ну і справи. Добре, що вона була вдома і встигла перехопити цю дівчину. Олег нічого не знає, це вже добре. А Славку вона подзвонить, все висловить, що думає.
Благодійник знайшовся. Сам не одружений, і цього хоче до гріха довести. Не дозволю!
Треба припиняти нити. Не так вже й складно готувати, насправді. Іноді можна і готову їжу купити, або в кафе сходити, для різноманітності. А картини писати… Не моє це, нема чого й починати.
І прибирати не складно, робот-пилосос на допомогу. Але прикро все-таки, коли не помічають все, що робиш, стараєшся…
Наталя приготувала вечерю, накрила стіл, поставила улюблений напій чоловіка.
— О, що за свято? Ти чому така загадкова?
— Просто так, що, не можна? Настрій хороший.
— Ось така дружина мені подобається, добра, весела, а не сварлива бабуся. Знаєш, я тут подумав, може тобі в санаторій з’їздити на місяць, відпочинеш від нас, від готування?
— Ні, ти що, я не поїду, не залишу вас одних. Та й не втомилася я від вас зовсім.
— Ну і добре. Давай вечеряти, я такий голодний…
Увечері, коли Наталя вже спала міцним сном, Олег тихо вибрався з ліжка і пішов у ванну з телефоном.
— Алло, Настю, велике тобі спасибі! Подіяло…
— Та ти б бачив її обличчя. Любить тебе дружина, бережи її і частіше балуй. І з приготуванням їжі реально допоможи, адже вона хороша жінка, відпочивати потрібно.
— Та я знаю, просто вирішив невеликий струс їй влаштувати, щоб відволіклася від скарг. Дякую тобі, Настю, привіт Славку. Не розповідай йому поки про нашу витівку, скоро все випливе, отже, посміємося…
До речі, коли весілля у вас? Довго ще ховатися будете? Гаразд, бувай, моя щось там ворушиться…
Наталя вибирала апельсини в магазині, хотіла приготувати апельсиновий пиріг.
— Наталя, привіт. Як життя, як Олег?
— Славко, привіт! Олег добре. А як там твоя сестра Аліса поживає?
— Та ніби нормально, я з нею рідко спілкуюся, вона недавно народила, не до мене…
— У якому сенсі? Хіба вона не у тебе зараз? На літо приїхала…
— Ні, з чого ти взяла?
— Ну, як же… Ти сам її найняв, щоб допомагала мені, готувала, прибирала. Вона мені все розповіла, не відмовляйся!
— Хм, дивно…
— Коханий, може креветки візьмемо… Ой… Наталя, добрий день!
— О, а ось і Аліса завітала… Що за цирк тут відбувається?
— Настя, і звідки ти Аліса? Господи, чого я не знаю?
— Славко, я зараз все поясню…
****
— Кохана, я прийшов, що у нас сьогодні на вечерю?
— А я тепер не готую, коханий. У нас буде готувати кухар, знайомся, Марк…
Олег зайшов на кухню і побачив високого, засмаглого хлопця модельної зовнішності. Він був у джинсах і фартуху, без майки.
— Я не зрозумів… Що тут відбувається? Звідки він узявся?
— Аліса порадила, сестра Славка… Вона мене не влаштувала, а ось Марк якраз підійде… Він стільки страв знає і готує так, що пальчики оближеш…
— Зрозуміло, мій план розкритий… Вибач, хотів пожартувати, влаштувати тобі струс…
— Струс пішов на користь, я переглянула все, і ось тепер Марк мені на допомогу. Буде готувати і мене навчати премудростям кулінарії. ..
*****
— Гірко, гірко!
— Наталю, ніби недавно і нам так кричали, а вже стільки років одружені… Добре, що всі непорозуміння в минулому… Ти мене тоді цим Марком добряче налякала… Я й справді подумав, що він тобі допомагатиме.
— 1:1, коханий. Наступного разу подумай, перш ніж так жартувати. Ходімо танцювати, Славко з Настею махають руками, у них все-таки весілля, треба веселитися!
Спеціально для сайту Stories
