Іноді, дивлячись, як мама возиться з онуками, дочка згадувала свої дитячі образи. Тепер вона розуміла: за суворістю і прискіпливістю ховалася не жорстокість, а страх втратити єдину дочку
— Ну що, задоволена? Ось твоя вдячність за всі мої жертви! — Валентина розмахувала
— Ну не порівнюй машину і моє здоров’я! Я і так забула, коли востаннє їздила кудись або відпочивала
Ольга Олексіївна вийшла на пенсію. Дивилася в дзеркало і не бачила там пенсіонерку. Нічого,
Олю, ти повинна бути ідеальною. Ідеальною для чоловіка, для дітей, для колег і для цього світу. На тебе люди повинні дивитися і говорити: вона ідеальна
― Олена, не фотографуй мене в профіль. Не потрібно, ― Ольга кинула розлючений погляд
– Знущаєтеся, так? Щодо красивої! Смійтеся на здоров’я! – і Віра мало не заплакала
– Одна ти будеш. Зріст майже 1,90, вага чимала. Була б худа, то хоч
– Колесити по всьому світу чи не вистачить? Онуки вже забули, як ти виглядаєш. І скільки грошей ти витрачаєш на ці поїздки
До Олени Миколаївни Рибалченко приїхала дочка. Вони сиділи на кухні, пили чай і розмовляли.
Вона стала зручною — тією, яка не ображається, не вимагає, не нагадує про себе
Олена Григорівна Матвієнко працювала завідувачкою дитячим садком «Ромашка» вже двадцять три роки. Знала кожну
-Та що там донько, ми хоч кого приймемо, аби тобі було добре
-Мамо, я сьогодні у Вероніки переночую, нам до заліку треба готуватися. Можна? -Добре, але
 Ніякого розуміння не маєте, що собаці не місце в будинку з дитиною, а ще бабуся
Так вже склалося у Валентини життя, що свого єдиного сина Юрка їй довелося виховувати
Як ти думаєш, Василю, я працювала з ранку до вечора саме для того, щоб зробити приємне твоїй сестрі? І іншої мети у мене не було
– Людо! Ти вдома? – покликав дружину Василь, увійшовши до квартири. – Я на
Це було бумерангом, який обов’язково повертається. Тією самою відповіддю. І справедливою відплатою: так тобі і треба
Красива Марія Козленко зібралася заміж. В інституті так і думали, що красива одногрупниця вискочить

You cannot copy content of this page