Раз ти один все вирішуєш — сам і розбирайся зі своїми гостями. Годуй їх, розважай, прибирай за ними. А я в цьому брати участь не буду
— Наталю, ось яка справа… — Андрій затримався на порозі кухні, покрутив у руках
— Знаєш, що я пам’ятаю з дитинства? Страх. Постійний страх зробити щось не так. Сказати не те. Подивитися не туди. Захотіти не того
— Що це за мотлох? Ніка здригнулася, випустивши з рук коробку. Мати стояла в
Давай дзвони Христині, і вирішуйте свої проблеми самі. Я тобі ще минулого разу сказав, що немає сенсу щотижня їздити
Дзвінок пролунав, коли вся родина ще спала. Ліза штовхнула чоловіка в бік: – Іди,
— Вибачте мене… — прошепотіла вона, обіймаючи рамки. — Адже я теж колись вас залишила… Поїхала… Думала — повернуся з перемогами. Та тільки ви не дочекалися
— Завтра угода, продаємо твій будинок, тільки не зганьби мене, — заявила дочка. Теплий
Занадто багато хорошого я зробила для цієї дівчинки. Так багато, що вона навіть слово «Дякую» розучилася говорити
― Світлано, а у вас є щось поїсти? ― на бігу запитала Настя. ―
– Ти дивовижний чоловік. Інший на твоєму місці влаштував би скандал, а ти
— Тату, татку, нарешті я тебе знайшла — на Федора ураганом накинулася молода дівчина.
– Так, не змогла бабуся тебе як мене ненавидіти. Хоч і намагалася. Виходить, було в ній щось людське! – посміхнувся Дмитро
– Як ви могли так вчинити? Він же і ваш теж. Рідний онук! Не
— Занадто — це коли твій чоловік не платить дітям від першого шлюбу аліменти, як у тебе
— Тобі не соромно? — кричав у слухавку чоловік. — А чому це я,
Старий нехай поки у вас поживе, я з ним кілька років няньчилася. Досить, я теж хочу пожити для себе. А ви цілком в змозі доглянути за власним дідом
– Петро, зачекай, з чого ти вирішив, що це тепер мій обов’язок? – Олена
– А я вже все вирішила. Ноги Зої Федорівни в цій квартирі не буде. Якщо тебе це рішення не влаштовує, я з тобою розлучуся
Дзвінок у двері пролунав тоді, коли Поліна виймала деко з пирогами з гарячої духовки.

You cannot copy content of this page