Сиділи ми нещодавно компанією й обговорювали плани на Новий рік. Все ж таки свято вже за кілька днів. Я – любитель великих і веселих застіль. Тому одразу з посмішкою почав мріяти про олів’є, феєрверки та гучне свято.
Але обличчя моїх друзів нібито накрила чорна хмара. Виявилося, що я зовсім відстав від життя, і ніхто з них нічого на свято влаштовувати не збирався. Я дуже здивувався тоді, але варто було їх послухати, і все стало на свої місця.
Дуже багатьох обмежують фінанси. Рік був не найсприятливіший, а тому не у всіх залишилися гроші на застілля. Витратитися потрібно з лишком, а через феєрверки мене просто висміяли. Ось уже справді гроші на вітер.
Та й люди, буває, розраховують на все готове прийти. Ні принесуть нічого, ні допомоги не запропонують. І домовитися іноді з усіма складно: начебто до себе всіх запрошуєш, просити незручно.
Інша причина – лінь. Тут я можу зрозуміти. Пам’ятаю, в дитинстві з мамою по півдня сиділи на кухні. Я вічно ці салати різав. Найприкріше, коли салат не їси навіть, просто не любиш, а його все одно треба зробити.
І взагалі, вже багато хто вдома не хоче метушитися. На більшість свят усі ходять у кафе. Виходить трохи дорожче, але це ж скільки часу економиться. Прийшов і пішов – нічого й робити не треба.
Вдома якщо хоч людей десять запросиш, то посуд потім можна ще півдня мити. Звичайно, ще багато хто хоче спокою. Не всім подобаються гучні гуляння. Удвох із коханою можна милуватися вогниками на ялинці.
