Моя невістка з багатодітної сім’ї, я зараз згадую, як ми з нею познайомилися. Тоді я думала, що син буде, як у бога за пазухою, бо діти з багатодітних сімей завжди виростають дбайливими добрими та прагнуть до великої родини.
У першу зустріч син мені сказав, що завжди буде на стороні своєї коханої. Але зараз я бачу, що господиня з неї ніяка, це видно по квартирі, де вони живуть. Син одружився три роки тому.
Перед весіллям ми обговорювали житлове питання. Невістка збиралася орендувати житло, щоб не заважати нам. На той час ми здавали в оренду однокімнатну квартиру.
Я хотіла допомогти дітям заощадити на оренді та сказала, що вони можуть жити у нашій квартирі. Після скромного весілля ми зробили косметичний ремонт, і наречені заселилися.
Тоді ми розуміли, що треба якнайшвидше вселитися, а потім діти вже згодом зроблять гарний ремонт та наведуть красу у квартирі на свій смак. Обидва зараз працюють, зарплати вистачає на все.
Тільки коли в гості до них заходжу, сумно стає. Нічого не змінилося. Старий бабусин посуд, який ми залишили спочатку, старі штори висять, той же потертий диван, якому років 20 вже напевно. Все б нічого, кому зараз легко?
Та тільки я не розумію іншого – невістка весь час записується в салони краси, у неї і у сина дорогі ноутбуки та смартфони. А квартиру до ладу довести, щоб перед гостями не соромно було, ніхто не хоче.
Попри хорошу роботу в обох, син почав позичати у мене гроші останнім часом. Бракує коштів на примхи невістки. Якось вона зателефонувала мені і попросила, щоб я їй дала якусь постільну білизну.
До них в гості на кілька днів мала приїхати сестра, а ліжка для неї немає. Я вже не стала мовчати цього разу. Сказала все, що думаю про її гаджети та походи по салонах.
Як так можна жити у себе вдома і зовсім не дбати про елементарні речі? Тоді я невістці відмовила, сказала, що це її проблеми, вона має бути господинею. Увечері прийшов син і сказав, щоб я так не розмовляла з його дружиною.
Син дбає про неї, дуже шкодує, бо життя у коханої не солодке. Ось він і купує їй все. Тільки річ не в грошах. В мене багато подруг малозабезпечених. У всіх вдома чистенько, завжди є свіжий пиріг на столі.
Син не бачить, як розпестив дружину. Сам ходить неохайний, тут же жіноча рука потрібна, щоб вчасно прала та прасувала речі. Якесь суцільне розчарування.
Після того випадку діти зі мною не розмовляють уже третій місяць. А від знайомих я дізналася, що невістка чекає на дитину. Мені так сумно стало, що я так їм допомагала і залишилася не при ділі.
Звичайно, я хочу бачитися з онуками, доведеться самій йти миритися, бо вони ж горді й самі не прийдуть. Хоча мені не подобається, як вони влаштувалися на всьому готовому.
