– Пробач, кохана. Я навіть не пам’ятаю, що сталося, — вичавив він із себе змучену фразу.
Жанна презирливо хмикнула:
– Досить. Збирай речі, і щоб духу твого тут більше не було, зрозумів?
Ігор понуро опустив голову, але посперечатися з дружиною не наважився.
Жанна дивилася на Ігоря, відчуваючи ні з чим не порівнянне почуття образи та гніву. Як же так? Її коханий чоловік, який після народження двох дітей клявся носити її на руках і не дивитися в бік інших жінок, раптом взяв і зрадив її.
Причому не з ким-небудь, а з найпотворнішою і до того ж старшою за нього самого. Як це взагалі розуміти?
Ігор з видом поб..ого собаки сидів у кріслі і не наважувався підняти очі на дружину. Винний, тут вже нічого не поробиш.
Як так вийшло, що він і Оксана Борисівна прокинулися в одному ліжку в маловідомому готелі? Судячи з задоволеної усмішки колеги, ніч видалася дуже бурхливою. Ігор погано пам’ятав той вечір.
У пам’яті миготіли лише чиїсь силуети, сміх і міцне, що лилося звідусіль, гарячі обійми та поцілунки. Пригадується, він сам першим підійшов до когось, щоб довести, що він не просто нестерпно нудний фахівець із відділу страхування, а ще й товариський хлопець, душа компанії.
Пам’ятав, як до нього з двома келихами в руках підпливла Оксана і з томною посмішкою попросила:
– Ігорю, порадуйте даму. Все-таки Новий рік на носі, потрібні тости від щирого серця.
Що там Ігор наговорив, він уже й сам не пам’ятав. Тільки те, що всі навколо несамовито плескали й кричали:
— Оце чоловік, відразу видно, що наш. Красунчик.
«Красунчик» намагався, як міг. Ігор не наважувався нікому зізнатися, що вперше за три роки роботи в компанії зміг стати своїм для колег. Зазвичай його уникали, називаючи занудою.
Але того фатального вечора Ігор випустив назовні того веселуна, над жартами якого сміявся весь офіс, включаючи керівництво.
Ігор влаштувався на цю роботу, пройшовши великий конкурс. Його ганяли по договорах, на переговорах, влаштовували випробування на вирішення логічних задач. Значення останнього для своєї посади він не розумів, але впорався з усім.
Майже всі колеги в офісі були старші за Ігоря, і лише стажери могли назвати себе молоддю в загальноприйнятому розумінні цього слова – їм було менше тридцяти років.
Першою, хто зустрів нового колегу, була саме Оксана Борисівна, на нижню частину фігури якої він одразу звернув увагу. У цьому не було нічого дивного — жінка носила вбрання, яке всіляко підкреслювало її фігуру.
Оксана твердила, що вона у щасливому шлюбі, але не пропускала нагоди пофліртувати з колегами та керівництвом.
Крім того, вона вважала себе найрозумнішою і не соромилася вказувати «молодняку», що вони роблять щось неправильно.
Коли підтягнутий, високий Ігор вперше з’явився в офісі, жінка затримала на ньому оцінюючий довгий погляд.
– А наш новий страховик — зовсім непоганий. Цікаво, він одружений?
Дізнавшись, що так, Оксана зробила вигляд, ніби втратила до нього інтерес. Однак при кожній нагоді намагалася нібито випадково опинитися поруч і доторкнутися до нього.
Могла хлопнути по плечу, прикинутися, що він наступив їй на ноги, і насолоджуватися незграбними вибаченнями Ігоря. Вона запитувала, чи піде він на корпоратив, і не приховувала задоволення від того, що колега зважився скласти їм компанію.
Настав день Х. Після офіційної частини почалося неформальне святкування у вигляді різних конкурсів. Потім були танці, в тому числі — номери вельми фривольного змісту.
Потім Ігор пообіцяв, що завжди готовий розділити задоволення від приємно проведенного часу, і до нього одразу присіла Оксана. Провела рукою по підборіддю чоловіка, вона подивилася йому в очі і зажадала:
– А тепер поїхали. Сам побачиш, куди.
Ігор не міг відмовитися. Не до того було, коли на нього дивляться з такою ніжністю і гладять по обличчю, грудях, плечах… Рішення прийшло само собою, як і відповідь:
– Поїхали.
Так вони опинилися в номері готелю, куди Ігор замовив ігристе та ананаси:
– Я нормально заробляю. Хіба я не можу собі дозволити пригостити даму? – міркував він уголос.
Дама лише хихикала, розпиваючи напівсолодке в номері та заїдаючи його акуратно нарізаними шматочками ананаса.
А що було потім, Ігор уже не пам’ятав. Крім того моменту, коли розплющив очі й з подивом помітив, що перебуває не у своїй спальні, а поруч – зовсім не дружина.
– Це було просто чудово, – промурмотіла Оксана і потягнулася до Ігоря. Однак той злякано підхопився і почав поспішно одягатися. Вдягнути штани вдалося не з першого разу, а на комірі сорочки виднілися сліди вишневої помади.
«Жанна мене …», — промайнула в голові думка. Одразу ж з’явилася інша: «Вона зранку збиралася поїхати до подруги. Якраз встигну зняти з себе весь одяг і закинути в пральну машину. Скажу, що мене знудило на сорочку, а штани забруднив, коли впав зі сходів. Сподіваюся, пройде».
Не пройшло. Тільки Ігор з’явився у передпокої, як із кімнати випливла Жанна, ведучи за руку молодшого сина — Степана. Хлопчик виглядав млявим і вередував. Ігор розгледів червонуватий водянистий висип на обличчі та шиї дитини.
– Вітрянку підхопив. Ніби ангіни було мало, — зітхнула Жанна. Її погляд впав на Ігоря, ноги якого при вигляді дружини немов приросли до підлоги. Очі жінки звузилися, але голос залишався спокійним.
– Сонечко, ось тобі альбом і фарби, йди помалюй у Тані в кімнаті, – ласкаво сказала Жанна синові. Степан слухняно пішов, а дружина повернулася до Ігоря.
– Як це зрозуміти?
Поки Ігор міркував, яку б історію придумати, Жанна підійшла до нього і дала гучного ляпаса.
— З ким ти відпочивав на корпоративі, коли я всю ніч не могла до тебе додзвонитися? Був таким хорошим працівником, що керівництво нагородило тебе коханкою прямо на святі? Сподобалася премія?
Жанна не підвищувала голос, але кожне її слово немов в…ало чоловіка в землю. У підсумку Ігор на негнучих ногах якось дістався до крісла і буквально приріс до нього.
– Пробач, кохана. Я навіть не пам’ятаю, що було, – вичавив він із себе вимучену фразу.
Жанна презирливо хмикнула:
– Збирай речі, і щоб духу твого тут більше не було, зрозумів?
Ігор понуро опустив голову, але сперечатися з дружиною не наважився. Лише зараз він зрозумів, що навіть не уявляв собі сили гніву Жанни, яка, навіть не підвищивши на нього голос, морально знищила його на місці. А який у неї був погляд — суцільний лід, у який тонкими голками вплелося презирство.
– Доведеться їхати в готель… – подумав чоловік, але одразу ж підбадьорив себе:
– У Павла була порожня квартира, він нещодавно виселив з неї мешканців. Може, до нього попроситися?
Жанна, відвернувшись, стояла біля вікна вітальні й усіма силами намагалася стримати сльози. Чого-чого, але дозволити собі
заплакати в присутності чоловіка вона не могла. Занадто сильна була образа, і Жанні здавалося, що, заридавши при Ігорі, вона тим самим покаже свою слабкість.
– Нічого, я йому ще влаштую, – подумала жінка, старанно вивчаючи нечіткий візерунок на ламінаті в кутку кімнати.
Як тільки почулися кроки чоловіка в напрямку передпокою, Жанна вийшла і сухо наказала:
– Ключі на гачок повісь. Ти тут більше не живеш. Решту речей забереш пізніше, коли діти будуть у садочку.
Ігор мовчки повісив зв’язку ключів і вийшов. Жанна слухала, як чоловік викликає ліфт, і їй здавалося, що вона проводжає власне щастя. Тільки хто в цьому винен? Хто просив цього любителя корпоративів стрибати в чуже ліжко.
Жанна не сказала, що отримала повідомлення від невідомого абонента. Це було коротке відео, на якому веселий і задоволений Ігор обіймав високу даму з пишними формами. Незнайомка радісно вискнула і назвала його милим хлопчиком.
– Дострибався, милий хлопчик? – Жанна швидко витерла сльози, коли почула, що до неї йдуть діти.
– А де тато? – сонним голосом запитала донька Таня.
Степан здивовано озирнувся:
– Він же був удома. Кудись пішов? Навіщо?
– Так треба, синку, – сухо відповіла Жанна, до якої повернувся спокій, і вона могла цілком щиро посміхатися. – Йому терміново зателефонували з роботи і сказали, що він дуже потрібен в іншому місті. Боюся, це надовго.
– Я йому навіть не встиг показати свій малюнок, — засмутився хлопчик. Але Таня взяла його за руку і повела до своєї кімнати, сказавши:
– Ходімо пограємо. Мій планшет зарядився.
– Ура, – зрадів Степан і пішов за сестрою.
Жанна зітхнула. Згадала погляд чоловіка, і її знову почали переповнювати злість і образа.
– І що мені робити?
Відповідь прийшла через два тижні. Жанну теж запросили на корпоратив з нагоди ювілею компанії, де вона працювала у відділі бухгалтерії. Її зустрів новий керівник юридичного відділу, якийсь Герман, що з нудьгуючим виглядом оглядав приміщення в очікуванні колег.
Побачивши Жанну, яка виглядала, наче з обкладинки модного журналу, чоловік захоплено посміхнувся:
– Жанна , ви неймовірна! Не здивуюся, якщо вас сьогодні оберуть королевою вечірки.
Жанна кивнула. Образа на чоловіка спалахнула в ній з новою силою, і несподівано в голові з’явилася шалена думка:
– Чому б і ні?
Вона з цікавістю поглядала на Германа, який, відчуваючи в ній дивний азарт, не хотів упустити нагоди пофліртувати з красивою співробітницею. Жанні було байдуже, що на них дивляться: весь вечір пара була нерозлучна, хоча раніше ледь удостоювали одне одного поглядом і байдуже-ввічливим привітанням.
– Непогано приховували свої почуття, – переглядалися колеги Жанни. – Виявляється, вона ще та розпусниця. Може, їй раніше мало наливали?
Жанна веселилася від душі. Їй нікуди було поспішати, бо дітей забрала до себе її мати, яка скучила за онуками. Жанні хотілося виплеснути весь стрес, в якому вона жила після зради чоловіка.
Рішення помститися йому тією ж монетою прийшло само собою, коли Герман у танці притиснувся до неї трохи сильніше. Жанна зрозуміла, що він натякає на щось більше, ніж просто танець, і не стала чинити опір. Однак, з метою збереження таємниці, вони роз’їхалися на різних таксі.
Проїхавши містом близько п’ятнадцяти хвилин, Жанна отримала смс від Германа:
– Приїжджай до мене. Ось моя адреса…
Жінку охопило хвилювання. За інших обставин вона б, не роздумуючи, відправила нахабу куди подалі, але образа знову вколола її самолюбство.
– Та зрештою, не я перша це почала, – подумала Жанна і попросила водія відвезти її за адресою, вказаною Германом. Дорога зайняла не більше двадцяти хвилин.
– Я так сподівався, що ти приїдеш, – зустрів її Герман. Він поводився дуже тактовно, але Жанна глузливо подивилася на нього:
– Ти зробив мені занадто багато авансів заради балаканини? Навіщо я тут?
– Зрозумів, – Герман підійшов до неї і пристрасно поцілував, після чого недбалим легким жестом досвідченого коханця стягнув з жінки сукню. Жанна, анітрохи не соромлячись, поглянула в бік спальні:
– Не тягни…
Вранці жінка прокинулася від того, що поруч на тумбочці відчайдушно вібрував телефон. Дзвонила мама:
– Жанночка, у тебе все гаразд? Уже втретє дзвоню, а ти не береш. – схвильована жінка ледь стримувала сльози, що навернулися на очі.
– Мамо, я пізно лягла і ще до кінця не прокинулася, – позіхаючи, відповіла Жанна. Голова трохи боліла від ігристого, у роті було сухо і неприємно. Хотілося випити прохолодного соку або мінералки і знову забратися під ковдру.
– Тоді відпочивай, я дітей увечері привезу, – попрощалася мама.
Жанна вимкнула телефон і приголомшено замовкла, відчувши на собі руку Германа.
– Привіт, красуне. Як спалося? – колега явно хотів продовження, але у Жанни були інші наміри.
– Я в душ, — холодно відповіла вона і вийшла з кімнати. Вона, як і раніше, була гола, але анітрохи цього не соромилася. Коли Жанна повернулася, одягнена в банний халат, Герман приготував каву і тости на сніданок.
– Ти виглядаєш круто, – привітав він її, але Жанна промовчала.
Її думки були зайняті тим фактом, що минулої ночі вона зрадила чоловіка. Тільки чому вона не відчуває жодного задоволення від здійсненої помсти? Так, стало трохи легше, але загалом нічого хорошого чи надихаючого. Погляд Германа, який весь час блукав по її тілу, почав дратувати Жанну. Не допивши каву, жінка мовчки пішла в спальню.
Через кілька хвилин вона вийшла повністю одягненою і відстороненим тоном промовила:
– Між нами нічого не було. Домовилися?
– Як скажеш, — відповів їй Герман.
В душі він шкодував, що не було продовження. Хоча, з іншого боку, так було набагато простіше.
«Нехай так і залишається, мені теж ні до чого зайві проблеми», — філософськи подумав чоловік.
Жанна намагалася не згадувати ту ніч із колегою, але це відбувалося всупереч її волі. Тільки чомусь в останній момент спливало обличчя Ігоря, який просив її не робити дурниць…
У наполегливості чоловікові не було рівних. Він три місяці переслідував Жанну, каявся у скоєному та просив вибачення за
свій проступок.
Жінка вже не могла чинити опір і вирішила пробачити Ігоря. Тим більше, що вони були квити… Інша справа, що чоловік про це не підозрював і з радістю кинувся виконувати всі забаганки дружини та дітей.
Малюки могли попросити у батька все, що їм заманеться, і отримати бажане. А вже якими подарунками Ігор завалив дружину, це окрема розмова.
Мати Жанни щоразу дивувалася, бачачи, як зять оточує Жанну увагою і турботою, ніби вони переживали медовий місяць.
— Ось що значить люблячий і коханий чоловік, — говорила мати Жанні, а та часом не знала, що відповісти. Невідомо звідки з’явилося неприємне відчуття, що вона обманює не тільки чоловіка і маму, а й саму себе. Ніби вчинила підлість, про яку їй усіма силами хочеться промовчати, бо боїться наслідків. І все-таки Жанна не витримала…
– Ігорю, нам потрібно поговорити, – сказала вона чоловікові, коли вони залишилися вдвох. Дітей цього разу забрали батьки чоловіка.
Вони багато чого помічали і відзначили, що Ігор після возз’єднання з родиною буквально світився від щастя. Тому, почувши від сина, що у них щось на зразок медового місяця, вирішили залишити закоханих наодинці.
– Я тебе слухаю, – відповів Ігор, дивлячись на дружину поглядом, сповненим ніжності.
Та опустила очі:
– Чому ти так на мене дивишся? Не треба.
– Чому я не можу на тебе дивитися? – Ігор обійняв Жанну і спробував поцілувати її, але жінка вирвалася з його обіймів.
Чоловік здивовано подивився на неї.
– У чому справа, кохана? Щось не так? Чи ти досі не можеш мене пробачити?
– Я тебе пробачила, – голос Жанни звучав дуже м’яко і зворушливо. – Ти завжди був чудовим батьком і дуже турботливим чоловіком.
– Тоді в чому справа? Ти мене лякаєш, коли так говориш, – у голосі Ігоря пролунала тривога.
– Просто… — Жанна зробила паузу, не знаючи, як продовжити. Подумавши трохи, вона змусила себе договорити до кінця. — Просто ми з тобою квити. Уже давно.
– У якому сенсі — квити? Що ти хочеш цим сказати? — Ігор втупився в дружину, після чого схопився за голову й опустився на стілець. Чоловік мовчав кілька хвилин, і Жанна не наважувалася порушувати його мовчання.
– Ти мені зрадила? – напружено запитав Ігор, і Жанна кивнула.
– Коли це сталося? – так само напружено, запитав Ігор. Жанна змахнула невидимі сльозинки з очей:
— Через два тижні після твого від’їзду… Мені було боляче й прикро, я хотіла тобі помститися. Думала, мені стане легше, але стало тільки гірше… Пробач мене.
— Швидко ж ти зважилася на відповідний крок, — сердито відповів чоловік, пильно дивлячись на Жанну. — І що тепер? Ви продовжуєте зустрічатися за моєю спиною?
– Ні, це було один раз, – швидко заговорила Жанна. – Я… просто не знаю, що сказати. Хотіла викинути з пам’яті. Стерти, ніби цього й не було ніколи, але не можу.
– А в чому проблема? – глузливо запитав Ігор. – Схоже, ти могла б спокійно дотримуватися поради, що найкорисніша річ у господарстві — це чоловік, який щось накоїв. Я заради тебе й дітей був готовий на все.
Жанна мовчала. Їй не було що сказати на свій захист, і Ігор правильно розтлумачив цю болісну для обох паузу.
– І що тепер з нами буде? – Жанна наважилася поглянути на чоловіка, але він уникав її погляду.
– Поки не знаю, – чоловік поспішив піти в іншу кімнату. – Мені потрібно перетравити цю новину.
Батьки здивовано подивилися на Ігоря, коли привезли дітей назад. Зазвичай веселий і життєрадісний, яким вони звикли бачити сина, чоловік виглядав млявим і апатичним.
– Невже посварилися через пристрасть? – спробував пожартувати батько, але Ігор так глянув на нього, що старий одразу замовк.
– Гаразд, це ваша справа, – відповів він і постарався вийти з квартири.
Ігор кілька днів уникав спілкування з Жанною, демонстративно приділяючи всю свою увагу дітям. Цього вистачило на місяць, і одного прекрасного дня жінка виявила, що чоловік збирає речі.
— Ігорю, — ледь не плачучи, звернулася до нього дружина, — що ти робиш?
– Нічого особливого, — холодно відповів той. — Просто не можу більше з тобою залишатися. Весь час думаю про те, що ти була з іншим. Я намагався це зрозуміти, але не зміг. Тож нам краще розлучитися. На розлучення подам сам і платитиму аліменти, як належить. А ти вільна сама вирішувати, як розпоряджатися своїм особистим життям, тільки без мене.
Жанна розплакалася, коли за чоловіком зачинилися двері. Вона зрозуміла, що більше його не побачить.
Молодість – час помилок, які часто неможливо виправити.
