Тітка – сестра матері – знайшла племінниці нареченого. Їй п’ятдесят, йому за п’ятдесят. Може вийти чудова пара. Він був одружений. Розлучився. З ким не буває? Дітей не нажив. Вільний, як сокіл. Життя така складна річ. Пожив-пожив один, і захотілося одружитися. Жінку просто так не знайдеш.
Особливо тиху, порядну, і щоб гарна господиня. Лише через знайомих. Це щоб гарантія була. Тітка прикинула, що племінниця заміжня не була. Пожила із чоловіком півроку. Обпеклася, мабуть. А цей – наречений – чоловік розважливий, позитивний, спокійний. Заробляє непогано.
Без шкідливих звичок. Що ще треба? Він доглядає за собою, одягнений чисто. Завжди поголений, і взуття начищене, що дуже важливо. Якщо чоловік дружить із взуттєвим кремом та щіткою, то це позитивний показник. Значить, у нього в мізках лад. Племінниця сперечатися не стала.
Вислухала тітку та погодилася подивитися на претендента. Домовились на вечір суботи. Наречена вимила квартиру. Приготувала вечерю. Дістала найкращий посуд. Одяглася. Прийшли тітка та наречений. Він приніс квіти та велику коробку шоколадних цукерок.
З першого погляду вони сподобалися один одному. Сіли за стіл і заговорили про життя. Чоловік сказав, що працював у різних місцях. Знає теслярську справу, а ще розуміється на сантехніці. У молоді роки підробляв на ремонтах – це гарна халтура. Вихвалявся спортивним минулим:
– Я ж самбо займався. І постояти за себе можу. І своїх захистити – також, – сказав і подивився на господиню запитливо.
Вона соромилася. Їй ніяково було, бо ситуація делікатна. Чоловікові сподобалися вишивки на стінах. Помітив, що гарно. Похвалив за смак. Ходив по кімнаті, як по виставковій залі. Йому все сподобалося: і колір шпалер, меблі, штори, вечеря. Все добре, краще не буває.
Тітка зрозуміла по очах і інтонації, що справа зроблена – вони знайшли одне одного і зраділа: приємно робити добрі справи. Тут у кімнату зайшла кішка. Чоловік поцікавився, скільки їй років? І господиня розповіла, що чотири роки тому їхала у тролейбусі, бачить – у кошику у бабусі крихітне кошеня.
Не втрималась і погладила, а старенька одразу запропонувала – забрати. Їй хтось уночі підкинув. Викидати – рука не піднімається. Ось щастить – доньці та внучці. Щоправда, їм також тварини не потрібні. Але що робити? Вирішила так: привезу, випущу у них у квартирі.
Якщо викинуть, то гріх буде на їхній совісті. Вислухала стареньку, пожаліла смугасту грудочку – взяла. І з маленького кошеня виросла гарна, розумна та кмітлива кішка. Чоловік раптом посірів. Він сказав, що у істеричних жінок є одна риса – «кішколюбство».
Що вони за кота можуть живій людині горлянку перегризти. Це про що свідчить? Про неврівноваженість, про проблеми з психікою. «Істерична жінка» посадила тварину собі на коліна і сказала, що якщо вважати добре ставлення до покинутої тварини істерикою, то вона згодна. Слово є словом.
Головне суть. Заговорила, втриматись не змогла. Причому різко та палко. Що робити? Вона ж «істерична жінка», отже, їй можна. Зіщулила очі і розповіла, що якось пластом лежала на дивані. Встати не могла. Плакала від болю. Не знала, як до телефону дістатись.
Раптом – кішка застрибнула на диван, а в роті – шматок вареного мінтаю, що лежав у мисці. На, мовляв, поїж. Може, це втішить тебе. Поклала рибу поруч із подушкою, а сама лягла на господиню. І одразу легше стало. Щось спрацювало в організмі. Тобто кішка втішити прийшла. І полікувати!
Як це назвати? Так ось, доброта деяких тварин дорожче вдаваної ввічливості деяких людей. А ще вона радіє, коли господарка з роботи приходить. Вони разом дивляться телевізор. І кішка розуміє, що їй кажуть. І все: сватання лопнуло, як мильна бульбашка.
Деякі чоловіки люблять робити зауваження. Як, втім, деякі жінки. Вони стриматися не можуть. В цьому випадку – добре, що не стримався. Показав себе. Точніше, кішка вгадала, або роздивилася. Прийшла – і справжня суть гостя відразу спливла
