Закінчивши розвішувати гірлянду, Мар’яна увімкнула її в розетку, і кімната сповнилася чарами.
Лампочки переливалися яскравими кольорами, блимали і пробуджували справжнісінький новорічний настрій.
Ах, як хотілося скоріше сісти за святковий стіл, зустріти Новий рік, а потім неодмінно піти кататися на гірці, зовсім як у дитинстві.
Мрійлива усмішка підняла куточки губ. Мар’яна сфотографувала прикрашену шафу і відправила чоловікові. Він ще був на роботі.
Перед Новим роком у них у компанії стався справжнісінький аврал, а ось Мар’яні пощастило трішки більше – їхній шеф відправив на вихідні за тиждень до свята, щоб набиралися сил і відпочивали.
Мар’яна намагалася підбадьорювати чоловіка, частенько надсилала йому гарні фотографії та готувала до його повернення смачну їжу. Ось і сьогодні приготувала його улюблений салат і холодець. На гаряче планувала відварити картоплю, яку вже начистила і склала в каструлю.
Дзвінок у квартиру здивував, адже гостей Мар’яна не чекала. Подивившись у вічко, жінка здивувалася ще сильніше, побачивши свою свекруху в під’їзді. Вона відчинила, і Ірина Аркадіївна одразу ж ввалилася в передпокій, тягнучи слідом за собою валізу.
– Доброго дня! А ви кудись поїхати збираєтеся на свята? – запитала Мар’яна, добродушно посміхнувшись.
– Я б поїхала кудись на свята, якби син дав мені грошей, але доводиться обходитися тим, що є. Тож… Я на Новий рік квартиру здала, тому поживу у вас. Місця у вас на всіх вистачить. Не хотіли грошима допомагати, терпіть тепер! – вимогливим тоном заявила свекруха.
Мар’яна аж ахнула від такої нахабної поведінки.
Грошима матері чоловіка допомагали досить часто. Микита переказував частину своєї премії свекрусі, хоч часом їм і хотілося витратити гроші на облаштування квартири. І все-таки він допомагав, адже Ірина Аркадіївна постійно плакалася, що їй навіть на оплату комуналки ледь вистачає.
Останнім часом запити жінки зростали в геометричній прогресії: то їй хочеться кофтинку нову купити, то вона кожушок пригледіла, грошей не вистачає, але купити дуже потрібно.
Постійно знаходилося щось, і вона вже не просила, а вимагала. Микиті набридло таке ставлення матері, і він заявив, що найближчим часом допомогти їй грошима не зможе, тож краще жити по кишені, а не витрачати заробітну плату на всілякі дурниці.
Молоді хотіли зробити ремонт в одній із кімнат, бо останнім часом дедалі частіше стали замислюватися про поповнення сім’ї. Якщо батько допомагав синові всім чим міг, то мати, навпаки, тягнула останнє і говорила завжди, що син їй до кінця своїх днів буде зобов’язаний. Їй одній!..
– Зараз Новий рік зустрінемо, і почнемо потихеньку вибирати матеріали для ремонту, – говорив Микита, притискаючи дружину до грудей. Вони планували зайнятися цим якраз у святкові дні, адже буде цілий тиждень вихідних, а тепер усі плани котилися в безодню.
Мар’яна, дивлячись на свекруху, відчувала, як волає від безсилля її серце. Начебто й виставити матір чоловіка на вулицю не діло, а з іншого боку – вони гостей не запрошували.
Майже всі вихідні планували провести удвох. Вони й без того рідко бачилися через навантаження на роботі, а тепер ще в подружжя планували забрати такі довгоочікувані вихідні?
– Ірино Аркадіївно, ви жартуєте? Як же ви здали квартиру і не порадилися з нами? Адже до нас першого числа приїжджають друг Микити з дружиною. Вони у нас будуть кілька днів жити, ми і кімнату вже для них приготували.
Найкращий друг Микити приїжджав буквально на кілька днів . Це були єдині люди, з якими збиралося розділити свою маленьку новорічну відпустку подружжя, а потім знову насолоджуватися одне одним. І ось тепер свекруха плутала всі карти.
– Мені-то яке діло, хто там до вас приїжджає? Попередьте його, значить, щоб на оренду розщедрювався. Я вже зайняла кімнату. І хіба я маю питати дозволу? Ні і ще раз ні. Я сина виховала? Виховала! Це я його на світ привела! Він мені зобов’язаний своїм життям, а ти зобов’язана тим, що отримала такого чоловіка. Тож… Не раджу сваритися зі мною.
Ірина Аркадіївна пройшла у вільну кімнату, залишаючи на підлозі в передпокої брудні розводи від коліщаток валізи. У Мар’яни стиснулося серце від думки, якими видадуться вихідні, якщо свекруха справді залишиться в них.
Жінка вирішила не дзвонити чоловікові й не відволікати від роботи, адже все одно він скоро приїде й побачить усе на власні очі.
Вона продовжила готувати вечерю, вдаючи, що нічого незвичайного не сталося. Нехай і довелося вдруге мити підлогу в передпокої, яку помила вранці. Додаткова руханка зайвою не була – головне, щоб свекруха справді не залишилася в них на всі святкові дні, адже так і вовком можна було завити.
Мар’яна навіть всерйоз задумалася про те, щоб вийти на роботу раніше, адже терпіти замашки свекрухи зовсім не хотілося. Вони б із Микитою посварилися через поведінку його матері, а не хотілося цього.
Сказати, що Микита був шокований – не сказати нічого. Чоловік оторопіло дивився на свою матір. З одного боку йому було шкода жінку, та й ось так просто вигнати її на мороз здавалося чимось нелюдським, а з іншого – вони ж не можуть терпіти таку поведінку до кінця життя?
– Отже, ти здала квартиру на всі новорічні свята? – запитав Микита в матері.
– Саме так. Я говорила, що хочу поїхати у відпустку, але грошима ти допомогти мені не зміг, зате я тепер зароблю. Після свят поїду до моря.
Ірина Аркадіївна із задоволеним виглядом посміхнулася, підняла підборіддя , показуючи, що це вона господиня ситуації, і ніхто не зможе вплинути на рішення, які вона ухвалює. Вона всім виглядом показувала синові, що може легко керувати і його життям, якщо захоче цього.
Розуміла жінка, що Микита не виставить її на вулицю, навіть якщо скаже, що продала квартиру і тепер житиме з ним. Ось тільки про особистий простір жінка не забувала, розуміла, що вона і сама швидко заволає, тому на такий відчайдушний крок іти не збиралася.
– Це, звичайно, проблема. Я ж теж нашу квартиру пообіцяв уже тітці Світлані на новорічні. Не хотів говорити завчасно, Мар’яно, але я зняв для нас будиночок у передмісті, як ти й хотіла. Там зустрінемо Новий рік, у справжнісінькій чарівній казці, а мама… не буде одна. Тітка Свєта з родиною складуть їй компанію.
Микита переможно посміхнувся. Він знав, як сильно його мати терпіти не могла сестру свого колишнього чоловіка. Вони не ладнали, хоч тітка Свєта і була прекрасною людиною.
Після розлучення Ірина Аркадіївна взагалі нічого не хотіла чути про сім’ю колишнього чоловіка. Нікіта ж підтримував із батьком і його родичами добрі стосунки. Незважаючи на протести й обурення матері, чоловік спілкувався з батьком, і на це Ірина Аркадіївна ніяк не могла вплинути.
Микита знав, що його матері не сподобається те, що повідомив, тому він просто спостерігав за її реакцією. Так уже й здала квартиру? Уже не зможе розірвати договір і повернутися? Чи поки що вона просто блефувала, промацувала ґрунт і розраховувала, що син злякається, дасть гроші на відпустку, залишившись без копійки за душею?
– Чому ти мені нічого про це відразу не сказав? – обурилася Ірина Аркадіївна. – Чому я все дізнаюся в останню чергу? Я твоя мати, зрештою!
– А чому я маю звітувати перед тобою? Я дорослий чоловік, у мене є сім’я. Єдина людина, перед ким я маю звітувати зараз, моя дружина. Ти ось теж не сказала, що здала квартиру свою і плануєш відзначати Новий рік у нас, – знизав плечима Микита.
Мар’яна тільки здивовано дивилася на чоловіка. Вона й не знала, що в їхній квартирі хтось буде жити. Звичайно, вона нічого не мала проти родичів чоловіка, тим паче підтримувала з ними добрі стосунки, але здавалося, що такі питання мають обговорюватися разом.
Жінка вирішила не рубати зопалу і поговорити з чоловіком пізніше, щоб наступного разу хоча б її попередив. І про будинок нічого не говорив. Зрозуміло, що хотів зробити сюрприз, але все-таки занадто багато чого звалилося на голову відразу, і розібрати щось було складно.
– Я на таке не згодна. Дзвони їм і скажи, щоб здавали квитки і не думали сюди приїжджати! – підняла підборіддя Жанна Аркадіївна.
– Ні, я не стану цього робити. Ми домовилися. Тобі доведеться змиритися, мамо. А якщо щось не подобається, то скасовуй договір оренди поки не пізно. У тебе є своя квартира, а в них у місті нічого немає. Діти тітки Свєти мріяли подивитися на прикраси у великому місті, тож… я не збираюся позбавляти їх мрії.
Свекруха стиснула зуби. Її обличчя вкрилося багряними плямами. Вона схопила телефон, зателефонувала комусь, говорячи на підвищених тонах. Найімовірніше, вона справді планувала здати квартиру через рієлторське агентство, але ще не зробила цього, промацуючи ґрунт. І навіщо було так поводитися? Гірше за дитину, їй-Богу!..
– Отже, рідну матір ти проміняв на цих жахливих родичів? – проворчала Ірина Аркадіївна.
– Це для тебе вони жахливі, у мене ж із ними нормальні стосунки. І чесно, я не розумію твого такого ставлення. Чим погано, що ви зустрінете Новий рік разом? Тобто ти вважаєш нормальним приїхати в нашу квартиру і заявити, щоб тебе терпіли, а потерпіти сама не можеш? Дивна в тебе логіка, – знизав плечима Микита.
Одного разу мати сказала йому, щоб син навіть не думав приводити своїх дівок у її квартиру і обзаводився власним житлом.
І Микита обзавівся, взяв іпотеку… виплатив її до знайомства з Мар’яною. А потім вони продали його однокімнатну і її двокімнатну і купили світлу простору трикімнатну в центрі міста, щоб поруч було все необхідне. І єдиний, хто тоді допоміг грошима і з ремонтом, – батько.
Мати палець об палець не вдарила. А тепер вимагала у сина, щоб виділив їй кімнату? І добре б зателефонувала заздалегідь, попередивши подружжя, а не нахабно заявилася до них зі своїми вимогами.
– Я запам’ятаю це, синку! Якщо дружина твоя одного разу штовхне тебе під зад, то допомоги від матері можеш і не чекати! Навіть не думай, що я пробачу тебе за це.
Ірина Аркадіївна дійсно ще не впустила квартирантів у свою квартиру. Поки тільки домовилася, закрила одну кімнату, другу залишила, сховавши все найцінніше, але тепер вона була змушена перервати домовленість і повернути заставу.
Вона вважала себе зрадженою, адже син зобов’язаний був попередити про свої плани. Це вона мати, вона не повинна звітувати про прийняті рішення. А ось він зобов’язаний був! Жінка обурено крокувала до зупинки і злилася на сина. Не таким вона уявляла собі життя з дорослим сином. Не для того вона його ростила!
Микита і Мар’яна залишилися у квартирі самі. Неприємно було від того, що сталося, душу дряпало щось зсередини.
– А чому ти не сказав, що тітка Свєта приїде? Я ж не проти, але просто… це ж разом потрібно обговорювати.
– Та нікуди вони не приїдуть, – усміхнувся Микита. – Я знав, що мамі не сподобається така новина, і вирішив її провчити, а будинок я дійсно зняв. Хотів подарунок такий тобі зробити, привезти туди тридцять першого числа, на все готове… але якщо знаєш уже, то тридцятого поїдемо разом готуватися до Нового року.
Микита не міг прямо прогнати матір, все-таки та з дитинства навіювала йому, що син і слова проти не повинен був казати, але придумав, як провчити її та показати, що в нього є свій особистий простір, і він може ухвалювати рішення незалежно від матері.
Якби Ірина Аркадіївна залишилася, він би обов’язково покликав тітку Свєту до себе у квартиру, щоб допомогла йому поставити матір на місце.
Перед Новим роком Микита і Мар’яна поїхали, щоб привітати Ірину Аркадіївну з Новим роком, але жінка навіть на поріг квартири їх не пустила. Вона заявила, що не збирається спускати синові з рук те, як він вчинив із нею.
Вона вважала себе скривдженою, і якщо син не планував виконувати всі забаганки матері, то і спілкуватися їм, власне, нема про що.
Залишився неприємний осад, але швидко розвіявся. З примхами доводилося боротися тільки так, але попереду чекав Новий рік, і затьмарювати його зовсім не хотілося.
Микита глибоко в душі розумів, що рано чи пізно щось подібне трапиться, якщо погладить матір проти шерстки, і батько попереджав його, але він розраховував, що та виправиться.
Імовірно, виправлятися вона не бажала. Микита не планував кидати матір. Він готовий був допомогти їй продуктами і ліками в майбутньому, але ось виконувати кожну її забаганку не збирався. Зрештою, колись вона сама вбивала йому в голову, що якщо хочеш чогось, зароби сам…
Мама була здорова, сповнена сил та енергії, і якщо вже хотіла чогось – легко могла заробити на це сама. А коли такої можливості не буде, Микита заплющить очі на колишні образи й обов’язково допоможе, адже він не міг по-іншому. Однак це буде не виконанням забаганок, а лише поповненням необхідного.
