Руслана завжди знала, що не особливо подобалася своїй свекрусі, Наталії Олександрівні. Та завжди вважала, що її дорогоцінний син заслуговує на найкращу жінку. Тобто ту, яка сподобається самій Наталі Олександрівні. І така на прикметі вже була — донька старої подруги, яка успішно закінчила консерваторію і була чудовою донькою. Але, як зрозуміло, син не підтримав ініціативи матері.
Євген зустрів Руслану завдяки своїм друзям. Кохання вдарило обох як блискавка. Вони зустрічалися 2 роки, перш ніж Євген зробив пропозицію, і Руслана сказала так.
– Ні! — вигукувала Наталя Олександрівна при думці про недбайливу невістку. — Як же можна так зі мною вчинити?
Вона намагалася багато разів переконати сина не одружуватися з цією простушкою. Але він був непохитний. Залишалося тільки змиритися і вичавлювати із ситуації все, що тільки можна. А саме невдоволення, закиди та акуратні натяки синові, що його дружина — невдалий вибір.
Благо Євген та Руслана жили в іншій частині міста і не особливо часто бачилися з Наталією Олександрівною. Однак, коли вона приходила, Руслані доводилося несолодко. Проте дівчиною вона була доброю та оптимістичною. Тому навчилася сприймати свекруху та її закиди як невід’ємну частину життя, яку можна не помічати.
Коли всі теми побуту та облаштування житла були вичерпані, Наталія Олександрівна перейшла на масштабніше поле.
— От скажи, Женю, як так, що ви вже стільки разом, а дітей у вас нема?
— Мамо, ми поки що не поспішаємо з дітьми.
— А даремно, — не вгамувалася Наталя Олександрівна. — Мені онуки потрібні, та й час іде дуже швидко. А якщо Руслана безплідна?
— Ну, що ти таке кажеш? Потрібно буде, усиновимо чужого.
З сином нічого не можна було вдіяти. А тим часом Наталія Олександрівна справді зайнялася бажанням появи онуків. Своїми переживаннями вона поділилася із подругою.
— Та не хвилюйся ти так, — втішала вона Наталю. — Навіть якщо є проблеми, я маю траву, яка з цим допоможе.
– Правда?
– Звісно. На досвіді сім’ї знаю. Вона жіночу енергію розкриває.
– Даси мені трохи?
З того тижня Наталія Олександра принагодилася частіше ходити в гості до Руслани, поки та була вдома сама. Та запідозрила щось недобре. Адже насамперед свекруха не відвідувала її одну «просто так» на чай. На щастя, їй вдалося підслухати в сусідній кімнаті розмову свекрухи з кимось телефоном. Почула вона трохи. Усього кілька фраз про дозування і про саму Руслану. Але цього було достатньо, щоб дівчина вжила заходів.
Перед тим, як почати пити чай, Руслані вдалося непомітно поміняти чашки місцями. Нехай свекруха сама п’є, що вона там підсипала їй. Так відбувалося кілька разів на тиждень. І щоразу Руслані вдавалося успішно уникати лікування від свекрухи. А тим часом сама Наталя Олександрівна почала змінюватись.
На загальний подив, вона стала набагато добрішою. Почала фарбуватися та яскравіше одягатися. У розмові не втрачала можливості відпустити 1-2 жарти. А про закиди та невдоволення невісткою вже й мови не було. Наче підмінили.
Євгеній побачивши квітучу матір щиро порадів. Він давно мріяв, щоб вона нарешті зайнялася собою та своїм життям. Ще більше Євген зрадів, коли дізнався, що його мати зібралася під вінець. З ким? Із сусідом із 5-го поверху. Він давно вже був таємно закоханим у Наталію Олександрівну.
Весілля зіграли за місяць. Приблизно тоді стало відомо, що Руслана чекає дитину. Чи це був збіг? Хтозна. Головне, що Наталія Олександрівна зажила новим життям. І що родина Євгена та Руслани з нетерпінням чекала на появу первістка. А про загадкову траву від подруги знати вже необов’язково.
