-Коханий, сходимо до Інки на день народження? Вона там якусь грандіозну вечірку запланувала, на 150 чоловік, уявляєш? Вона тобі не дозвонилася, тому мене набрала, ну як, ти за?
-Ліз, давай сама якось, не хочеться зайвий раз роботу на половині кидати, в мене новий контракт з серйозним постачальником, тимпаче, що ти там нікого не знаєш. Пропустимо цього разу. -Добре, Саш, я зрозуміла, тоді я теж не піду, що мені там без тебе робити.
Через кілька днів Ліза все ж вирішила піти розвіятися і сходити на вечірку. Вона вдягла найкращу сукню, зробила макіяж та вибрала нові туфлі під модний образ.
В середині вечора вона занудьгувала і вирішила поїхати додому, Сашко всеодно телефон не брав, тому вечір не вдався так, як вона собі планувала.
Уже перед виходом вона зустріла Сашка і кинулася йому на шию: “Милий, тебе що, відпустили раніше? Проведемо цей вечір разом? Саш, чого ти мовчиш?”.
-Ліза, дівчинка моя, я не хотів тебе в такому форматі про це все сповіщати, але мабуть доведеться. Ми – розходимося! – промовив Сашко і відвів очі в бік.
Видно було, що йому не хотілося цього казати, та і погляд в нього був якийсь сумний. Поки Ліза оговтувалася від почутого, до Сашка вже наближалася гарна, струнка блондинка, під руку з пристаркуватим чоловіком в дорогому костюмі:
– Все в порядку, Саш, що за дівчина, ти нас не познайомиш? – Це Ліза, моя, знайома з колишньої роботи.
Тут слова Сашка перебив той самий чоловік, відвів Лізу в бік і пояснив, що в Сашка з його Веронікою скоро весілля, а тому не варто турбувати молодих. Ліза мовчки забрала свої речі і пішла.
Вона не відчувала нічого, окрім вдячності. Вже давно пора було зупинити цей цирк, під назвою “відносини” 4 роки біганини, один від одного, без пропозиції руки і серця і купа проблем, які лишив після себе Сашко.
Ліза ще не знала, що від Сашка в неї на згадку лишиться саме дороге, що буде в її житті – син. Але про це потім.
