Я не спілкуюся з родичами чоловіка. І не бачу тепер у цьому нічого такого. Хоча з початку наших стосунків була впевнена, що ми станемо найкращими друзями, але життя склалося інакше, і в цьому немає нічиєї провини.
Рік тому я вийшла заміж. Це був мій перший і, сподіваюся, єдиний раз, а от чоловік уже був одружений і навіть має чотирирічну доньку. У цьому немає нічого такого, так склалося життя.
Як виявилося, навіть у розлученні його перша дружина змогла вплинути на наш шлюб. Ба більше, сама про це не знаючи. Чоловіку 34 роки, мені 24. Є певна різниця у віці, але її ніхто не відчуває.
Мій чоловік з дитинства любить спорт, особливо легку гімнастику. Не має шкідливих звичок, завжди підтягнутий, бадьорий і легкий на підйом. Тож він має відповідний вигляд, і ми як пара виглядаємо дуже навіть органічно.
Я теж намагаюся не відставати, доглядаю за собою, не переїдаю, але це скоріше просто звичка, мене навіть і не тягне. Я люблю подорожувати, і з цим у нас немає жодних проблем.
Річ у тім, що чоловік дуже добре заробляє, тож у фінансовому плані у нас усе гаразд. Я ж похвалитися хорошою роботою не можу. Навіть наявністю вищої освіти. Я сирота і таких можливостей, як у мого чоловіка, у мене не було.
Сумна історія, але я намагаюся якось надолужити згаяне і навіть записалася на курси з дизайну. Все одно часу вільного повно, чому б і не спробувати? Сім’я у чоловіка теж непроста.
Коли вони приїжджають до нас у гості, вся парковка навколо будинку перетворюється на автопарк елітних авто. Приємні люди, завжди доглянуті, привітні, дуже виховані.
Коли ми вперше познайомилися, на мене дивилося стільки цікавих пар очей, що я навіть злякалася. І дарма, прийняли мене тепло, по-сімейному. А ось потім їхнє ставлення до мене стало якось прохолоднішим.
Не те щоб хтось поставився до мене з негативом, ні. Просто ніхто більше не підходив, не робив компліментів. Та навіть не вітався. Просто тотальний ігнор. Начебто я була песиком на виставці і виграла приз.
А кожна наша нова зустріч – це вже інша виставка, а я вже просто нецікавий її учасник. Чоловік не розумів, що, по-перше, його родичі для мене, як для сироти, багато значать.
По-друге, чому б мені не бути з ними в добрих стосунках, якщо це такі успішні люди? Ще кілька разів я намагалася звернути на себе увагу на сімейних вечорах, але в мене нічого не виходило.
Вони всі, насправді, дуже дружні, але прорватися в це коло взаєморозуміння і підтримки практично нереально. Створюється враження якогось таємного товариства, але я ж бачила, що це просто люди при грошах і зв’язках.
Нічого більше. А потім чоловіка запросили на день народження двоюрідної сестри. Не нас двох, а тільки чоловіка. Можливо, інша на моєму б місці стала психувати.
Ставити непотрібні ультиматуми і все в такому дусі. Я ж вчинила по-іншому. Дістала із заначки досить велику суму грошей, вклала її в конверт і сказала чоловікові, що хочу прийти зі своїм подарунком.
Поводитимуся тихо, але хочу бути там. Чоловік мене кохає, тож практично відразу зі мною погодився. Тільки попередив, що я даремно так тягнуся до його рідні, але це були вже мої турботи.
Одягнувшись у все нове і найкраще, ми поїхали на свято. Це була виключно моя помилка. На вечірці мені всі посміхалися, але підійти і заговорити ніхто не бажав. Конверт був одразу швидко покладений до решти подарунків.
Мені навіть здалося, що сестра чоловіка хотіла його заховати кудись углиб, але я вирішила не піддаватися параної. Для мене знайшлося ще одне місце, було багато смачних страв, і веселощі відчувалися навіть у повітрі.
Ближче до кінця вечора я, трохи хмільна, підійшла до барної стійки, подивитися на велику крижану фігуру. Там уже стояло кілька людей і про щось розмовляли між собою.
Звичайно ж, до них підходити я не стала, бо зрозуміла, що цим людям цікавою мені вже не стати, але через кілька хвилин до мене підійшла молода дівчина. Вона посміхнулася і перша зі мною привіталася. Я бачила її вперше.
Виявилося, це була найкраща подруга іменинниці. Уявляєте, навіть вона вхожа в цю компанію, а я ні. Після недовгого обміну стандартними фразами про погоду і свято вона почала переходити до суті.
А саме про те, що даремно я прийшла на цю гулянку, адже всі навколо сприйняли це як жест невихованої людини. Я відповіла, що вже й сама це розумію, але хоча б час проведу із задоволенням.
Побачивши нотки схвалення в її погляді, я запитала, може, вона знає, чому я так не мила для своїх нових родичів? На що вона відповіла, що так, само собою. Уся проблема, виявилося, полягала в його колишній.
Її тато був суддею. З усіма наслідками, що з цього випливають. Тож минулий шлюб мого чоловіка сприймався його рідними як союз, укладений на небесах. І плювати їм було на зради з її боку.
Адже головне, це хороші стосунки з її татусем. А яка користь від мене, худорлявої сироти без освіти і грошей? Ніякого. Через якийсь час я подякувала своїй випадковій знайомій за розмову і попрямувала до чоловіка.
Сказати, що я дурепа і сильно його кохаю. Після того вечора мене абсолютно не зачіпають родичі, які приходять і мене ігнорують. Ні, не ставлюся до них погано. Просто живу так, ніби їх немає. Власне, у цьому ми з ними схожі.
Тепер я знаю, що життя багатих людей відрізняється від мого, до того ж не завжди в хороший бік, але це їх тягар, а я буду насолоджуватися життям із чоловіком. І не лізтиму, куди не слід.
