У мене своя сім’я, своя квартира, в якій зараз ремонт і ми переїхали тимчасово до моїх батьків. Влаштувалися в моїй колишній дитячій, мені і на роботу звідси ближче, і все було б нормально, якби не постійні сварки батьків.
Я навіть уявити собі не могла, що останнім часом вони так живуть, сваряться. При мені, коли я жила вдома, ніколи такого не було, і батьки завжди були для мене прикладом.
Не встигну прийти з роботи, як мама йде скаржитися на тата, каже, що він її розлюбив, постійно кричить, йде з дому надовго. Мама почала плакати. Я не могла зрозуміти, як мій добрий, веселий тато міг стати таким.
Одного разу не переконалася сама і вирішила з ним поговорити. Річ у тім, що тато нещодавно вийшов на пенсію, але очікуваного відпочинку, якого він так чекав, не вийшло.
Через місяць він занудьгував удома, він звик бути завжди в колективі, у центрі уваги, у нього була своя бригада на будівництві, а тут постійно вдома один. Та й вік свій усвідомив і не міг до цього ніяк звикнути.
Може, з часом усе налагодилося б, якби мама була з ним делікатнішою. Увечері, коли ми всі зібралися за столом, мама почала першою розмову з ним про те, що він у нас єдиний, хто тепер не зайнятий
У зв’язку з цим вона вимагала, щоб він на наступний день з’їздив на дачу і посолив огірки, а то до вихідних вони переростуть. Тато розлютився і пішов у свою кімнату.
Я намагалася пояснити мамі, що вона не неправа, але тут образилася мама: “Чому ти на його боці”? Та ні на чиєму я боці. Я просто хочу, щоб вони жили, як раніше.
Ще й чоловік каже, що я повинна їх помирити, поки вони не розлучилися, і тоді буде вже пізно. Не розумію їх, залишилися тільки вдвох, гроші на життя є, ще й я допомагаю, здавалося, живи й радій.
Але вони й самі нормально не живуть і мені проблем додали. Що я можу для них зробити? Як їх помирити?
