Опинилася в такій ситуації, що можу стати ворогом для всієї родини. Дуже не хочеться до цього доводити, але, здається, доведеться. Почну трохи здалеку. Мій чоловік із багатодітної сім’ї.
Його мама хотіла доньку, тому й дітей так багато, адже сестра чоловіка лише четверта дитина в сім’ї, а мій чоловік – найстарший. Коли я за нього виходила, мені здавалося, що це добре, що він старший брат.
Значить, відповідальний і надійний. Так і є, втім є нюанси. Мама чоловіка виховувала дітей із такою настановою: щастя і благополуччя молодшої сестри насамперед. Тож молодша донька зростала в тотальній турботі й опіці.
Коли вона була підлітком, то мало не щодня дзвонили братам із проханнями про допомогу. Вона була важкою дитиною, вічно встрявала в неприємності. І мій чоловік, як старший із братів, розгрібав це частіше за інших.
Ми одружилися, якраз коли його сестрі було 16. Я думала, що мине підлітковий вік і все вляжеться, але надії мої були марними. Хоча був період затишшя, коли вона вийшла заміж.
Вони з чоловіком пожили разом три роки, в них двох дітей, а потім вони розлучилися. Потім було ще одне заміжжя, ще одна дитина, знову розлучення. Після просто дитина вже без чоловіка і без весілля.
Зараз у неї четверо дітей. І вона живе з твердою впевненістю в тому, що її з дітьми має утримувати вся сім’я. І, що найжахливіше, всі з цим згодні. Вона жодного дня ніде не працювала. Після минулого розлучення жила з батьками.
І ось на початку березня я з донькою виїхала за кордон. Були певні питання та й трохи грошей хотілося підзаробити. Буде не зайвим зібрати їй на навчання, їй наступного року вступати.
Півроку ми спокійно жили, але нещодавно все змінив дзвінок чоловіка. Він сказав, що його мама придумала таку схему: вона і його батько переїжджають у нашу квартиру, а сестра залишається з дітьми в їхній квартирі.
Звичайно ж, це план сестри чоловіка. Їй, бачте, тісно з дітьми в одній кімнаті, потрібно більше простору. Тому вона вирішила відселити батьків у нашу квартиру, де зараз пустує кімната. Поки я за кордоном, то можна і пожити.
Ось тільки я прекрасно знаю, що я потім не виселю їх додому. Вони ж заради її примх готові всім поступитися. Ось тільки прикро, що цього разу вони вирішили поступитися моєю квартирою. Її подарували мої батьки на весілля.
Але свекруха вважає, що раз ми одружені 20 років, то вона має право розпоряджатися всім. Так ось я відразу сказала чоловікові, що я проти. Адже це кімната нашої доньки. Коли ми повернемося, де вона житиме? На кухню її відселити?
Адже головне, щоб його сестричці було комфортно. Не знаю, що мені робити. Чоловік вважає, що це гарна ідея і не розуміє мого обурення. Він дбає про молодшу сестру. У свекра зі свекрухою є своя квартира, нехай там і живуть. Хіба я не права?
