– І навіщо мені туди їхати, Володю? У мене взагалі своїх справ ціла купа накопичилася! – Заперечувала Яна своєму чоловікові, коли той попросив її з’їздити до його матері.
– Та їй там якась жіноча допомога потрібна, вона не надто уточнювала! Тож швиденько з ранку до неї зганяй, а потім уже у справах поїдеш! – відповів Володимир. – Або навпаки, спочатку справами займися, а потім до мами їдь! Як тобі такий варіант? – Запропонував він, щоб дружина стала більш лояльною до його прохання.
– Ой, як мені вже ці прохання про допомогу від твоєї мами дістали! Вона постійно вигадує щось нове.
– Ну, а що ти хотіла? Їй уже майже шістдесят! Вона вже не молоденька дівчина ! Звичайно, їй час від часу потрібна якась допомога! – Сказав на захист матері Володя.
– Так! Але чому саме моя? Чому не твоя, наприклад? Ти ж її син, зрештою!
– Яно, а тобі що, їй важко допомогти? Вона, зрештою, моя мати!
– Так! Твоя! У тому-то й справа! Я ж тебе не прошу їхати і допомагати моїй матері! Якщо їй щось треба – я сама з усім упораюсь! Але нікого іншого не прошу!
– Ну, а моїй мамі потрібна саме жіноча допомога! – продовжував наполягати Володя.
– То хай дзвонить Олесі! – Заявила Яна, згадавши про старшу сестру чоловіка.
– А з її дітьми ти сидітимеш чи, може, няню оплатиш їм?
– Як же мені дорогі всі твої родичи, Володю! Знаєш, іноді приходжу до думки, що краще б взагалі заміж не виходила, і це стосується не тільки тебе! Ви, чоловіки, зараз майже всі повернуті на своїх матусях! Чомусь саме їм усім потрібна допомога! І не чиясь, а саме невісток! Що це взагалі за така мода?
-Коротше, Яно, ти поїдеш чи ні? А то вже мене твої голосіння на цю тему виводити з себе починають! – гаркнув чоловік на неї за такі слова.
– Я з’їжджу, але!
– Що знову?
– Я з’їжджу тільки після того, як завершу всі свої справи, які намітила цими вихідними! І! Якщо мені щось не сподобається в поведінці твоєї матері, спілкування зі мною, прохання її – то я нічого робити не збираюся! І щодо твоєї сестри хочу тобі сказати ще, якщо вона з чоловіком не можуть нормально забезпечити своїх дітей і викликати няню на пару годин, то навіщо вона взагалі заводила дітей?
– Це вже її з Сашком справа, зрозуміла, люба моя? І точно не твоя! Вони самі розберуться, як дбати про своїх дітей!
– Так, тоді нехай і самі розбираються з допомогою твоєї матусі! – Крикнула вона чоловікові у відповідь, тому що ця ситуація її вже неабияк вивела з себе.
Як тільки в Яни вихідний, так її свекрусі щось від неї треба. І не від когось, а саме від неї. Начебто вона незаміж вийшла за Володю, а найнялася особистим волонтером для його матері. Це її дратувало до неможливості.
Але Володя не бачив у цьому нічого такого. Вони всі його сім’я, як він вважав. Мама, сестра, чоловік сестри, їхні діти, а потім дружина. І всі повинні допомагати його матері в міру необхідності, адже вона для всіх тут мама.
Тільки ось Яна так не вважала. У неї є своя мама, яка для неї в тисячі і мільйони разів важливіша за свекруху.
Але її мама намагалася обходитися власними силами, дарма не турбувати доньку і не лізти в її сім’ю, тому що сама була жертвою вимогливої свекрухи і своєї матері на додаток свого часу. Тому дочку вона не хотіла втягувати у свої справи. Тим більше, що тепер донька має чоловіка, їм про свою сім’ю треба думати, а не про батьків…
Весь день Яна їздила містом і займалася своїми справами. Їй треба було вибрати тканину і замовити в ательє нові штори додому, потім вона хотіла зустрітися зі своєю подругою в кав’ярні, яка, до речі, теж поскаржилася Яні на свою свекруху, яка вчить її маленького сина не любити маму, а любити бабусю й батька.
Після кави з подругою Яна вирушила до перукарні, там була черга до її майстра, тому що вона не встигла записатися вчасно, але оскільки її перукар – це її хороша знайома, то вони домовилися, щоб Яна просто почекала трохи, доки не звільниться хвилин п’ятнадцять- двадцять, щоб лише підрівняти кінчики.
І ще купу-купу справ вона переробила за сьогодні, аби до свекрухи приїхати якомога пізніше, а на завтрашній свій вихідний вона запланувала генеральне прибирання будинку. Саме чоловік буде на роботі, і їй ніхто не заважатиме.
Коли Яна сиділа у перукарні, їй подзвонила Олеся, сестра чоловіка:
– Привіт! Яно, там мама мені дзвонила, каже, що ти щось довго до неї не їдеш! – сказала та без зайвих церемоній.
– Привіт! Я сказала Володі сьогодні з ранку, що поїду до вашої матері лише тоді, коли перероблю свої справи! – відповіла невістка.
– У сенсі? А що, твої справи не можуть зачекати? – обурилася Олеся на таку відповідь.
– Знаєш, у мене зустрічне запитання про твою матір! Вона що, не може почекати? – Посміхнулася Яна на це.
– Ні, не може! Вона попросила тебе приїхати, отже, всі інші справи повинні почекати.
– Я не можу більше говорити,я в перукарні.
– То ти що, в перукарні сидиш, замість мамі поїхати допомогти?! – задихнулася від обурення Олеся.
– Слухай, це твоя мама, і якщо ти так за неї переживаєш, то ноги до рук і їдь сама! Зрозуміла?
– Яка ж ти мерзенна! І як тільки Володя за тебе заміж… Ой, одружився! Я хотіла сказати, як же це він з тобою одружився?
– Та ні, не випадкові випадковості! – засміялася Яна з почутого щойно.
– Адже ти чудово знаєш, що в мене троє дітей і мені ніяк не вибратися до матері зараз, а ти… У тебе ні дітей, ні важливих справ, а отже, ти винна як молодша дочка…
– Як хто, вибач?!
– Ти дружина мого брата, отже, молодша дочка! – пояснила Олеся Яні.
– Слухай, іди ти зі своїми цими родинними зв’язками, га! Мене вже дістало чути, кому я і що винна! Я нікому і нічого не винна, крім себе і свого чоловіка! Навіть моя мама не вважає, що я їй щось винна. А у вашій родині, мабуть, усі на довічних кредитах вашої матері сидять!
Почувши таке, Олеся відключила розмову. Вона просто більше не могла вислуховувати такі образи на адресу своєї сім’ї від братової дружини. І тому вона відразу після цього зателефонувала Володі та поскаржилася на його дружину.
Володимир не став дзвонити дружині, знаючи, що почує від неї те саме, що тільки-но переказала йому сестра. А просто написав повідомлення:
“Ти сьогодні до мами збираєшся?”
“Так! Як тільки закінчу зі своїми справами! – відповіла Яна.”
Хоча те саме він уже чув від неї…
Увечері, коли Яна вже переробила всі свої справи, ті, які були заплановані, і ті, які були спонтанними, теж, нарешті, зволила поїхати до свекрухи. Якщо не допомогти, то хоча б дізнатися, що їй потрібно. Чому саме жіноча допомога та все інше.
– З’явилася! Нарешті! – Вигукнула Євгенія Олександрівна, коли впустила невістку в квартиру.
– Ага! І я вам теж дуже рада! – із сарказмом відповіла дівчина.
– А ще пізніше не могла приїхати?
– Загалом я могла взагалі не приїжджати, Євгенію Олександрівно!
– Хамко!
– Та невже! Нелегко, мабуть, вашому синові, коли його оточують лише такі жінки, як я і ви! – знову не втрималася Яна .
Свекруха нічого не відповіла на це, хоч їй дуже хотілося. Але вона просто зрозуміла, що, що б вона зараз не сказала своїй невістці, та відповість подвійно словесно, так що утрималася поки що від цього.
-То навіщо я вам була потрібна?
– Ось список справ, з якими мені потрібна твоя допомога, тож зранку ти приїжджаєш і починаєш все робити!
Яна взяла з рук свекрухи зім’ятий аркуш паперу, на якому було написано:
“1. Вичистити всю кухню: плиту, духовку, посуд з порошком, розморозити та помити холодильник, протерти пил на верхніх шафах.
2. Прибратися у вітальні: відсунути всі меблі, помити підлогу, перемити весь кришталевий посуд, винести у двір і вибити килим.
3. Ванна та туалет … ”
І все в такому ж дусі.
Яна ознайомилася з цим рабським списком, поки свекруха там щось розмовляла на тему, що як треба робити, і запитала її:
– А я вам що, прислуга безкоштовна? Вам треба – ви і наводьте лад у своїй квартирі, а я тут навіть не живу!
Вона віддала цей список Євгенії Олександрівні та попрямувала назад до дверей, щоб піти з цього рабського житла. Але свекруха наздогнала її.
– Я тобі щойно сказала, поки ти читала, що я написала, що завтра їду допомагати своїй дочці з дітьми, а післязавтра у близнючок день народження, і ми його справлятимемо тут! Так що давай вимикай свій гонор, а зроби хоч раз щось корисне для нашої родини!
– Ось як? – Усміхнулася Яна. – Для вашої родини… А нічого, що мене навіть не запросили на це торжество? Ні?
– Це питання не до мене, цим керує моя дочка! Ось із нею і розбирайся!
– Ні, Євгенію Олександрівно, це ви з нею розбирайтеся, з нею та з усіма вашими сімейними справами! Мені це все задарма не здалося, та й за гроші теж! Хотіла б вичищати чужі квартири – влаштувалася б у клінінг! – відповіла Яна.
– Тебе в нашій родині прийняли як рідну, а ти ось так зараз хочеш усім насолити, так? – загарчала жінка.
– Знаєте, приймачі? Мене тут ніхто не приймав, і ніхто, власне, за людину не вважає! Якщо у вас у сім’ї так заведено ставитися до родичів, то я якось вже сама по собі побуду!
– Ти вийшла заміж за мого сина, а отже…
– Отже, я його дружина, а не ваша служниця! Зрозуміло? Нехай ваша донечка для своїх дітей наймає клінінг чи сама їде сюди та вимиває все! Це її справа, її та ваша! Мене воно не стосується! Якщо вам щось не подобається, це теж не мої проблеми! – відповіла Яна і почала взуватись.
– Значить, і дружиною мого сина тобі теж не бути, коли ти так ставишся до його родини! Зрозуміла?
– Ось як? Це ви нас розлучите? – Здивувалася дівчина.
– Я придумаю, що з цим можна буде зробити, якщо завтра ти не приїдеш мені допомагати! Зрозуміла?
– А! Вже вам допомагати, ви збиралися виїхати на цей час! – посміхнулася невістка.
– Я й так поїду!
– То що ж ви кажете, щоб я вам допомагала? Допомагати – це означає ви вже щось повинні робити, а я просто повинна бути на підхваті або приєднатися до роботи, що вже почалася, а тут зовсім не так! – Знову Яна всі слова свекрухи перекрутила не на її користь.
– Ти договоришся, і я прямо зараз подзвоню Володі! – верещала Євгенія Олександрівна від обурення.
– То вперед! Телефонуйте! Якщо він мені щось скаже проти, коли я приїду додому, то навіщо мені такий чоловік, який встає на бік рідні, а не на мій? – Відповіла Яна, вже натискаючи на ручку вхідних дверей, щоб залишити квартиру свекрухи.
– Тоді можеш збирати свої речі прямо сьогодні, люба, і не займати місце якої-небудь милої і доброї дівчини, яка зможе стати справді доброю невісткою! – крикнула Євгенія Олександрівна слідом за Яною вже в під’їзд.
Тільки от Яна нічого не відповіла на це, що теж розлютило свекруху.
Приїхавши додому, Яна чекала на скандал із чоловіком з приводу того, як вона спілкувалася сьогодні з його матір’ю та сестрою, але нічого не було. Вона спочатку подумала, що його мати просто йому сьогодні не дзвонила після її відходу, але потім він спитав Яну:
– А тебе, до речі, запрошували на день народження близнюків?
– Ні.
– Ось як? Тоді я не поїду нікуди! – відповів Володя.
І на його обличчі було видно якесь полегшення.
– Чому? Це ж твої племінники! Якщо тебе запросили – їдь!
– Ні, Яно! Якщо вони не запросили тебе, а ти моя дружина, то краще залишуся вдома з тобою! Тим паче ми з тобою обоє цього дня працюємо! А ще після того, що я сьогодні вислухав телефоном, я взагалі не хочу бачити ні маму, ні Олесю! Нехай самі розбираються зі своїми справами та святами! – відповів він дружині.
І саме тоді Яна зрозуміла, що це вона вийшла заміж за Володимира, а не її чоловік за неї, як вона сьогодні відповіла його сестрі.
Але все ж таки, якби вона сьогодні не влаштувала ці скандали його рідні, то, можливо, і чоловік продовжував би до неї неповажно ставитися, як це було сьогодні вранці, і вона так і залишалася б на останньому місці серед усієї його рідні…
