У кувезі лежав хлопчик Сергій . У нього – велике майбутнє. Правда, ніхто поки про це не знає, навіть ангел Ігор, сяйво крил якого Сергій добре бачив
Борис прокинувся в жахливому, розбитому стані. Ломило тіло, боліла голова, а перед очима миготіли
– Я не знаю, тату… – сказала вона крізь сльози. – Я стільки років чекала. Стільки листів написала в порожнечу. Я не знаю, чи зможу
Жив у нас в Королівці, біля самого краю лісу, там, де ялини підпирають небо
– А у мене все є. Але якби можна було загадати більше бажань, то я теж загадав би одне: щоб мама і тато завжди були здорові
– Ви з глузду з’їхали? – обурилася Дарина. Вона дивилася на батьків докірливо, а
– Та що ви, Новий рік з батьками я ще не раз зустріну, а такого вже не буде
Дмитро заскочив в автобус в останню хвилину. У відділі довелося затриматися на 10 хвилин,
Ти про онуку подумав? Як їй там буде в цьому селі. А син куди повернеться? У нашу двокімнатну
Вже 16.00, чоловік повинен повернутися з роботи. Зінаїда почала накривати на стіл. Та й
Якщо будуть відрядження, я не зможу приділяти увагу вам з Данилом. Але я не розумію, чи потрібна я тобі. Твоєму синові важливо бачитися зі мною. Це зрозуміло. А ти? Я просто подруга, яка виручає, коли потрібно побути з дитиною
Борис Олегович, начальник відділу великого банку, не поспішаючи, йшов по тротуару у світлі ліхтарів,
– Микита, твій тато казав мені, що ти талановитий і кмітливий, але невже ти думав, що я куплюся на витівку з букетом і не зрозумію, що ти свого друга підмовив до мене підійти
Миловидна жінка, довірливо поклавши голову на плече імпозантного чоловіка, не надто пильно стежила за
– Ти і так моя рідна людина. Я вже звикла до вас, до мами, до вашого теплого і затишного дому. А скільки ти зробив для мого Дімки, так і словами не передати! Не кожен рідний батько міг би стільки зробити
Над Дімкою в класі хлопці сміялися. Мало того, що прізвище Рак , так ще
– Сама винна! Ти повинна була це передбачити! Хто тепер за нами доглядатиме? Ми з татом зовсім старі. Яка я ж ти егоїстка
Наталя подивилася в дзеркало і побачила там втомлене обличчя немолодої, але й не старої
Ось наша з вами зустріч – запах кави, карамелі і трохи мигдалю. І мені здається, що вона не випадкова
Щоранку Сергій Вікторович приходив до кав’ярні рівно о 8.15. Сріблясто-сиве волосся завжди акуратно укладене,

You cannot copy content of this page