Я дуже сильно люблю свою цивільну дружину. Настільки, що не можу і не зможу її зрадити. Пропозицій з боку інших дівчат у мене море, але я всіх відкидаю, бо мене совість мучить: як я потім дружині в очі дивитися буду?
Живемо ми разом сім років, у неї дитина від першого шлюбу, але ми не розписані, бо боюся, що вона від мене піде, а мені не хочеться потім бігати по судах. Одним словом, не довіряю я їй.
Недовіра прийшла після того, що вона часто зраджувала мені з різними партнерами, і коли я їй намагався пояснити, що я про все здогадуюся, вона говорила, що я маю маячню і це все брехня.
Поки я не доводив їй, наводячи як незаперечні докази її листування в телефоні або в соцмережах. Так, я і сам не подарунок, оскільки риюся і постійно зламую її паролі, щоб щось знайти, але я думаю, що у мене це через недовіру до неї.
Ми часто розбігалися, але я не міг без неї і прощав, після чого ми знову продовжували жити разом. В останню мить я не витримав і сам поклав усьому край, через те, що я підозрював її зв’язок з її директором.
Вона, природно, все заперечувала. Півроку ми не бачилися і не зідзвонювалися, на той момент у мене вже була інша, але через кохання до першої я не міг будувати стосунків. Мені 30 років і дуже хочу свою дитину.
Через півроку вона мені написала смс, що не може без мене, що краще за мене немає. Моє серце заново запалилося вогнем любові і я погодився спробувати все повернути.
Але потім я випадково натрапив на її закордонний паспорт і побачив печатку про виїзд із країни в момент мого невеликого відрядження. І як біс поплутав, ревнощі закип’ятили кров, і я пробив через знайомих з ким вона виїжджала.
Мені прийшла відповідь, що це був її директор – вони виїжджали удвох на його авто. Я обурився, затіяв скандал і виявилося, що я знову в дурнях. Вона сказала, що я сам винен і назвала мене мазохістом.
Секс у нас здебільшого тільки коли вона хоче, оскільки вона каже, що постійно втомлюється. Мені це дуже набридло, я не відчуваю себе чоловіком. Розлучитися з нею не можу, бо не бачу жодної жінки кращої за неї.
І найприкріше те, що я не зраджую їй, у вихідні сиджу з дитиною, до школи відводжу й забираю, уроки роблю, їсти готую й прибираю, не п’ю й не курю, а вона так підло чинить. Чому і навіщо вона зі мною живе, якщо не любить?
