— Впізнала? — голос у слухавці був до нудоти знайомим. М’який, вкрадливий, той самий,
– Бабусю, ну давай я тобі хоч за хлібом сходжу! – Не треба мені
Олена повільно йшла додому. Плечі опущені, лоб напружений, в очах сльози. На останній співбесіді,
-Привіт, мамо. — Катя намагалася говорити так, ніби з нею нічого не сталося, але
— Ну що, задоволена? Ось твоя вдячність за всі мої жертви! — Валентина розмахувала
Ольга Олексіївна вийшла на пенсію. Дивилася в дзеркало і не бачила там пенсіонерку. Нічого,
― Олена, не фотографуй мене в профіль. Не потрібно, ― Ольга кинула розлючений погляд
– Одна ти будеш. Зріст майже 1,90, вага чимала. Була б худа, то хоч
До Олени Миколаївни Рибалченко приїхала дочка. Вони сиділи на кухні, пили чай і розмовляли.
Олена Григорівна Матвієнко працювала завідувачкою дитячим садком «Ромашка» вже двадцять три роки. Знала кожну