Через три роки після розлучення я раптом став батьком двох хлопчиків. Сам винен, офіційно розлучатися треба було! Але виявилося, це на щастя. З Ольгою ми були одружені десять років. У нас було дві дочки-погодки, Карина та Дарина.
Все начебто, як у людей: вдень робота, увечері сім’я, але тільки ось щось наша мама почала частенько затримуватися десь. То до подруги зайде, то в магазині черга, то на роботі завал… Зрештою, донесли мені «добрі» люди, що в Ольги є коханець. Я не став тягти і висунув їй претензії.
Ольга одразу пішла в оборону, а найкраща оборона, як відомо – напад. Їй було мало уваги з мого боку, вона перестала відчувати себе жінкою, побут «з’їдав» весь її час, а доньки взагалі, виявляється, любили тільки мене … Втім покричала і заявила, що йде до коханця.
І пішла, по-справжньому пішла, залишивши дівчаток зі мною. Карина та Дарина спершу довго не могли зрозуміти куди мама поділася, але потім звикли. Мені на роботі запропонували в інше місто переїхати, нову філію очолити, ну я й погодився.
Ми з доньками збиралися, все сталося дуже швидко, тому їдучи, я не встиг розлучитися з Ольгою офіційно. На новому робочому місці я познайомився із гарною жінкою. Анастасія була моєю ровесницею і теж виховувала одна двох дочок.
Не довго думаючи, ми з’їхалися і стали жити однією великою родиною. Наші діти були практично одного віку, вечорами вдома стояв постійний галас: дівчата то весело грали всі разом, то навпаки щось ділили, цілий дитячий садок!
Ми з Анастасією не могли натішитися на дівчат, але хотіли спільну дитину, проте щось не виходило. На момент дивного дзвінка, ми з Анастасією прожили разом два роки і вже зневірилися щодо дитини… Ну, не дано, будемо ростити дівчаток.
Одного дня мені подзвонили з рідного міста. Невідомий голос мені повідомив, що моя дружина трагічно пішла у засвіти, але двоє моїх синів на мене чекають, з ними вже все добре і я можу їх забрати. Я оторопів. Які сини? В нас же двоє донечок і вони зі мною.
Виявилося, що від свого коханця моя дружина народила близнюків, але щось пішло не так і її врятувати не змогли, але як батька вона чомусь вказала мене. Анастасія дивилася на мене великими очима і теж не розуміла, що відбувається, вона чула всю розмову.
Ми швидко зібралися, відвезли дівчаток до бабусі з дідусем і вирушили з’ясовувати, як так вийшло. Біля пологового будинку ми зустріли подругу Ольги. Вона й розповіла нам про те, що коханець покинув мою колишню дружину відразу після того, як вона повідомила йому про дитину.
Вагітність проходила у Ольги важко, а наприкінці взагалі сталося щось зовсім погане… Близнюків потрібно було реєструвати після народження, а мати не могла в такому стані повідомити актуальні дані, тому їх записали відповідно до даних РАГСу, за якими я все ще був її чоловіком.
Подруга Ольги в сльозах, розповівши все це, пообіцяла допомогти в разі чого, і пішла додому, а Анастасія стояла поряд зі мною і чомусь сильно стискала мою руку. Вона схвильовано подивилася на мене і попросила забрати хлопчиків до нас.
Було видно, що Анастасія щосили ховає радість та посмішку. Коротше, не встояв я. Забрали ми близнюків, дружину мою проводили в останню путь, як належить. Дівчата верещали від радості, що ми їм братиків привезли і все дивувалися, як це вони у мами Насті живота щось не помітили!
