Той факт, що я – позашлюбна дочка дуже сильно засмучував мене. Насамперед я відчувала образу і злість за свою нещасну маму, якій було несолодко, коли я з’явилася на світ.
Половина сім’ї відвернулася від нас, а інша допомагала, але при цьому жодного разу не давала забути про помилку, яку колись зробила мама. І цією помилкою був мій батько.
Тепер, коли я знала ім’я та адресу винуватця всіх нещасть, думала, як саме помститися. Моїм батьком був старий викладач в університеті. Коли той познайомився з моєю мамою, він був ще аспірантом.
В його плани не входило заводити сім’ю з якоюсь працівницею місцевого заводу. Тому, коли справа дійшла до суду, він повністю заперечував свою причетність до мене. У ті часи ДНК-тести були не такі доступні.
Тому суд закінчився швидко і не на користь моєї мами. До того ж на той момент у нього вже була пасія, чиє матеріальне становище допускало шлюбні узи. Це була донька ректора, зі своєю квартирою і машиною.
Через півроку пара зіграла весілля, а ще через рік у них з’явився син. Його адреса в мене теж є. Крім дітей у мого батька були й онуки. Та й узагалі в нього все було добре. Не те що в моєї матері, чию ганьбу потім згадувала вся вулиця.
Здавалося б, побутовий випадок. Моя мама не перша і не остання мати-одиначка в цьому світі. Але доля склалася так, що вона стала таким собі ізгоєм у своєму середовищі і я теж. Зараз мені майже 40.
Я незаміжня, з дітьми теж не склалося. Моя мати вже кілька років як у місці більш доброзичливому, ніж цей тлінний світ. А до цього я робила все, щоб моя мама відчувала, що її люблять. Про те, хто мій батько, я дізналася недавно.
Тому тільки зараз я наважилася нанести візит своїм далеким родичам. Спершу я прийшла до “брата”. На диво той прийняв її без агресії чи негативу. Чомусь його не здивувало, що в батька була дитина на стороні.
Єдине, що його спантеличило, – це те, що я була старшою. Як виявилося, їхній спільний батько не найкращий сім’янин. Ще з малих років мій брат був свідком сварок, скандалів і періодичної відсутності батька в своєму житті.
Однак, попри всі проблеми, сім’я вистояла, батько став розсудливим, і рід продовжив своє успішне існування. Потім я разом із братом прийшли до його матері. Вона бурхливо відреагувала на появу позашлюбної доньки чоловіка.
Але, щойно я назвали прізвище, згадала про судове засідання і про мою матір. Насправді їй було все одно, але для пристойності висловила співчуття з приводу долі колишньої суперниці, яка не склалася.
Поки що я не бачила жодної можливості помститися батькові. Адже його стосунки з близькими давно не були ідеальними. І кому тоді руйнувати ідеальне життя, якщо його немає?
Я сподівалася дізнатися відповідь на це запитання під час зустрічі з самим татом. Тоді я точно щось вигадаю. На порозі мене зустрів втомлений літній чоловік. Попри вік, було видно, наскільки він був колись привабливий.
Не дивно, що він так довго користувався успіхом у жінок. Спершу він навіть не міг згадати мою матір. Тільки при згадці суду він згадав про ті швидкоплинні стосунки, які поспішив забути заради перспективного шлюбу.
Він лише запропонував невелику матеріальну допомогу та відпустити ситуацію, бо все одно вже змінити нічого не можна. Від його слів почала ридати. Тоді він підійшов до мене й обійняв, як я колись мріяла в дитинстві.
