Напевно, гріх беру на душу, але заради рідного сина нічого не шкода. Так вийшло, що він у мене один, і заради нього я готова буквально на все. Я вже пенсіонерка, тож багато чого побачила і багато чого пройшла.
Намагалася все життя поводитися гідно, не обманювати і не зраджувати. Але рідна кровиночка – це святе. Він завжди був хорошим хлопчиком. Тиха, спокійна дитина. Старанний студент і, нарешті, люблячий чоловік.
Не особливо стараючись, він здобув гарну освіту і швидко знайшов непогану роботу. Був шанс відкрити свій бізнес, але він пішов у батька, і ризикувати йому зовсім не подобалося. Ну а незабаром він зустрів ту саму дівчину.
Вони почали зустрічатися. Невістка виявилася дівчиною пробивною. Незважаючи на те що вона вже встигла побувати заміжньою, назвати її вітряною або легковажною навіть у мене язик не повернеться.
Ми багато спілкувалися, і вона мені сподобалася. Ця дівчина була із середньостатистичної родини. Тож знала ціну грошам і водночас не прагнула тотальної економії всього на світі.
Одразу ж пара почала знімати квартиру на околиці міста, але потім справи пішли в гору, і вони переїхали в центр. Потім син все-таки зважився і освідчився. Я була дуже рада, весілля було гарне. Загалом, я задоволена.
Вони люди дорослі, і з питання з дітьми я їм не дошкуляла. Крім того, з нашим життям ця тема зараз дуже, так би мовити, важка. Але сталося горе. У мого сина знайшли одну дуже серйозну хворобу.
Лікування не допомагало, а тільки відтягувало результат. Потрібна була операція. Це дуже багато грошей, які заробити в нас було неможливо. Єдиний вихід – продати квартиру і сподіватися на краще.
Ні я, ні батьки невістки не тримали таких сум “на чорний день”, тож питання було критичним. Якийсь час ми всі були шоковані, але невістка пройшлася номерами в записній книжці і знайшла номер свого колишнього начальника.
Виявилося, що вони давно дружили, але спілкувалися вкрай рідко. Він поїхав жити і працювати за кордон, але часто кликав її до себе. Вислухавши її історію, він запропонував їй приїхати працювати в нього.
Крім того, він обіцяв видати непоганий аванс, якого мій син так потребував. Невістка погодилася і полетіла за кордон. За умовами, їхній проект тривав два роки, але вона могла прилітати додому раз на шість місяців.
На тиждень, не більше. Що поробиш, адже інших варіантів не було. Я б зважилася продати квартиру без питань, але що потім? Звичайно ж, я приходила до сина в гості, поки невістка була у відрядженні.
Приходила підтримати, як мама. Ділилася новинами. Але в якийсь момент я зрозуміла, що мій син змінився. Він став потайним, роздратованим. Міг не відчинити двері або крикнути на мене, якщо я приходила без попередження.
Його хвороба не має таких побічних ефектів, якщо що. Тож я все звалила на саму ситуацію, що він хвилюється через дружину. Він же чоловік і має знати, де його друга половинка. Крім того, це ж вона поїхала заробити грошей, а не він.
Зрозуміло, що це б’є по чоловічому самолюбству, але я вважаю, що якщо ви в шлюбі, а ситуація безвихідна, потрібно вміти наступати на горло власній гордості. Одного разу я приготувала його улюблені пиріжки і принесла йому ввечері.
Була п’ятниця, і в мене не було якихось особливих справ. Ну я і вирішила проявити трохи материнської турботи. Приходжу я, значить, уся така радісна й весела, а тут він виходить із квартири. Не один.
З ним була молода симпатична дівчина. Як вони мене побачили, він одразу змінився в обличчі й тупо зачинив переді мною двері. Ну, а я лише мовчки розвернулася і пішла додому.
Наступного дня син зателефонував мені і дуже просив нічого не говорити дружині. Сказав, що це не серйозно і що він жива людина. Я вже не дівчинка, тож типові чоловічі крики й обіцянки мене не прошибають взагалі.
Але це рідний син, тож тут я була беззбройна. Я відповіла, що розчарована в ньому, але мовчатиму. Він пообіцяв, що такого більше ніколи не повториться. Через кілька днів я говорила з невісткою.
Ми часто розмовляємо по Інтернету. Цього разу мені було важко дивитися їй в очі, нехай і через екран телефону, але я змовчала. Вона розповіла, що скоро прилетить, що грошей має вистачити не тільки на операцію, а й на скромну квартирку.
Для них, напевно, вона буде замала, але під здачу в оренду підійде чудово. Пасивний дохід – завжди добре. І стільки було в її голосі радості, щирості та відкритості, бажання допомогти і надій на майбутнє.
Після нашої розмови мені буквально захотілося прийняти душ, щоб відмити з себе все моє мовчання і брехню. Не знаю, як я зможу з нею зустрітися і брехати в очі. Як можна пояснити таку поведінку людини в сім’ї?
Так, це мій єдиний син. Звичайно ж, я його люблю і не зможу якось нашкодити. Але невістка мені теж як дочка, я не зможу пробачити собі, якщо зраджу її довіру. І, як вчинити в цій ситуації, я просто не знаю. Може, просто уникати зустрічі?
