Поява дитини – безумовне щастя, але також і стрес для батьків. А поява на світ двійнят, щастя подвійне… Щоправда, до такої кількості щастя готові не всі…
Роман і Карина чекали появи своїх синочків майже п’ять років. Готувалися, планували, ходили по лікарях. Але виявилися геть не готові до безсонних ночей і практично нескінченного крику дітей, які спали по черзі, не даючи батькам ні хвилини відпочинку.
Роман щоранку рятувався від нескінченного крику, збігаючи на роботу. Карині ж уже через місяць стало здаватися, що її життя закінчилося. Вона перейшла в режим механічного виконання завчених дій, від чого періодично катала ногою порожній візок.
Дивлячись на те, як вони обидва повільно божеволіють, Роман вирішив терміново шукати допомогу. І знайшлася вона напрочуд швидко, в особі сусідки, Валентини, яка була лише на два роки старша за нього, жила одна, працювала з дому, а тому – могла взяти на себе роль няні, яка приходила.
Спочатку Карина сприйняла ідею пошуку няні насторожено, але вже за кілька днів, отримавши можливість поспати на три години більше, оцінила всю красу ідеї чоловіка.
Валентина стала справжнім скарбом і безцінною допомогою. Вона забирала дітей і вирушала на прогулянку. У цей час Карина встигала відпочити або привести себе і будинок до ладу, приготувати їжу. За два тижні вона навіть ризикнула спробувати щось писати, бо до декрету була досить успішною журналісткою.
Роман теж оцінив переваги помічниці. Тепер його зустрічала усміхнена дружина в чистому домі, а не зомбі, що засинає на ходу посеред розрухи.
– Ромочко, з роботи підеш, забіжи до Валентини. Вона сьогодні на весь день дітей до себе забрала. Сказала, що їй зручніше з ними на своїй території сидіти. А я, чесно кажучи, так захопилася роботою, що не простежила за часом.
Коли Роман зазирнув до сусідки, його зустріли не тільки діти, а й приголомшливий аромат вечері.
– Ромо, привіт. Ти за дітками? Зараз я все зберу. Присядь поки що, поїж! – Валентина була мила і привітна. Настільки, що Роман не відразу знайшов, що відповісти.
– Ой, та не треба, я додому. Там Карина щось приготувала.
– Та що вона там приготує? Працювала, мабуть, увесь день або спала! Знаю я цих замучених матусь! – Однією фразою Валентина водночас і пожаліла сусідку, і вказала на її неспроможність, як матері та господині.
Повернувшись додому, Роман виявив дружину, яка знову сіла за роботу.
– Привіт. А ось і ми!
– Так швидко? А я на хвилиночку присіла і не помітила, як час минув! Зараз я тобі що-небудь приготую.
– Не треба, мене Валя нагодувала.
– Ух ти! Який сервіс! Такими темпами вона зовсім мене замінить! – Пожартувала Карина, але чоловік якось дивно задумався.
Відтоді візити Романа і спільні вечері з Валею стали традицією. Карина, яка буквально дорвалася до роботи, не хвилювалася про те, що чоловік частенько затримувався у сусідки, та й діти якось підозріло швидко прив’язалися до неї.
– Валя для нас стала справжнім порятунком. – Хвалилася Карина матері, яка одразу запідозрила недобре там, де дочка бачила тільки переваги.
– Карино, кидай ти свою роботу і починай сама про дітей піклуватися. Та й чоловіка годувати треба вдома! У себе вдома, а не в сусідки! Не рівна година, залишиться він там. Не захоче до тебе йти! – серйозно сказала мати.
– Мамо, перестань! Ти нагнітаєш! Ніби порадіти за мене! Я знову пишу, знову мої статті читають, добре платять за них. А тобі лише б усе зіпсувати! Я готова більше працювати і платити Валентині, але не сидіти з близнюками цілодобово! Кожному своє.
Карина цілий тиждень дулася на матір, а потім помітила, що чоловік справді став якимось задумливим і мовчазним. Увечері він приходив, швидко приймав душ і засинав. Раніше, навіть втомлені від дитячого плачу, вони знаходили час одне на одного. Хоча б поговорити, підтримати одне одного. А тепер були немов чужі, хоча жити стало набагато простіше.
– Карино, ну коли це закінчиться? Ти не забула, що в тебе є чоловік і діти? – Незадоволений Роман підчепив ногою майку, яка валялася на підлозі другу добу.
– Я тобі максимально полегшив життя: знайшов няню, звільнив купу часу. І що в підсумку? Ти взагалі перестала піклуватися про мене і дім. Подивися на ту ж Валю. У неї не будинок, а картинка! Але ж вона встигає працювати, дивитися за твоїми дітьми і годувати нормальною їжею твого чоловіка!
– Правда? Так і йди до своєї Вальки! Раз у вас усе так добре і гладко! – Карина сказала це зі зла, не очікуючи, що чоловік схопить сумку і почне збирати речі. За півгодини за ним зачинилися двері.
Карина чула, як він дзвонив у двері сусідці, і вони кілька секунд про щось говорили на сходах.
Образа і досада не дозволили Карині кинутися за чоловіком, зупинити і повернути його. Поки вона кипіла від праведного гніву, закликаючи на голову зрадника всі кари небесні, він повернувся сам: приніс дітей і знову пішов.
Карина, не знаючи, що робити, зібрала речі й вирушила до матері. І вже там дала волю емоціям.
На щастя, бабуся близнюків змогла взяти невелику відпустку і допомогла доньці оговтатися.
– Я тебе попереджала… – тільки й сказала вона.
– Мамо! Без тебе погано. Не ворощи рану! – завила Карина. Вона розуміла, що в розпаді сім’ї винні двоє. Але себе жаліти було зручніше і приємніше, ніж розуміти мотиви чоловіка і Валі…
А Валентина, як виявилося, завжди заздрила їхнім стосункам. Коли вона побачила, як Карина падає від утоми з дітьми, в її голові визрів підступний план. Вона сама запропонувала свої послуги, а потім стала не просто нянею і помічницею. Вона мріяла повністю замінити Карину для Романа, а тому з радістю прийняла його, коли він прийшов до неї одного вечора.
На жаль, втримати чоловіка не вийшло.
Розважлива натура Валентини дозволила їй легко увійти в роль милої помічниці, але грати роль дружини їй не вдалося. Вона щодня влаштовувала Роману скандали, пригадувала, що він її не одразу помітив. Вона ревнувала його, боялася, що він піде назад до дружини і навідріз відмовилася приймати близнюків.
– Ні вже, з мене досить. Давай своїх зробимо, а там подивимося, хто буде з ними сидіти. Я твоїм дітям соплі витирати втомилася. Нехай Карина займається. Мені більше інтересу в цьому немає, – відчеканила Валя.
Не витримавши такої поведінки, Роман задумав повернутися до дружини. Валя розлютилася і тримати його не стала, вказавши на двері:
– От і котись до своєї ненаглядної! Як щось треба, так я хороша і розуміюча! А як покористувався, від’ївся і відпочив, то одразу додому потягнуло? – Сусідка рішуче зачинила двері.
– Та ти сама все зіпсувала! Знав би, що ти така, нічого не став би міняти! – крикнув він.
Опинившись за дверима, Роман зібрався з духом і поїхав до тещі.
– Повертайся додому… Я все обдумав. Готовий почати спочатку! – сказав він дружині.
– У такому разі будеш сидіти з дітьми сам! Більше ніяких нянь! – відповіла Карина.
Вона здивувалася, зраділа… Але так просто вигнати чи прийняти чоловіка назад вона не хотіла. Їй потрібна була помста…
Вона збиралася покарати його за всією суворістю, на яку вона була здатна. Їй на думку спав простий, але дієвий план: Роман бере відпустку на роботі, і вони повністю міняються ролями.
Отримавши згоду, Карина взялася за виконання плану: вранці вона брала до рук ноутбук і йшла до найближчого кафе, де до самого вечора працювала, надавши гуляці можливість повною мірою відчути себе батьком і домогосподарем. Увечері вона відправляла його спати на диван, оскільки прощати зраду не збиралася.
Через місяць, коли Роман уже перестав розрізняти день і ніч, а Карина отримала нехай і невелике, але моральне задоволення, вона зібрала речі чоловіка і виставила його за двері.
– Але ж я виконав усі твої умови!
– А я не обіцяла, що після цього пробачу тебе! Мені потрібен був перепочинок і можливість підзаробити. Тож, до зустрічі в суді!
Через кілька місяців подружжя розлучили. Роман зрозумів, що довіряти жінкам не можна: спочатку його обдурила коханка, а тепер і рідна дружина… Залишалося тільки одне: залишити квартиру колишній дружині та дітям, а самому йти до мами. Мама-то вже точно не зрадить.
