У нас в офісі був хлопець. Ну як хлопець… дорослий чоловік, 36 років. Але він був незвичайний. Якщо говорити прямо, то людина була дурною від природи. Ну ось зовсім нерозумний!
Але я взяв його на роботу ще 6 років тому і жодного разу не пошкодував.
Найцікавіше, що він знав, що дурний від природи і не приховував цього. Мало того, коли прийшов влаштовуватися на роботу, перше, що він мені сказав, була фраза:
– Доброго дня! Я нерозумний і не приховую цього. Але мені потрібна робота, щоб я міг купувати мамі ліки, вона вже не може працювати.
Це мене трохи шокувало, але я зрозумів, що людина реально хвора. Але, в принципі, не настільки, щоб не зуміти виконувати якісь не особливо складні завдання.
Він мені нагадав героя Дастіна Гофмана в улюбленому мною шедеврі «Людина дощу». Я відразу зрозумів, хто переді мною, і не хотів його ніяк образити…
– Ви набагато розумніші за більшу частину населення, яка намагається прикрити свій ідіотизм будь-яким способом, але марно. Добре, з завтрашнього дня приходьте на роботу.
З того дня він у нас. Так ось, 6 років чоловік працював нарівні з усіма. Так, не такий, як усі, але чесний, порядний, пунктуальний і взагалі, на мій погляд, найкращий працівник з усіх, хто у мене працює.
Маму після інсульту поставив на ноги, правда довелося йому трохи допомогти з ліками і масажистами, а так, він сам робив все і жодного разу не поскаржився, що йому важко!
Весь офіс його любив і прив’язався до нього, як до рідного! Так полюбили його, що відгодували з 75 кг до 100! Ми з ним навіть стали чимось схожими.
… Позавчора, коли заїхав в офіс, після довгої відсутності, мені помічниця з ходу в лоб…
– Олег звільняється! Може, Ви вмовите його залишитися?! Як ми без нього?!
Я і сам був в шоці! Як це звільняється? Куди? Чому?Попросив покликати його в кабінет. Заходить хвилин через 10, голову опустив так, що підборіддя аж на животі. Стоїть, в очі не дивиться…
– Олег! Що сталося? Що тебе не влаштовує? Хтось образив? Тільки пальцем покажи, звільню одразу пів офісу!
– Ні-ні, що Ви, не треба, я їх всіх люблю. Просто ..я.. це.. ну ..ось…
– Ну не тягни, кажи що потрібно? З мамою проблеми?
– Ні, з мамою все добре, дякую… Я хочу одружитися!
І тут я завис! Відразу напрошувалося питання “як це, одружуся?” Але хто я такий, щоб таке питати? Він така ж людина, як і я сам, але …, якось мене це напружило.
– Сподіваюся, одружитися хочеш не тільки ти, але і потенційна наречена, якщо вона вже є у тебе на прикметі, теж бажає того ж?
– Так, звичайно! Вона мене вже рік запрошує до себе, до Швеції! Разом з мамою. Вона мене любить і мою маму!
Щось мені це зовсім перестало подобатися… Хвору людину, до Швеції… і маму.
– Напевно, хороша дівчина, раз ти збираєшся туди з мамою!
– Вона дуже красива, руда і розумніша за мене! Я вам зараз покажу фото.
І тут він витягує з кишені айфон! Ого, думаю, не погано! Всі ці роки у нього був старий телефон, який ми марно намагалися у нього вкрасти, щоб він придбав нормальний телефон! Адже новий у нього був Самсунг, подарували на День Народження. Але він ніяк не хотів «пересідати» на нормальний телефон. Ми розуміли, що йому це складно, тому не наполягали. А тут … айфон! Я навіть не встиг задати питання, а він мені вже відповідає …
– Це мені Кароліна подарувала і багато фото туди своїх завантажила, щоб я не нудьгував…
У цей момент в моїй голові вже вирувала каша з жахливих думок. І я очікував, що на фото виявиться Памела Андерсон зі старих постерів. Але те, що я побачив, мене шокувало!
На фото руда дівчина, з характерними рисами людей з відомим синдромом. Я їх завжди називаю «світлими людьми».
Вони ж не винні, що у них одна зайва хромосома. В іншому вони такі ж, як і ми, а в дечому навіть набагато перевершують нас! У всякому разі, вони нас не вважають якимись дурнями тільки тому, що у нас на одну хромосому менше!
Хоча за логікою речей, вони могли б саме так міркувати. Але в житті це дуже приємні і нешкідливі люди. І, що мені особливо в них подобається, вони завжди посміхаються!
Особисто для мене посмішки «сонячних людей» набагато приємніші за гумові посмішки, які все частіше натягують люди, що нас оточують, проклинаючи нас за очі останніми словами!
– Дійсно красуня! Тобі дуже пощастило! Якщо все так, як ти кажеш, я без особливого задоволення, як твій керівник, але з величезним задоволенням, як людина, відпущу тебе до твоєї красуні!
Якщо ти не проти, я зателефоную твоїй мамі, уточню деякі нюанси і куплю вам обом квиток на літак. Добре?
Олег завжди був усміхненим, веселим…, але такого щастя на обличчі я у нього ніколи не бачив! Заради цього виразу обличчя я б відправив його хоч до Бразилії, хоч куди і за будь-які гроші!
Він заплескав у долоні, як дитина, і сам набрав на своєму айфоні номер мами і дав мені телефон. А найголовніше, чому я завжди вважаю аутистів набагато розумнішими за нас, він віддав мені телефон і вийшов за двері!
І знав же, що розмова буде про нього, але він розумів і те, що я не зможу нормально говорити про нього в третій особі! Ну хто з звичайних людей вчинив би так само?!
Та ніхто, навпаки стояли б над душею і намагалися б все почути! Унікальні люди! Розумні! Тактовні! І чому б їм не бути щасливими, як оточуючі?
Я більше скажу, такі люди набагато щасливіші в сім’ях, ніж ми з вами, тому що вони не вміють брехати, не вміють кричати один на одного, але вони вміють любити і бути відданими!
І хто з нас розумніший, а хто дурніший? Сподіваюся, висновок очевидний!
І так, з його мамою ми переговорили, виявляється, вона вже прекрасно знає ту дівчину і немає приводу для сумнівів і…, завтра, тобто вже сьогодні о 8 ранку я везу свого колишнього працівника і його маму в аеропорт, а о 11.25 вони вилітають до Стокгольма. Вони будуть щасливі всі разом, а я буду щасливий тут один за них усіх!
Але, в березні, якщо нічого не зміниться, я полечу теж до Стокгольма одружувати свого найкращого і найпозитивнішого працівника!
Коли ти дивишся на цих людей, тобі не шкода нічого, ні часу, ні грошей, ні зусиль, аби хоч якось зробити їхнє життя кращим! А потім дивишся навколо і бачиш тих, хто твою доброту сприймають за слабкість і намагаються залізти в душу.
Дивишся на них і вже не бачиш, бо вони для тебе нуль, порожнеча, їх для тебе не існує! Але хороших людей більше. Саме тому ця земна куля ще крутиться…
Спеціально для сайту Stories
