– Дімо, тобі двадцять сім. Не неси маячню. Ти жив шість років без мене. І тепер теж усе буде чудово!
Дмитро відключив телефон, прибрав його в кишеню і зробив крок на вулицю. Стара цегляна
– Я так не можу, – протягнула Соня. – Я звикла розповідати мамі про все. У мене від неї немає секретів
Сонечка була дуже милою дівчиною. Точена фігурка, довге світле волосся, злегка кирпатий носик і
Віктор Сергійович увійшов, жмурячись і невпевнено сів на краєчок крісла. Вигляд у нього був такий розгублений….
Михайло сидів за столом, закопавшись у купу паперів і хмуривши брови. Як батько це
– Папери про розлучення він тобі не підпише! – за дверима почувся голос свекрухи. – Живи, де хочеш, поки не одумаєшся
– Ніно, мама сказала, що ти зробила новий манікюр, – Олександр зателефонував дружині на
Микола не надто здивувався, коли побачив у коридорі офісу Інгу. Блондинка пройшла повз нього, навіть не привітавшись….
– Синку, може, все-таки тут залишишся? – намагалася вмовити симпатична жінка брюнета, що сидить
– Я не хочу тебе обманювати. Ми з тобою двадцять два роки разом. Все-таки великий термін. Колись ти була не розумною вісімнадцятирічною дівчинкою, гарною і молодою, а зараз… скільки не ходи ти по косметологах, Тоню, – вік все одно не приховаєш
Дивлячись у дзеркало на своє відображення, Тоня важко зітхнула. Когось криза середнього віку обходила
– Ти вже вибач, на весілля запрошувати не буду. Сама розумієш – зигзаг долі. Ти ще собі хлопця знайдеш. А я свого тепер нікому не віддам
Марічка і Настя подругами не були, але по-сусідськи іноді зустрічалися, зупинялися поговорити на сходовому
– Ну ти й зрадниця. Не очікував від тебе такого! – крикнув на прощання Олені Олексій і майже бігом втік донизу сходами від сорому, що поглинав його
Олена йшла додому з важкими сумками, повними продуктів. На роботі видався важкий день, начальник
– Я подала на розлучення. Думаю, що тобі буде приємніше жити з сестричкою, ніж зі мною
– Вірочко? – раптом пролунав знайомий голос із передпокою. – Поліно? – невпевнено відгукнулася
– І що? Ти тепер вирішила мене кинути? Піти від мене? – теж розлютився Максим. – Але ж обов’язок-то наш спільний узагалі-то! Ти, як моя дружина
– Знову?! Максиме, знову?! – закричала в телефон Оксана. – Куди ти подів усі

You cannot copy content of this page