Моєму шлюбу лише кілька років, але я вже починаю відчувати, що він тріщить по швах. Всьому виною син чоловіка від першого шлюбу. Я дуже люблю цього хлопчика, але через нього мої стосунки з чоловіком псуються.
Коли я переїхала жити до чоловіка, його синові тільки-тільки виповнилося три роки. Поки чоловік пропадав на роботі, дитиною займалася няня. Ясна річ, її послуги коштують недешево.
І мені не подобалося, що чоловік витрачав такі шалені гроші, віддаючи їх чужій людині. Тоді я поговорила зі своєю мамою і запропонувала коханому, щоб його сином займалася саме вона.
У минулому вона працювала у школі, у неї чудова освіта, і вона точно знає, як знайти підхід до дитини. Мама погодилася на цю авантюру за символічну плату, що цілком нормально. Та й до дитини вона прикипіла всім серцем, бо мріяла про онуків.
Моєму чоловікові дуже сподобалася ця ідея. Звісно, краще коли з дитиною сидить не чужа людина, так надійніше. Крім того, це давало йому змогу пристойно економити.
Хочу сказати, що хлопчика моїй мамі доводилося витрачати весь свій вільний час. Вона готувала для нього свіжу їжу, забирала зі школи, робила з ним домашні завдання. Навіть придумувала ігри для розвитку.
Але вона була рада, що мала можливість не просиджувати свою пенсію в чотирьох стінах, а присвячувати всю себе дійсно чомусь важливому. Так тривало п’ять років. Зараз у чоловіка з’явилися деякі проблеми на роботі.
Тепер він отримує значно менше грошей, ніж раніше. Ба більше, мій дохід став навіть вищим, ніж його. На тлі цього він заговорив про те, що більше не хоче платити моїй мамі. Мовляв, ми вже не чужі, отже, мама має сидіти з його сином просто так.
Мене така ситуація абсолютно не влаштовує. Поговорила з мамою, попросила її не сидіти із сином чоловіка якийсь час. Нехай сам із ним сидить або знову наймає няню. Йому я так і сказала. Треба було бачити його реакцію!
Звісно, йому це не сподобалося. Він не хоче нікому платити, і з сином сидіти в нього часу немає. Коли я заїкнулася про те, що хочу свою дитину, він сказав, що в нього вже є син, а другий йому не потрібен.
Ми не розмовляємо вже тиждень. Не знаю, що мені робити. Я не хочу розлучатися, але мені здається, що на нас чекає ще чимало випробувань попереду.
Мені вже 33 роки, і я розумію, що зараз це мій оптимальний вік, щоб стати матір’ю. Почуваюся дурепою, яка не подумала заздалегідь про своє майбутнє. Як тепер бути?
