– Інна, ти отримала запрошення від Рити?
– Отримала,але я не піду на весілля!
– Як не підеш? Адже вона наша подруга, тим більше весілля буде шикарне, все таки за іноземця заміж виходить. У найкращому ресторані будемо гуляти! сказала Юля.
– Ні, мені нема з ким йти на весілля. Ти ж знаєш, з Ігорем у мене все. Одна я не піду, Рита засміє мене, ти ж знаєш її!
– Гаразд, я ввечері буду у тебе. Ми що-небудь придумаємо, – сказала Юля, і поклала слухавку.
3 Ритою і Юлею, я дружила давно, ми разом вчилися в коледжі. З Юлею, я продовжую дружбу досі, а от з Ритою, практично не спілкуюся. Дівчина пару років тому виїхала за кордон, і ось зараз, повідомила нам про майбутнє весілля.
Рита завжди було гордою, навіть зараз, вона запросила нас на весілля зі своїми другими половинками. У мене цієї самої половинки не було, я була одна, і тому вирішила не йти на це весілля, щоб не стати приводом для глузувань подруги.
Юля, заїхала ввечері, як і обіцяла.
– Інна, я все придумала! Знайдемо ми тобі нареченого, або чоловіка. Це вже як ти вирішиш?
– В сенсі? Якого ще чоловіка? Що знову придумала?
Юля, була ще та фантазерка, іноді від її ідей, голова йшла обертом. Дівчина була з тих, хто вважає, що безвихідних ситуацій не буває!
– Я все дізналася! Є такі агентства, де можна взяти чоловіка на прокат! Це те що нам потрібно!
– Ні, я не згодна! Це остання справа, мужика собі замовляти! розсердилася я.
– Інно, не мужика, а чоловіка, хоч і несправжнього.Тобі головне що?Вразити Ритку, своєю присутністю! Правильно? Ось і вперед! Тим більше я вже дзвонила туди, і про все домовилися!
– Юля, ну ти в своєму репертуарі! Звідки ти знаєш, кого вони мені пришлють?
– Я замовила красивого, галантного хлопця, на пристойній іномарці. Цього достатньо? Тим більше ти завтра познайомишся з ним. У 19-00 він буде чекати тебе біля кінотеатру.
Обговоріть всі деталі, він може зіграти роль люблячого чоловіка або нареченого, це вже як ти захочеш.
– Почекай, а як я впізнаю його? розгубилася я. І скільки коштує така послуга?
– Не хвилюйся, не дорого. Він сам впізнає тебе, я відправила в агентство твоє фото. Все, вистачить розпитувань, поїхали наряди на весілля вибирати!
На наступний день, я пішла на зустріч з «чоловіком на прокат». Покрутившись трохибіля входу в кінотеатр, я сіла на лавку.
– Добрий вечір, ви Інна?запитав мене незнайомий чоловік. Мене звуть Владислав.
Я оцінююче подивилася на чоловіка і залишилася задоволена. Юлька виявилася права, він дійсно був дуже гарний.
– Інна, ваша подруга мені все пояснила. Ви не хвилюйтеся, все пройде нормально. Я впораюся з роллю майбутнього чоловіка. Це вам! – Влад посміхнувся, і простягнув мені красивий букетик.
– Що ви, не потрібно було! — почервоніла я.
– Інна, може прогуляємося? Ви мені розкажіть трохи про себе, щоб я був в курсі. Це необхідно для роботи.
-Так звісно!
Ми кілька годин гуляли містом, потім Влад записав мою адресу, і сказав, що буде чекати мене в суботу, біля мого під’їзду.
Я була під враженням. Чоловік дуже сподобався мені, я не розуміла, навіщо він вибрав собі таку професію.
У суботу, мені зателефонував Владислав.
– Інна, ти готова? Я буду через 10 хвилин.
– Так, так, вже виходжу
Побачивши його біля під’їзду, я мало не зомліла. Влад стояв в дорогому, гарному костюмі, біля такої ж дорогої і красивої іномарки. Він був настільки красивий, що у мене перехопило подих.
– Доброго ранку, люба! Сідай, будь ласка, ми поспішаємо, — сказав Влад і посміхнувся. Ну як виходить у мене?
– Так, прямо талант! — засміялася я.
Весілля у Рити, і правда була шикарним. Подруга зустріла мене задоволеною посмішкою, але коли побачила мого «чоловіка», посмішка відразу зникла з її обличчя. Це і зрозуміло, у неї наречений був хоч і іноземець, але в два рази старший за неї, до того ж лисий і товстий.
Я була задоволена собою, адже подруга завжди глузувала з мене, кажучи, що мені важко буде вийти заміж, тому що я занадто скута і проста, немає в мені загадки.
Може Рита була і права, але сьогодні я хотіла довести їй протилежне, і у мене це вийшло. Влад, весь день не відходив від мене. Він навіть не дивився на інших дівчат, вся його увага була направлена на мене..
– Інна, ну як? Ти задоволена? — прошепотіла Юля.
– Так, Юлечка, спасибі тобі!
– А як тобі Влад? Сподобався? поцікавилася подруга.
– Дуже, але сенс в цьому. Завтра він і не згадає про мене, — зітхнула я. Мені хотілося, що б сьогоднішній день ніколи не закінчувався.
Подруга посміхнулася загадково, і втекла.
– Інна, ти коли-небудь бачила наше нічне місто? запитав Влад.
– Ні, не доводилось. Ночами я в основному сплю, – посміхнулася я.
– А дарма! Хочеш, втечемо звідси, і я покажу тобі цю красу?
– Звісно хочу!
Ми підійшли до молодят, щоб попрощатися.
– Дякую, Рита! Все було шикарно, ти як завжди на висоті! — промовила я.
-Так, чудове весілля! Ми підемо, хочемо з дружиною побути удвох, обійняв мене Влад.
– Ну якщо так, то йдіть, звичайно! Була дуже рада познайомитися з твоїм чоловіком! – сказала Рита, і блиснула на мене недобрим поглядом.
Всю ніч, ми каталися з Владом по нічному місту. Він розповідав мені багато цікавого, про наше місто. Я дивувалася, звідки у нього скільки знань. Адже судячи з його професії, не скажеш, що він сильно освічений.
Незабаром настав світанок, і Влад підвіз мене до під’їзду.
– Інна, був дуже радий нашому знайомству! Ти чудова дівчина.
– Спасибі, Влад. Скільки я тобі винна?
– Нічого не треба, твоя подруга вже розрахувалася.
– Ще раз спасибі, і до побачення! -сказала я, і вийшла з машини.
Вдома я почала ревіти. Мені було прикро, я зрозуміла, що закохалася в хлопця. Незабаром, мені подзвонила Юля.
– Ну як у тебе, справи? – поцікавилася подруга.
– Гірше нема куди, – важко зітхнула я.
– Так він сподобався тобі?
– Звичайно, сподобався. Як він може не сподобатися? А сенс? Я ж не можу взяти його на все життя, на прокат?
– Гаразд, не кисни. Зараз спимо, а ввечері чекай мене в гості! – сказала Юля, і поклала трубку.
Увечері пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла Юля і Влад.
– Сюрприз! — закричала подруга і обняла мене. – Знайомтись, це мій брат, Владислав, з яким ти ні в яку не хотіла знайомитись . Скільки разів я пропонувала тобі?
– Не зрозуміла, ви розіграли мене? Влад, ти не працюєш в тому агентстві?
– Так, розіграли! А як з тобою інакше? Ти ж уперта, як баран! Так і будеш нас тримати на порозі? У нас, між іншим, торт є !
– Ну якщо торт … Гаразд, проходьте, засміялася я.
– Привіт, посміхнувся Влад, і обійняв мене.
3 Владиславом, ми вже одружені 15 років, у нас двоє дітей і дуже дружня і щаслива родина.
Коли діти задають нам питання “як ми познайомилися?”, ми починаємо сміятися.
– На весіллі у маминої подруги — відповідає їм Влад, підморгуючи мені.
