— Ти ж не збираєшся приймати її назад? — намагаючись залишатися спокійною, запитала Марина Кирилівна, вислухавши новину від сина.
Той помовчав трохи.
— Мамо, я ще не вирішив, потім передзвоню тобі, — нарешті втомлено промовив Ігор і повісив трубку.
Чоловік Марини Кирилівни покинув сім’ю, коли Ігорю було п’ять років, і навіть аліментів від нього вони не бачили.
Незважаючи на те, що жінці доводилося працювати на двох роботах, вона намагалася приділяти синові максимум уваги.
Хлопчик ріс досить слухняним, намагався допомагати матері по дому і добре вчився.
— Ким же ти хочеш стати? — цікавилася сусідка, коли Ігор ще навчався в 5 класі.
— Інженером, — солідно відповідав хлопчик.
— Ого! А впораєшся?
— Не сумнівайтеся.
Впевнена в здібностях сина була і Марина Кирилівна. Вона сама мала вищу економічну освіту, а її колишній чоловік був не останньою людиною в адміністрації місцевого заводу. Тож жінка сміливо пророкувала Ігорю блискуче майбутнє.
І хлопець її не розчарував — школу закінчив відмінно, сам, без репетиторів, вступив до університету на бюджет.
Потім, щоправда, трохи допоміг старий знайомий батька — порекомендував хлопця на хороше місце. Ну а далі Ігор вже сам доводив свій професіоналізм.
— Все добре, — розповідала Марина Кирилівна своїй старій подрузі Наталії Валеріївні. — Ігоря на заводі хвалять, кажуть, що далеко піде.
— А чого тоді у тебе такий сумний голос? — дивувалася приятелька.
— Ой, Наталю, може, і рано ще переживати, та тільки мій синок лише роботою зайнятий.
Ні в школі у нього подружок не було, ні в інституті, а зараз і поготів. Робота — дім. А ще в фітнес-клуб свій ходить. Ось і все. Не дочекаюся я, мабуть, онуків…
— Марино, ти б раділа, що синок ще з тобою. А то прийде якась, швидко його від тебе відверне. Зараз ці дівчата знаєш, які спритні?
— Але без них же все одно ніяк, — посміхнулася мати Ігоря. — Гаразд, йому всього 25 років, почекаємо.
До 30 років Ігор зайняв на заводі солідну посаду з не менш солідним окладом.
Вони з матір’ю продали свою двокімнатну квартиру, і син взяв іпотеку, щоб купити кожному з них по однокімнатній просторій квартирі в новобудові.
Чоловік, власне, не хотів роз’їжджатися з матір’ю, але та наполягла:
«Тобі потрібно свою сім’ю будувати, а не кожна дівчина готова жити зі свекрухою».
А ось з дівчатами у Ігоря було не дуже. Досить симпатичний, спортивної статури, безсумнівно, розумний і освічений, він, можливо, був занадто скромним.
Ні, подруги у нього часом з’являлися, але він з ними швидко розлучався. Кохання нагрянуло несподівано.
Колишній однокурсник, один з небагатьох, з ким Ігор підтримував стосунки, запросив його на свій день народження в нічний клуб.
— Чому ти вирішив таке місце для святкування вибрати? — здивувався Ігор. — Не солідно вже якось у нашому віці…
— Ой, Ігоре, не будь таким занудою. 30 років — чудовий привід завалитися в клуб! Не прийдеш — ображуся, — заявив у відповідь Костя.
Ігор все-таки пішов. І в цьому гаморі побачив дівчину — струнку брюнетку з довгим волоссям і величезними зеленими очима, яка танцювала, як здалося чоловікові, краще за всіх.
Він зважився з нею познайомитися. Виявилося, що її звати Злата, їй 25 років, вона працює менеджером у невеликій туристичній компанії.
Вже через місяць після тієї зустрічі Ігор привів дівчину знайомитися з матір’ю. У тієї ледь серце не зупинилося, коли вона побачила наречену сина, хоча гостя поводилася під час вечері більш ніж скромно.
— Як тобі Злата, мамо? — поцікавився Ігор наступного дня. — Я думаю на ній одружитися.
— М-м-м… Синку, а ти не поспішаєш?
— Вона тобі не сподобалася?
— Я дивуюся, як вона сподобалася тобі…? Невже ти не бачиш, що вона вся якась… несправжня.
Волосся наростила, вії теж, губи, судячи з усього, підкориговані уколами, я вже не кажу про нігті і брови…
— Мамо, перестань! — Ігор вперше в житті підвищив голос на матір. — Ти перебільшуєш. Я кохаю Злату і з цим ти нічого не зможеш вдіяти.
— Якщо ти будеш з нею щасливий, синку, то я буду тільки рада, але, боюся, що…
— Гаразд, мамо, я розберуся.
Через два місяці після знайомства Злата переїхала до Ігоря.
— Так, тут у тебе, звичайно, тісно, — заявила кохана. — Зустрічатися тут було нормально, але як тут жити удвох?
— Я щось придумаю, — Ігоря розпирало від радості, що Злата тепер завжди буде поруч. — Зрештою, нічого нам не заважає купити квартиру побільше. Потім же діти підуть…
— Ой, Ігорю, які діти? Я ще молода, нічого в своєму житті не бачила. Навіть на Мальдівах не була…
— Все побачиш, — обіймав кохану чоловік. — Я обіцяю.
Вони дійсно побували в десятці країн, причому Ігорю не завжди вдавалося вирватися з роботи і Злата пару разів відправлялася в подорож з подругою (все за рахунок співмешканця, звичайно).
Ігор купив коханій нову, не надто дорогу, але все-таки іномарку. Не обмежував її у витратах на магазини та салони краси.
— Вона його по світу пустить, — скаржилася подрузі Марина Кирилівна. — Він вже кредити скоро почне брати. Шукає квартиру просторішу, а то, бачте, Златочці в його однокімнатній тісно.
— Може, ти просто ревнуєш? — зітхала Наталя Валеріївна. — Раніше Ігор нікого своєю нареченою не називав, і тобі незвично… А вони, може, і справді, кохають одне одного?
— Ну, Ігор її кохає, а ось вона його навряд чи. Витягне з нього все і зникне. У неї ж на обличчі все написано. Слава Богу, що хоч заміж за нього йти відмовляється.
— Оце дивно, Марино. Могла б вийти, а потім майно нібито спільно нажите ділити…
Ігор теж не розумів, чому Злата не хоче виходити за нього заміж. На його пропозиції вона тільки віджартовувалася.
При цьому чоловік вже трохи втомився від грошових запитів коханої. Він ледве з ними справлявся. Його накопичення танули як сніг, і питання з новою квартирою все відкладалося.
Минув рік.
— Кохана, нам доведеться трохи почекати з наступною поїздкою на курорт, та й з твоїми постійними витратами в магазинах теж потрібно щось робити, — ніби жартома сказав Ігор.
— Чому…? — здивовано підняла брови Злата.
— Я ж не мільйонер, — посміхнувся чоловік, обіймаючи дівчину. — А нам ще на весілля і квартиру гроші будуть потрібні.
— Ігорю, ну ти ж розумний. Придумаєш щось…
А через тиждень після цієї розмови Злата вмовила Ігоря відпустити її на море з подругою, і зникла.
Три дні чоловік намагався додзвонитися до коханої, але вона не відповідала. У день повернення Злати Ігор приїхав додому раніше і застав у квартирі повний безлад.
Було видно, що речі дівчина збирала поспіхом. Її машини у дворі не було. На дзвінки вона так і не відповідала.
— Олю, ти знаєш, де Злата? Що з нею? — Ігор нарешті здогадався зателефонувати подрузі Злати.
— М-м-м… Вона тобі нічого не сказала…?
— Навіщо б я тоді тобі дзвонив?
— Ой, тільки не треба втягувати мене у ваші розбірки, — невдоволено висловилася Оля. — Знайшла вона там в готелі якогось багатія, і поїхала з ним до столиці.
Дивно, що тобі нічого не написала…
Що коштувало Ігорю пережити цю зраду, знав тільки він.
— Наталю, він просто сам на себе не схожий, — схлипуючи, розповідала Марина Кирилівна подрузі. — Весь час мовчить. Дзвонить раз на три дні, питає, як справи, вислуховує мене і прощається. Про себе нічого не розповідає.
— Марино, він міцний хлопець у тебе, переживе. Зате наступного разу буде слухати матір.
— Я на це сподіваюся. Добре, хоч тяги до шкідливих звичок у нього немає, — зітхала мати Ігоря.
Тільки через півроку чоловік почав повертатися до колишнього себе. Перестав лякати Марину Кирилівну своїм скорботним виглядом, охоче з нею спілкувався, із задоволенням став ходити на роботу.
А ще через чотири місяці Злата з’явилася на порозі його квартири вся в сльозах.
— Вибач мене! Я не знаю, що на мене найшло, — плакала дівчина. — Мені тоді так прикро стало через твої слова про гроші, ось я і зірвалася.
Познайомилася з цим… Він мені золоті гори обіцяв. А виявилося, що у нього нічого свого і немає, на мамині гроші він мене розважав.
Ігор розгублено дивився на колишнє кохання. Або не колишнє?
— Я кохаю тебе і тільки тебе, — не зупиняючись ні на хвилину, голосила Злата. — Вибач!
Ось про це Ігор і розповів матері в телефонній розмові, залишивши її мучитися питанням: пробачить син зрадницю чи ні?
Чоловік вирішив, що спробує пробачити Злату. Тим часом дівчина поводилася ідеально: ніяких грошей не просила, щодня зустрічала співмешканця гарячою вечерею, жваво цікавилася, як пройшов його день, і навіть якось сказала, що вже, напевно, готова стати матір’ю.
Ідилія тривала місяць, а потім Ігор застав дівчину в засмучених почуттях. Вона довго відмовлялася, що, мовляв, нічого не сталося, але потім здалася.
— Розумієш, я завжди мріяла стати веб-дизайнером…, — розповіла Злата. — Зараз це дуже престижна професія, і заробітки там хороші. Не весь час же мені на твоїй шиї сидіти…
— Так, хто тобі не давав…?
— Це дуже дорого. А зараз Ольга знайшла курси в Києві з хорошою знижкою, і вона туди їде.
Її коханець спонсорує, а у мене грошей немає… Там ще жити на щось три місяці треба, і ноутбук потужний купити…
— Зараз же ніби скрізь дистанційно можна вчитися…?
— Та як ти не розумієш, Ігорю, це все не те! А на офлайн курсах тебе прямо за ручку будуть водити… Зате потім можна по 200 тисяч на місяць заробляти.
Ми з тобою тоді зможемо швидше купити квартиру, — Злата зітхнула і обійняла Ігоря.
До ранку чоловік вирішив піти на поводу у коханої. Тим більше, що вона продемонструвала йому якийсь сайт, де описувалися ці курси, показала квартиру, яку вони будуть орендувати з Олею, і вибраний для покупки ноутбук.
Після обіду Ігор вручив Златі банківську картку, на якій було 300 тисяч гривень, допоміг завантажити речі в машину і поцілував на прощання.
Він тоді не знав, що бачить дівчину востаннє. Як повідомила Ігорю та сама Ольга, коли він не зміг вкотре додзвонитися до Злати, його кохана і не збиралася до нього повертатися назавжди.
— Я дивуюся твоїй, м’яко кажучи, наївності, — посміхнулася в трубку Оля. — Златка спеціально приїхала, щоб тебе на гроші розвести.
Їй треба було допомогти тому чоловіку картковий борг віддати. Вона ж закохалася в нього як кішка.
Чесно кажучи, я не вірила, що їй вдасться тебе розвести… А ти…
Ігор, не дослухавши Ольгу, повісив трубку. Чоловікові було непросто пережити другу зраду коханої, але він впорався. Правда, в найближчих планах пошук дружини у нього тепер не значиться.Спеціально для сайту Stories
