Наші відносини з мамою бували різними. Я пізня дитина, народився у батьків вже коли їм було за сорок. Напевно, ця різниця у віці наклала свій відбиток.
Як тільки у мене з’явилася можливість піти, я так і зробив. Життя з однолітками приваблювало мене більше, та й не хотілося бути тягарем постарілим батькам.
Не можу сказати, що у нас були якісь негаразди з матір’ю, ні. Навпаки, вона дуже трепетно до мене ставилася, але була досить владною, а мені її тиск не завжди був до душі.
Відстань віддалила нас ще більше. Так, іноді телефонуємо одне одному. Зрештою сталося неминуче – батька не стало, а мати залишилася одна.
Я залишився з нею на місяць, щоб не залишати саму. Добре, що можу працювати деякий час віддалено. Було дивно дивитися на неї, літню, привидом блукаючу по спорожнілому будинку. Вона дуже важко переживала втрату тата, як ніяк, а майже шістдесят років разом.
Порадився зі своїми і всі разом ми прийняли рішення забрати маму до себе. Залишати її в передмісті, в самотньому будинку здавалося жахливим блюзнірством. Поговорив з нею, заспокоїв. Спочатку вона не хотіла перебиратися, але потім все ж таки зважилася. Тепер розумію, що просто хотіла догодити. Щоб ми не хвилювалися.
Будинок продався дуже швидко, всі гроші я поклав на депозитний рахунок, туди ж додав і невелику мамину пенсію, вирішивши, що зможу і сам повністю її забезпечити. Старшу доньку Машу відправили в університетський гуртожиток, тим більше, що вона давно хотіла, а маму розташували в її кімнаті.
Здавалося б, які можуть виникнути проблеми? Проте все, що сталося в материному житті, занадто сильно на неї вплинуло. Її туга по дому не проходила, і вона стала вередувати. Я розумію, що вона хотіла як краще, але не змогла вчасно усвідомити, наскільки важкою буде гіркота втрати. Та не усвідомлював і я.
Незабаром мамі стало здаватися, що її викрали з будинку і тепер я насильно утримую її тут. Вона стала скаржитися, що у неї пропадають речі, звинувачувала в усьому мою дружину, дітей, мене самого.
Заявила, що я відібрав у неї будинок і тепер вона змушена сидіти в своїй кімнаті як в тюрмі. Спочатку ми не надавали цьому значення, але пізніше почалися справжні скандали.
Фахівці з сумом повідомили нам, що ми зіткнулися з незворотними процесами і, швидше за все, мама продовжить вести себе подібним чином. Це сталося б все одно, навіть якби ми не стали її забирати і продавати будинок. Навпаки, похвалили нас, що ми такі турботливі. Адже багато від опіки відмовляються. Ситуація погіршувалася з кожним днем.
Само собою, я не обмежував мати і не закривав на замок. І в один прекрасний день, коли всі ми були на роботі, вона вийшла з квартири у двір і стала кликати на допомогу.
Хто ж виявився тим злочинцем, від якого її необхідно було захистити? Я, її рідний син. Вона звинуватила мене в тому, що я погано з нею звертаюся, відбираю пенсію і все у неї вкрав.
Органи опіки не змусили себе довго чекати, довелося розбиратися з ними, демонструвати умови, в яких живе мати, показувати документи, що усі її гроші і пенсія на місці, а сама вона знаходиться на нашому повному забезпеченні.
Хлопці сказали нам прямо, мовляв, зараз є місце в платному санаторії для літніх людей. Дайте шанс мамі і самі живіть нормально.
На свій сором я погодився, і через кілька днів моя літня мати вирушила в будинок для людей похилого віку. Вона з тугою дивилася на мене і в її очах читалося зрада.
Я пережив жахливий серцевий біль і сказав співробітникам, що передумав. Жінка, яка була з ними, сказала, щоб я подзвонив вранці і повідомив їм про своє остаточне рішення.
Вранці вони приїхали знову. Щоб забрати маму – вночі, коли всі вляглися спати, вона зателефонувала на гарячу лінію в поліцію, повідомивши їм, що її вбивають. Це дуже дивне відчуття, коли посеред ночі в твою квартиру вривається рота “космонавтів” зі зброєю на перевагу, а потім ти ще повинен пояснюватися з приводу ложного виклику.
З тих пір пройшов місяць. Мама живе в санаторії і відмовилася від моєї допомоги. На утримання йде вся її пенсія. Я не кажу їй, що це дві третини від необхідної суми, і я оплачую інше. Здається, вона з кимось там подружилася. Мене бачити не хоче і як і раніше вважає, що я все у неї вкрав і кинув її в цих застінках.
