Моєї рідної мами не стало, коли мені виповнилося 6 років. Довгий час батько не міг прийти до тями. Але за кілька років познайомився з іншою жінкою, яка зуміла зробити його щасливим. Спочатку я називала її тіткою Олею, але незабаром вона замінила мені матір.
Ми почали жити разом: я, тато, тітка Оля та її донька Таня. Ми з нею були однолітками і майже одразу потоваришували. Я відчувала, що мама любила мене і намагалася приділяти мені не менше часу, ніж своїй рідній доньці. Але коли ми виросли, все змінилося.
Тітка Оля почала зриватися на мені, ставитися з погородою. Я ніколи не розуміла, чому її ставлення до мене змінилося. Адже я завжди була з нею дуже ввічлива та послужлива. Коли Таня одружилася з успішним бізнесменом і поїхала з батьківського будинку, я відчула себе справжнім ізгоєм. При кожній зручній нагоді мама дорікала мені, мовляв, подивися на Танюшку, вона молодець.
За півроку під вінець пішла і я. Щоправда, я закохалася у звичайного слюсаря, котрий мамі, звичайно ж, не сподобався. Вона весь час казала, що він покине мене і я залишусь сама. Іронічно, що все сталося саме так. Толя хотів дитину, але в нас нічого не виходило. Через деякий час чоловік почав випивати та звинувачувати у всьому мене.
Якоїсь миті я все-таки опинилася при надії, але Толі це було вже не потрібно. Він сказав, що йде до іншої. Коли він дізнався, що в нас буде донька, лише пирхнув у відповідь і сказав, що залишився б заради пацана. Настали важкі часи, але я справлялася. З дитиною на руках не забувала навідуватись до батьків, завжди намагалася радувати їх якимись подарунками.
До моєї доньки тітка Оля особливої симпатії не виявляла. Зате про свого онука, сина Тані, могла говорити без упину. Вона народила дитину незадовго до мене, скрізь встигла бути першою. Щоправда, виявилося, що в її сім’ї все було не так уже й радісно, як усім здавалося. З чоловіком вона розлучилася, бо він їй зрадив. Якийсь час вона була сама, поки знову не вискочила заміж за чергового багатого чоловіка.
З того часу минуло багато років. Наші з Танею діти виросли, а мого батька не стало. Ми з донькою час від часу відвідували тітку Олю, щоб вона не почувала себе такою самотньою. Таня до неї приїжджала рідко, а коли сама поїхала за кордон, то взагалі забула, де батьківський будинок. А онук моєї другої мами, як і раніше, залишався для неї якимось божеством. Хоча сам він навряд чи про бабусю згадував.
Якось я приїхала до мами, але в її будинку мене зустріли чужі люди. Я дуже злякалася і відразу пішла до сусідки. Вона розповіла, що тітка Оля продала будинок та поїхала. Ні Таня, ні її син ні про що не знали. Я зателефонувала всім лікарням, підняла на вуха все місто, щоб відшукати маму. А коли нарешті знайшла її, не могла повірити, що вона розповіла.
Виявилося, що онук приїхав до неї і почав умовляти її продати будинок. Мовляв, він хоче перевезти її до міста, доглядати її, а за виручені гроші купити велику квартиру для всієї родини. Тітка Оля сумнівалася, але зрештою погодилася. Тільки ось вона не очікувала, що все сказане її онуком це просто брехня і обман.
Мама кочувала від знайомих до знайомих, жила де доведеться. А в результаті потрапила до лікарні з повним виснаженням та нервовим зривом. Ніколи в житті вона не була рада бачити мене так, як того дня. Вона покликала мене до себе, взяла мене за руку і сказала: Пробач мені, Катюша. Пробач дурну стару! Я така винна перед тобою. Набудувала собі повітряних замків і не помічала твоєї любові та турботи!
Мамі вдалося викарабкатися і я забрала її жити до себе. Вона прожила ще 5 років. Таня намагалася якось виправдати вчинок свого сина, але було запізно.
