Зараз у мене склалася ситуація, про яку говорити навіть з подругами не хочеться. Я розлучилася з чоловіком, з ним практично не спілкуюся. Якщо нам доводиться спілкуватися, то обов’язково відбувається скандал.
При чому під час сварки у хід йде все – образи і взаємні звинувачення. У нас є спільна дитина. Синові лише вісім років. Колишній для нього нічого не робить, але й відмовлятися від батьківства не збирається.
Дитина не бачила жодного разу і не знає про нього нічого, бо років три тому горе-татусь хотів звернутися в експертизу на встановлення батьківства. Я ж принципово не дозволила чоловікові спілкуватися з сином.
Ну а що, він же сумнівається у батьківстві. Аліменти чоловік платити не поспішає, по півроку буває не платить, доки йому не нагадаєш, що, звісно ж, супроводжується скандалами, новими звинуваченнями і докорами.
Каже, що це в нього від 25% “білої” зарплати, як належить за законом, а сам на новій іномарці приїхав. Розписку взяв, що аліменти ці мізерні привіз, не посоромився. Хотів сина забрати на вихідні.
Я нагадала, що син за цей час вже забув, хто його батько, і банально не впізнає та злякається. Порадила ближче познайомитися, поговорити. Так його це сильно розлютило, у колишнього інше бачення ситуації.
З його слів, я залицяльника не знайшла поки що, який би на роль тата підійшов. Загалом, неприємно все це. І ось зараз виникла така ситуація: він отримує квартиру.
Через це йому потрібна виписка з будинкової книги, що дитина прописана у мене, а я кажу: давай ти відмовишся від неї, тобі жодні довідки не потрібні будуть і ми ніколи в твоє життя втручатися не будемо.
Він спочатку погодився, потім передумав, мовляв, не буду я відмовлятися і морально і матеріально допоможу синові, якщо буде треба, а якщо, каже, я в суд подам, то він і гроші, і час знайде, але виграє справу.
Тож у цій непростій ситуації я ніяк не можу вирішити: дозволити йому бачитися з сином чи не варто. При мені колишній із дитиною навіть говорити не хоче, а намагається відвезти його до себе додому.
Я боюся залишити їх наодинці: він наплете дитині всяку гидоту, задобрить його іграшками та поїде знову на півроку або рік, а мені що робити? У татуся загострення батьківських почуттів, а синові психологічна травма буде.
