«Люби себе, плювати на всіх», – з роздратуванням думала Ольга, слухаючи поради Галини, – «як ви всі мене дістали своїми настановами».
Жвава, весела подруга витягла молоду матір на чашку чаю в кафе, поруч з її будинком. Більш масштабні розваги Ользі були недоступні. Її старшому синові Єгору було два роки, він ходив до дитячого садка, але часто залишався вдома через нескінченні соплі.
Маленькій Насті не було й року. Протягом десяти місяців Оля годувала дитину грудьми і не мала жодної можливості відпочити поза домом.
– Олю, ну Настя ж уже спокійно їсть рідкі каші з пляшечки! – обурювалася Галина. – Ти цілком можеш залишити її з рідним батьком!
– Віталик працює до сьомої вечора щодня, – зітхнула Ольга.
– А після сьомої? А на вихідних? – не вгамовувалася Галина. Їй було нестерпно дивитися на змучену подругу, в очах якої читалася туга. Ні, Оля не скаржилася на свій «день бабака», але їй нічого й не треба було говорити. Все було надто очевидно.
Не було раніше дівчини більш енергійної та запальної, ніж Ольга Пастушенко . Та її о першій годині ночі розбуди і запропонуй якусь рухому роботу – вона, не думаючи, погоджувалася. Натягнувши блакитні джинси на свої бездоганні форми і підвівши очі олівцем, вона була готова до подвигів і звершень.
Тепер улюблені джинси не застібалися на талії. В очах відбивалися безсонні ночі і неминуча втома – легкий макіяж вже не виправив би ситуацію.
– Віталик приходить з роботи такий втомлений, у мене язик не повернеться сказати, що йому належить «друга зміна», – похитала головою Ольга, – та й на вихідних у нього вічно якісь справи.
– А твоя вічна «друга зміна», значить, нікого не бентежить? – обурилася Галина. – Олю, я не хочу тебе критикувати і навантажувати більше, але ти з легкої, рухливої дівчини перетворюєшся на байдужу до всього амебу.
– Я молода мати, – знизала плечима Ольга, – тут вже нічого не поробиш.
– А Віталик молодий батько, – продовжувала Галина, – а Зоя Федорівна цілком собі молода, енергійна бабуся. Любляча, до того ж. Напевно, може допомогти.
– Дуже любляча, – кивнула Оля, – і, дійсно, часто допомагає. Ми б на одних підгузках розорилися, якби не вона. А коли Настусі почали вводити прикорм, мама ящиками стала закуповувати фруктове пюре і соки. А дитяче харчування просто жах яке дороге.
– Я не про це, – скривилася Галина, – матеріальна підтримка, безумовно, важлива, але тобі потрібно видихнути, розумієш? Ти вже сама на себе не схожа.
– Така доля молодої матері, – знизала плечима Оля.
Її вже дратувала ця розмова. Звичайно ж, Ольга втомлювалася, просто неймовірно втомлювалася. Частково це було фізичне виснаження – їй постійно хотілося спати. Або навіть просто валятися в ліжку і переглядати нескінченні ролики в телефоні.
А ще краще дивитися серіал, витріщатися в екран, не прислухаючись до «дитячих звуків». Чи не прокинулася Настя? Чи не заліз Єгор на підвіконня?
– Ні, моя дорога, – впевнено заявила Галина, – це доля молодої жінки, на яку всім стало наплювати. Віталик може прийти з роботи і на пару годин піти у віртуальну реальність. Любляча бабуся охоче проводить час на дачі. А допомогти молодій матері з двома малюками – це їм зробити релігія не дозволяє.
Ольга неохоче кивнула. Адже вона просила кілька разів матір посидіти з дітьми.
– А куди це ти намилилася? – з підозрою запитувала Зоя Федорівна.
– Мамо, та просто по парку прогулятися, свіжим повітрям подихати, в пару магазинів зайти, кави попити.
– Ну, по парку ти можеш і з дітьми прогулятися. У магазини теж з коляскою заходити не забороняється. Ну а кави попити ти і вдома можеш.
– Мамо, я просто втомилася…
– Від чого ти втомилася, ледарка? – голос матері звучав не осудливо, але поблажливо, ніби глумливо. Начебто і ласкаво, але не проглядалося в ньому ні краплі співчуття. Адже і справді, від чого може втомитися жінка в декретній відпустці?
Зоя Федорівна нагадала тоді, що, коли вона ростила дітей, у неї не було ні автоматичної пральної машинки, ні таких чудових підгузків. І готових каш на будь-який смак теж не було. Вона промовчала, втім, про те, що дбайливі руки її власної бабусі були готові прийти на допомогу в будь-який момент. Та чи варто було про це згадувати?
Віталій теж дуже дивувався словам дружини про втому. Ось він втомився – на роботі цілий день ґарував. А від чого може втомитися жінка, перебуваючи вдома? Від власних дітей? Але ж малюки – це радість. Немає нічого бажанішого для молодої матері, ніж проводити час зі своїми дітьми!
Заперечити тоді Ользі не було чого. Адже вона і сама приблизно так само вважала. А те, що вона безмірно втомлювалася і втрачала смак до життя, так це вона з жиру біситься. Принаймні, так ласкаво говорила свекруха.
Вона теж не засуджувала невістку, але злегка підколювала її. І з дітьми зайвий раз сидіти не погоджувалася, щоб не розпестити молодих батьків.
Втім, про те, що відпочинок потрібен її синові, мати Віталія не забувала. І часто давала Ользі поради не насідати на чоловіка з розмовами і проханнями, коли він з роботи прийшов.
Ох, будь Наталія Петрівна шкідливою, грубуватою тіткою, Оля зуміла б поставити її на місце. Але свекруха щиро любила свою невістку, навіть донькою називала. І вважала найкращою дружиною для свого сина.
Ну а те, що, живучи в квартирі з двома здоровими дітками, втомлюється від чогось, так це від незвички. Треба просто не потурати примхам невістки, і все буде добре!
Галина ще щось говорила подрузі, але Оля вже дивилася на годинник. Вона почала збиратися. Віталик відпустив її тільки на годину.
Ольга прийшла додому не в дусі. Чоловік з подивом дивився на неї. Адже він зробив все, як вона сказала. Залишився з дітьми – дав пляшечку з теплим молоком доньці, стежив, як Єгор на підлозі грає кубиками. Чим знову незадоволена дружина?
Ніби «прорвало» в той момент Ольгу. Почала вона висловлювати чоловікові, що навіть прилягти не може, коли втомилася. І це в присутності рідного батька своїх дітей. Йому, бачте, належить годину на дивані повалятися після роботи, потім на дві години на комп’ютері пограти.
А на вихідних він то в гараж, то до матері на дачу, то з Дімкою пінного попити, бо дуже втомлюється і має право.
– Кохана, ти лягай спокійно, – сказав Віталій, – хто ж тобі заважає?
– Ось прямо зараз можу прийняти ванну, а потім годинку поспати? – перепитала Ольга.
– Звичайно, ти що, малюк, – знизав плечима чоловік, – ніколи я тобі нічого такого не забороняв.
Ольга посміхнулася. Вона ні на хвилину не сумнівалася, що відпочити їй не дадуть. Коли вона сиділа в кафе з подругою, від Віталика було три повідомлення: «якої температури має бути молоко», «Єгор гикає, що робити» і «чим можна перекусити».
Але подруга накрутила її своїми розмовами, тому Ользі захотілося продемонструвати чоловікові своє скрутне становище.
Ледь Ольга зачинила за собою двері, вона почула плач Насті. Віталик щось ласкаво пояснював дочці, можливо, навіть взяв на руки, але крихітка продовжувала канючити. Оля почала відраховувати подумки секунди – одна, дві, три, п’ять, десять… Віталій постукав у двері.
– Зайчику, наша донька до тебе хоче! – весело повідомив він. – Я тут безсилий, всі дуже люблять нашу матусю.
Оля прикрила очі і почала вмовляти себе заспокоїтися. Потім вона натягнула посмішку і відкрила двері.
З ванною номер не пройшов, так, може, молодій матері вдасться хоча б поспати? Але ледь її голова торкнулася подушки, Ольга почула шепіт чоловіка.
– Кохана, спи, спи, тільки скажи, чим повечеряти.
– Там, на плиті стоїть каструля з тушкованим м’ясом.
– Ні, малюк, там нічого не стоїть.
– Ну, значить, в холодильнику подивися.
– В каструлі?
– Так, в жовтій.
– Добре, а на гарнір що? Ти лежи, лежи… просто скажи. Просто Єгор макарони хоче.
Ольга підхопилася з ліжка і пішла на кухню. Як же вони всі їй набридли! Ось тільки навіть поскаржитися на своїх близьких вона не могла. Вона знала, що її чоловік хороша людина, надійний і любить її. І нібито навіть щиро хоче порадувати її.
Ось, наприклад, зовсім випадково вчора Ольга дізналася, що чоловік на день народження планує замовити їй шикарні сережки. Так, вони молодій родині не по кишені, і, можливо, Віталик витратить на це свою премію. Як минулого року, коли купив їй чарівну шубку – таку, на яку з цікавістю поглядала Ольга в магазині.
Вона б сама в житті не купила таку. По-перше, тому що дорого. По-друге, нікуди їй ходити в такій чарівній шубці.
Але хіба могла вона зробити зауваження такому хорошому чоловікові? Адже він щиро намагався догодити.
До речі, про день народження. Ольга зітхнула. Звичайно, великого свята не буде. Але родичі прийдуть привітати її. А це означає, що доведеться прибирати будинок до приходу гостей, багато готувати. Сестра шепотіла їй, що вони з матір’ю приготували їй приголомшливий подарунок – сертифікат на солідну суму в дитячий магазин.
Це ж скільки підгузків, каш і пюрешок можна буде накупити на ці гроші! Ще й комбінезончик можна підібрати для Насті!
Ольга поставила воду на макарони, занурившись у невеселі думки. Вона дорікала собі за те, що не відчуває себе щасливою, маючи все, що потрібно для радості – люблячого чоловіка, дітей, турботливих рідних…
А, може, винна подруга Галя? Це вона посадила черв’ячка сумнівів у голову молодої матері, доводячи, що всім на неї наплювати? Задумавшись про це, Ольга чомусь розплакалася.
***
Наближався день народження Ольги. Галина гарячково міркувала, як би їй влаштувати справжнє свято улюбленій подрузі.
Вона знала, що ніяка матеріальна річ зараз не порадує Ольгу. Подарувати гроші? Вона витратить їх на комбінезони для дітей.
Красива прикраса? Їй і носити зараз нікуди всю цю красу. А, може, сертифікат в магазин одягу, щоб купити джинси розміром побільше? Ех, ні, все не те…
І тут Галці спала на думку ідея. В одну мить вона дістала записник і обдзвонила близьких Ольги – чоловіка, матір і свекруху. Ох, як вони здивувалися, коли жвава подруга Олі зібрала їх усіх для обговорення подарунка.
– Нема чого обговорювати, я зв’язала светр для Настусі і шкарпетки для Єгорки, – заявила свекруха, – їх і подарую. Оленька буде рада.
– У мене вже теж подарунок готовий, – впевнено заявила Зоя Федорівна.
Віталій кивнув. Він запевнив Галину, що питання з подарунком у нього вже вирішене.
Застосувавши всю свою красномовність, Галина розповіла родичам, в якому становищі перебуває Ольга. Вона, дійсно, втомилася. Від одноманітності і нудьги, неможливості опинитися наодинці і навіть випити кави в тиші.
Кожен з присутніх розкритикував пропозицію Галини.
– Вона поїде в готель одна? Нісенітниця якась, – знизала плечима мати.
– Це ж, мабуть, багато грошей коштує, – нахмурилася свекруха.
– Навіщо їй це? – знизав плечима Віталій. – Вона без дітей не може!
Галина запевнила, що фінансову частину бере на себе. Але в турботу про дітей повинні включитися всі. Можна написати графік і коригувати його по ходу.
– Водій відвезе Олю о десятій ранку в п’ятницю, – сказала подруга, – в цей час Ви, Наталя Петрівна, вже повинні бути у неї вдома.
– У п’ятницю я можу звільнитися раніше, – задумливо сказав Віталій, – я вже домовився, сказав, що у дружини день народження. Правда, я думав, що ми проведемо його всі разом. Але якщо треба…
– Треба! – впевнено заявила Галина. – Дуже треба. Значить, ти, Віталій, будеш з дітьми решту п’ятниці і суботу.
– У суботу я можу забрати Єгора, – включилася в обговорення Зоя Федорівна. – Він і переночує у мене. Можу навіть до понеділка залишитися з ним.
– Чудово! – вигукнув Віталій. – Мені з однією дитиною буде набагато простіше.
– А якщо що, – підхопила Наталія Петрівна, – Настусю в дитяче крісло, і приїжджайте вдвох до мене. Покличемо сусідку, вона любить з малюками няньчитися, а ось своїх діток немає.
– Чудово, – сказала Галина, – а в понеділок вранці я посиджу до обіду з двома дітьми. У Ольги о дванадцятій ранку виїзд з готелю.
Всі присутні переглянулися. Вони не були впевнені, що це гідна пропозиція, але все ж підтримали подругу іменинниці. Галина наостанок суворо наказала всім справлятися з дітьми самостійно. Не дзвонити Ользі, а краще надсилати їй фотографії та короткі відео, де видно, що у малюків все добре.
– Ці три дні вона не повинна турбуватися про них, – сказала Галина і посміхнулася. Все пройшло набагато легше, ніж вона очікувала.
***
Прокинувшись рано вранці в свій день народження, Ольга вже відчувала втому. Їй належало готувати, прибирати. Ну а материнські клопоти теж ніхто не скасовував. Єгор не пішов до дитячого садка.
У двері подзвонили. Це була свекруха.
– Так, іменинниця, з днем народження тебе, – сказала вона з посмішкою і поцілувала невістку, – я тобі подаруночок приготувала, потім подивишся. А поки біжи-но в душ і вбирайся. Тобі їхати скоро.
– Куди це? – здивувалася Ольга.
– Секрет, – підморгнула Наталія Петрівна, – але ти візьми запасний одяг. Додому ти повернешся нескоро.
– А коли? – ахнула Ольга. В її очах читався легкий переляк.
– У понеділок вранці, все, більше нічого тобі не скажу. Біжи в душ і приведи себе до ладу. За годину тебе забере водій.
Водій… Ольга була в шоці. Вона слухняно пішла в душ, одягла дорожній костюм – практичний, зручний, але досить ошатний, якщо, звичайно, їй не доведеться ходити по килимовій доріжці.
«Я нічого не розумію», – подумала Ольга, розглядаючи внутрішню красу автомобіля, який віз її в невідомому напрямку.
У якийсь момент вона подумала про дітей, але в ту ж хвилину їй зателефонувала Галина. Вона привітала подругу у звичній, жартівливій манері і запевнила, що всі три дні з дітьми будуть няньчитися близькі їй люди.
– Тобі взагалі не доведеться хвилюватися, – сказала Галинв, – фотозвіти про те, що з малюками все в порядку, тобі будуть надходити регулярно.
І ніби на підтвердження її слів, в телефоні щось писнуло. Це свекруха надіслала кумедне селфі з онуками. Настя намагалася гризти бабусині окуляри, а Єгор розглядав нову машинку.
Потихеньку хвилювання Ольги вляглося, йому на зміну прийшла тиха радість. Почуття, що виникло, нагадало їй часи недавньої молодості, можливо, навіть дитинство, коли все найцікавіше було попереду.
Шикарний автомобіль доставив Ольгу в незвичайне місце. Це був заміський готель – зовсім невеликий, але мабуть дорогий.
Навколо триповерхової будівлі розташовувався парк. Ольга відразу помітила велосипеди, що стояли поруч. Її серце радісно підстрибнуло – можна буде покататися по паркових доріжках!
Дві білки зістрибнули з високої ялини і мало не кроком попрямували в бік Ольги. Вона засміялася і помахала їм рукою. Тваринки не удостоїли її поглядом і кудись побігли.
Увійшовши всередину готелю, Ольга ахнула. Як же тут було красиво!
– Ви Ольга Пастушенко? – запитала усміхнена дівчина-адміністратор. – Давайте, я покажу Ваш номер.
Поки адміністратор вела її коридорами, Ольга оглядала все навколо. Серце її захоплено билося. Боже, як давно вона не відчувала нічого подібного.
– До ваших послуг басейн на першому поверсі, там же є невелика сауна, – розповідала дівчина. – Вам, як іменинниці, подарунок від нашого готелю – три будь-які СПА процедури на вибір. Ви можете підійти в будь-який час.
Ольга, розкривши рот, слухала адміністратора. Їй здавалося, що вона потрапила в казку. А, побачивши широченне ліжко, вона мало не розплакалася.
Коли адміністратор залишила її одну, Ольга плюхнулася на ліжко. Одна… одна… одна! Вона взяла стиглий персик з тарілки, що стояла на тумбі, і з насолодою впилася в нього зубами. Ах, який він був свіжий, соковитий і неймовірно солодкий!
Оля прийняла душ і вирішила п’ять хвилин повалятися. За словами адміністратора, в готелі було передбачено триразове харчування. Якраз через півгодини її чекали на обід. Але, торкнувшись головою подушки, жінка відразу занурилася в чудовий глибокий сон. Прокинулася вона тільки до вечері.
Взявши телефон в руки, вона побачила, що не було жодного пропущеного дзвінка. Повідомлення теж були найприємнішого змісту. Чоловік і свекруха надсилали їй чарівні відео з іграми та прогулянками дітей.
– Боже, я ніколи не бачила нічого подібного, – прошепотіла Ольга, прийшовши на вечерю. Тут була така різноманітність страв! І морепродукти, і овочі, і фрукти. Дружній офіціант поцікавився, чи не бажає вона ви..а.
– Не відмовлюся, – засміялася Ольга, – на Ваш смак.
– Я підкажу Вам одне , – підморгнув їй офіціант, – воно неодмінно Вам сподобається.
Смачно повечерявши, Оля вирушила на прогулянку. Вона взяла велосипед і покотилася по рівних доріжках. Не було нічого приємнішого, ніж неспішно рухатися вздовж височенних сосен і насолоджуватися співом птахів.
Кожна хвилина в готелі приносила Ользі справжнє щастя. Вона не встигала почати турбуватися про дітей – фотозвіти їй надсилали в найкращому вигляді.
Очевидно, що у сина і дочки теж був «готель». Близькі писали їй лише приємні слова, вони бажали їй гарного відпочинку і висловлювали надію, що Оленьці все подобається.
Ольга відвідала всі три СПА-процедури. Вона багато гуляла, купалася в басейні і їла так смачно, як ніколи в житті. І найдивовижніше – вона їла, пила, спала, і ніхто не відволікав і не турбував її.
Всі три дні пройшли дивовижно, але пізно ввечері в неділю Ольга відчула, що їй чогось не вистачає. Вона не хвилювалася про дітей – фотографії підтверджували, що з ними все добре. І все-таки…
Раптово Ольга зрозуміла, що саме її турбувало! Усвідомивши це, вона посміхнулася в темряву.
– А я скучила, – прошепотіла вона сама собі, – Боже, як я скучила. За Настусею, Єгоркою і за Віталиком. А ще за мамою і навіть свекрухою!
Вже майже засинаючи, Ольга думала про те, що неодмінно збере рідних у себе вдома. Вони влаштували їй такий чудовий день народження. Ну що ж, іменинниця віддячить їм веселим застіллям з делікатесними стравами. І, вперше за довгий час, гостей зустрічатиме господиня з щасливими очима!
Спеціально для сайту Stories
