Я ніколи не вихвалялася тим, що маю свою квартиру. Жила в ній одна до заміжжя, але за документами половина нерухомості належала матері. Та проживала в іншому місті та нечасто відвідувала мене.
Ми ніколи не ставили питанням володіння квартирою, доки у моєму житті не з’явилася моя свекруха. Ще з першого знайомства вона активно цікавилася, що в мене є. Яка зарплата? А квартира є? А чого мамі половина належить?
Після весілля допити перетворилися на маніпуляції. Чи не на кожній зустрічі вона стверджувала, що у чоловіка з дружиною все має бути порівну, включно із правами на квартиру. Я успішно тримала оборону і уникала суперечки.
Через якийсь час свекруха почала говорити безпосередньо про мою матір. Мовляв, жінка молода, може ще вийти заміж. А якщо уявити, що з нею щось погане трапиться, то потім доведеться з вітчимом боротися за половину квартири.
Свекруха буквально вимагала, щоб моя мама переписала свою частку на її сина. Я стояла як укопана. Мало того, що маму видали заміж без її відома, то ще й спадщину вже ділять. Тоді я вперше не стрималася.
Сказала свекрусі всі свої підозри з приводу її намірів. Також нагадала, що її взагалі не мають хвилювати моя мати та моє майна. Якщо вона раптом вирішить одружитися, це буде суто її особистою справою.
Щодо квартири, то ми вже якось самі розберемося. Після нетривалої суперечки свекруха пішла додому. З того часу вона рідко приходила в гості, та й я не хотіла її бачити. Так чоловікові і сказала. На що той промовчав.
Через місяць моя мама повідомила, що нарешті зможе відвідати нас. Я дуже зраділа і вже готувала кімнату для гості, як чоловік почав висловлювати невдоволення: як так, що моя мати може ночувати у них, а його навіть у гості не можна?
Розгорівся скандал, в результаті якого стало ясно, що слова свекрухи дуже вплинули на чоловіка. І тепер він сприймав тещу не як родичку, а як ту, хто не хоче віддати родині квартиру повністю.
Я не витримала і сказала, що у такому разі він може їхати до своєї матері і там приходити до тями. Я думала, що він таки піде, але тоді я назад вже його не пустила б, але чоловік залишився.
Ми менше розмовляти, але гармонія поступово відновлювалася. Ніхто більше не порушував теми квартири чи спадщини. Я була цьому рада. Всьому свій час, а зараз час приймати гостю.
