Вересень, початок нового навчального року, начебто нема чому радіти, а в душі Свєти вирувала
— Ах! — Роза Карпівна й моргнути не встигла, як з ніг до голови
Анжеліка з роздратуванням дивилася на п’ятирічну Варю і ледве стримувалася, щоб не накричати на
— З якого дива сусідка «прописалася» на моїй дачі? — здивувалася дружина… На свою
-Ох, хоч би хлопчик. Та в Єгорову б породу, ну можна і твого батька,
Катя дивилася на нову дівчинку, яка стояла і озиралася навколо, готова ось-ось заплакати. Дівчинка
– Ну все, тепер не пропадемо!.. Тато потряс якимось папірцем біля обличчя мами, ми
Марія повільно вела машину знайомими вулицями рідного міста. Десять років столичного життя стерли багато
Моя мати була невдахою. Злою і ображеною на життя. І все б нічого, але
– Я тобі повторюю: мені ця дитина не потрібна! Хочеш проблем? Залишай її, але