Я люблю подорожувати. Як правило, я не користуюся послугами туристичних агентств, а сама обираю маршрути і міста, які хочу відвідати – в епоху інтернету це зовсім не складно.
Я вже зробила всі висновки зі своїх помилок туриста-початківця і намагаюся не наступати на одні й ті самі граблі по два рази. Зовсім інша справа мої подруги, які регулярно просять мене взяти їх із собою в чергову поїздку.
Нібито я досвідчена і зі мною їм спокійніше їхати в чужу країну. На ділі ж їм здебільшого потрібна нянька, яка за них усе вирішуватиме, нестиме відповідальність, поки вони плескатимуть очима, прикриваючись недосвідченістю.
Хоча насправді справа зовсім не в недосвідченості, а у звичайному небажанні думати хоч трохи. Або хоча б прислухатися до порад “бувалого” мандрівника і подруги за сумісництвом.
Останній випадок вивів мене з себе. Може, проблема здасться надуманою і незначною, але це стало останньою краплею в моїй “кар’єрі гіда” для подруг і знайомих. Зібралися ми просто в інше місто.
У процесі приготувань з’ясувалося, що дві мої подруги, які палко хотіли відвідати це чудове місто, не мають поняття, як треба збиратися в дорогу і що нам знадобиться під час нашої імпровізованої тижневої відпустки.
Виявилося, що вони не мають навіть дорожніх сумок і численні речі просто нема в чому везти. Оскільки жодні мої вмовляння залишити светри та сукні на всі випадки життя вдома, а взяти практичний одяг успіху не мали, я доручила їм самим купити сумки в дорогу.
Причому рекомендувала їм пошукати в інтернеті відповідний сайт, де сама до цього придбала зручну і стильну валізу на коліщатках. Вже з шопінгом дві дорослі панянки мали б впоратися? Як же я була наївна…
Виявилося, що замість того, щоб купити практичні дорожні валізи на коліщатках, мої подруги вирішили “заощадити” і купили на найближчому базарі безрозмірні страшні сумки-баули.
А на зекономлені гроші купили нову косметику. Раптом в нічний клуб сходити захочеться, треба ж виглядати на рівні! Коли я почала їм пояснювати, що тягнути ці сумки в дорозі буде непросто, вони на мене образилися.
Заявили, що це не моя справа, і вони якось впораються без моїх порад. Оскільки квитки на поїзд було вже куплено, а квартиру заброньовано, я не стала посилювати конфлікт і погодилася, що вони самі впораються.
Підсумок очевидний, принаймні для мене. Подруги, набравши із собою всього, що тільки можна, і спакувавши це все у свої незручні баули, дуже швидко втомилися.
Ми ще не встигли сісти в потяг, як вони почали прозоро натякати, щоб я допомогла їм тягнути їхні сумки. Адже мені з моєю невеликою валізкою на коліщатках було явно не важко.
Коли я відмовилася, вони образилися і сказали, що більше зі мною нікуди не поїдуть, тому що я чиню зовсім не по-дружньому. Так, мабуть, так і є. В мене до речі теж нема бажання їх брати з собою.
