Мої батьки розлучилися, коли я закінчувала школу. Ще не доросла, але вже й не зовсім дитина. Такий дивний вік, коли вже не можна себе жаліти, з одного боку, але сльози ллються рікою від однієї лише думки, що мама й тато розлучаються. Однак у глибині душі я завжди знала, що цей день настане.
Моя мама не кохала тата. Вона любила тільки себе. Одразу після розлучення виявилося, що в мами вже давно був інший чоловік. Щоправда, за віком він був старший за неї, але його фінансовий бік це окупав з лишком. Принаймні, в маминих очах. Вона швиденько зібрала речі й поїхала на захід сонця.
Розділ майна і скупі сльози прощання зі мною були вже пізніше. Мама вважала за краще вирішувати обидві ці справи на відстані, скориставшись відеозв’язком. Батькові було складно. Він, як і я, був у шоці, але робити нічого, треба було продовжувати ходити на роботу, заробляти якісь гроші.
Їх, до речі, помітно поменшало, зважаючи на те, скільки було витрачено на судові витрати та нову квартиру для нас. Нехай і відносно нашого старого житла це був клоповник. Моя бабуся тоді поговорила з татом, і разом вони вирішили, що я повинна буду переїхати до неї.
Вона дуже хороша людина, і собі б бабуся ніколи не змогла дозволити того, що накоїла моя рідна матуся. У бабусі була хороша трикімнатна квартира біля центру, тож я їй не дуже заважала, а тато тим часом розв’язував усе нові й нові проблеми, що з’являлися, як гриби після дощу.
Через чотири роки я вийшла заміж. Тепер уже я жила зі своїм коханим чоловіком, з яким ми разом і досі. Батько купив однокімнатну квартиру, в якій я була всього кілька разів. Завести нове кохання йому, на жаль, так і не вдалося. Крім нього на свято була запрошена бабуся та інші гості.
Єдиною, хто прийшов без запрошення, була моя мати, але вигнати її в мене не піднялася рука. Мама приїхала зовсім ненадовго. Напевно, на годину. За цей час вона встигла подарувати мені якийсь незрозумілий телевізор, що не підтримує наші частоти. Поговорити з бабусею і влаштувати скандал з батьком.
Потім, розкритикувавши свято загалом і кожного гостя окремо, вона пішла. Не забуваючи фиркнути наостанок. Того дня я зрозуміла, що стала дорослішою за власну матір. Тепер я сама вже мати двох чудових діток. Мій чоловік знайшов хорошу роботу, тож я можу всі сили витрачати дітей.
Для мене це дуже важливий момент. Ми живемо непогано, гріх скаржитися. Тато вже оклигав і звик жити один у своїй однокімнатній квартирі, а ось у бабусі здало здоров’я. Нещодавно вона злягла, та так, що тепер за нею треба було доглядати, як за лежачою. Лікарі кажуть, що передумови для одужання є.
Але на якийсь період їй необхідні спокій і турбота. Я з дитиною на руках, нічим допомогти не можу. Добре, хоч батько, зять, по суті, в змозі прийти і допомогти їй час від часу. Ми з чоловіком платимо за всі ліки, їжу та інше, але поки що це все, чим ми можемо допомогти.
І, звичайно, як за щучим велінням, з’явилася і моя мама. У неї все начебто нормально. Нове кохання, щоправда, трохи програлося на ставках. Ну такі вже вони, ці іноземці, темпераментні. Проте мама якось не знайшла бажання допомогти власній матері.
Замість цього вона дізналася, як швидко вона зможе продати її квартиру. Ну ви розумієте, людина ж літня. Однак цього разу на неї чекало суцільне розчарування, адже свою квартиру бабуся повністю переписала, і навіть не на мене. На батька. Адже це він, за фактом, зараз за нею доглядає.
І це він був змушений жити не у квартирі, а в якійсь будиночку з клопами і тарганами. Не став переїжджати зі мною в тещину квартиру. Тож так, тепер він був повноправним спадкоємцем того, що так розраховувала у своїх мріях продати моя мама. Доля зробила черговий поворот. І мене це влаштовує.
Я давно вже пробачила матір. Така вже вона людина, що не могла вчинити інакше. Я не стала з нею сваритися або уникати її. Просто тепер у мене своє, доросле життя, і своїй матері я вже нічим не зобов’язана. Тато і бабуся – ось рідні мені люди. Їм я завжди допоможу, адже іншої сім’ї я не маю.
А моя мама… Ну що ж, нехай у неї теж буде все добре. Це, напевно, теж несолодко. Жити з збанкрутілим дідом на іншому краю світу, але це нічого. Мабуть, вона ще якось викрутиться і з цієї ситуації. Я чомусь у цьому навіть упевнена. Принаймні, до цього завжди викручувалася.
