Роки чотири тому Валентина пройшла через короткий, але дуже болісний період, коли розлучалася з чоловіком. З власної волі я б ніколи не прийняла таке рішення – але він захотів піти від мене. І до кого – до її найкращої подруги Ольги, яка часто приходила до них у гості – попити чаю і погратися з їхньою крихіткою-донькою.
Усе вийшло банально: одного разу Валя прийшла завчасно додому і застала їх, коли вони цілувалися в крихітному закутку між кухнею і ванною. Побачивши таку картину, вона застигла на місці, а вони, зніяковівши для годиться, сказали – мовляв, кохають одне одного. І чоловік подає на розлучення.
«Вибач. Я буду давати гроші на доньку. За речами прийду завтра», – тільки й сказав він. І щаслива парочка пішла, залишивши жінку в повній прострації.
Благо, хоч донька була в гостях у Валиної мами. Валя закрилася у ванній і плакала цілий вечір. Після такого не дуже їй не дуже виходило довіряти чоловікам. Довгий час вона взагалі не думала про те, щоб зустрічатися з ким-небудь, впиваючись своїм горем і плекаючи його.
До неї доходили чутки, що Петро одружився з Олею і вони вже планують поповнення в сімействі. Любов до колишнього чоловіка давно минула, але ось образа на всю чоловічу стать залишилася.
Але десь за рік Валя почала сумувати за коханням, мені захотілося ніжності, нехай навіть швидкоплинної.
«Адже я ще молода і неодмінно знайду хорошу людину», – так думала вона…
Їй тоді минуло двадцять шість і вона вирішила шукати стосунки через інтернет. Але у звіт їй писали небагато – адже Валя була чесна і згадала в анкеті, що розлучена і виховує п’ятирічну доньку. Ні, звісно, їй пропонували інтрижки на вечір-два активно, але от чоловіків із серйозними намірами не траплялося.
У безплідних пошуках минула пара років, і, не дочекавшись щастя, Валя поступово подумки махнула на нього рукою.
А тут ще мама – вона не заспокоювалася і пропонувала посватати Валі то одного, то іншого знайомого хлопця – як правило, синів її подруг.
Одного разу, щоб розвіятися, Валя взяла доньку і пішла гуляти на міський пляж. Вони вдосталь поплескалися в теплій воді, пограли в бадмінтон, поїли кукурудзи. І тут їй прийшла SMS-ка від одного з віртуальних прихильників, Колі – мовляв, я у тебе в місті проїздом і хочу зустрітися з тобою.
Валя прямо відповіла, що зараз на пляжі разом із дитиною – якщо він «випадково» не помітив в анкеті згадку про доньку. Але Коля тут же відповів – за десять хвилин буде на пляжі.
Валентина дещо очманіла від такого напору – але діватися нікуди, «динаміти» чоловіка не хотілося. Вона стала чекати залицяльника, паралельно будуючи з донькою замок із піску.
І тут вона почула, як її окликнули на ім’я. Коля виявився ще кращим, ніж на фотографії, – високий, плечистий, із глибокими сірими очима, йшов потихеньку – типовою ходою моряка. Йому було трохи за сорок, а в анкеті стверджував – мовляв, розлучений і бездітний.
Швидко розговорилися – Коля начебто говорив щиро.
«Річ у тім, що я – моряк. Я служу на судні, яке привозить вантажі з усього світу. Ніколи не знаю, в яку країну нас пошлють наступного разу. Часом знову повертаюся додому мало не через півроку. Тому й дружина від мене пішла, і я її не звинувачую», – невигадливо говорив він.
Валя якось відразу до нього прихилилася. У Колі було ще два вільних тижні – і вони провели їх у місці. Ресторани, прогулянки на легкому катері по затоці – все як годиться. Ось і так і почалися їхні стосунки
І ось він пішов у черговий рейс. Перші два місяці Валя спокійно і терпляче чекала, потім почала нервувати, уявляючи собі всілякі жахи – на морі ж бувають і шторми, і цунамі. Вони обмінювалися повідомленнями телефоном, а коли Коля опинявся у великому порту, то дзвонив мені скайпом.
Але все одно весь останній, п’ятий місяць рейсу Валя жила як на голках і була шалено щаслива, коли Коля повернувся.
– Важко було? Я зрозумію, якщо ти вирішиш розлучитися зі мною, – запитав Коля
– Я хочу бути з тобою і я буду з тобою, – відповіла йому жінка.
Ось так вони і живуть уже п’ять років. Періодично Коля ходить у рейси, але потім кілька місяців однаково вдома – у колі сім’ї. Іноді, звісно, Валя реве в подушку і мріє, щоб він списався на берег і знайшов собі «сухопутну» роботу, але розуміє, що це буде ще нескоро. Непроста це доля – бути подругою моряка.
