– Він – мій ідеал!
Ліза з таким захопленням розповідала про нового залицяльника, що Олеся очікувала побачити щонайменше Аполлона. І коли подруга показала фото, Олеся навіть злегка здивувалася.
Звичайний, нічим непримітний хлопець. Олеся б навіть не глянула на нього. Але Ліза думала інакше.
– Я закохалася! Насправді закохалася! Він найкращий чоловік на світі! А яке в нього шикарне почуття гумору! Я все наше побачення реготала.
Олеся посміхнулася. Зрозуміло, що в подрузі зараз гормони вирують, ось вона така і щаслива. Власне, і сама Леся була за неї щаслива.
Особисте життя Лізи довго не складалося. В університеті зустрічалася з хлопцем, усі думали, що ці стосунки закінчаться весіллям. Але несподівано він її кинув, сказав, що йому з нею нудно, що він не нагулявся і не готовий до дорослого життя.
Олеся тоді довго втішала подругу. Та кілька днів проревіла, жити не хотіла. Ну це й не дивно, адже Ліза вже навіть весільну сукню приглядала.
Потім подруга на роботі познайомилася з чоловіком. Навіть кілька разів сходила з ним на побачення, перш ніж з’ясувала, що він, виявляється, одружений. І всі в офісі знали, і ніхто не сказав. Мабуть, було цікаво спостерігати, чим усе це закінчиться.
Півроку Ліза була одна. У Олесі теж не було другої половинки, але вона якось із цього приводу не переживала. Будувала свою кар’єру, думаючи, що ще встигне побувати в ролі дружини. А зараз не до цього.
А ось у Лізи були інші погляди на життя. Їй просто був необхідний поруч чоловік, їй дуже хотілося кохання. І коли сьогодні жінці зателефонувала збуджена подруга, пропонуючи зустрітися, Леся відразу зрозуміла, що, мабуть, Ліза когось зустріла.
З Денисом вони познайомилися банально – на сайті знайомств. Листувалися місяць, Ліза навіть Олесі про це не говорила. Дуже боялася наврочити, хоч уже тоді він їй подобався. І розповіла про нього тільки зараз, коли вони зустрілися.
– Я дуже за тебе рада, – усміхнулася Леся. – Ти заслужила щастя. Сподіваюся, Денис гідний чоловік.
– Подивимося. Але я дуже хочу, щоб у нас усе вийшло. Адже він і справді мій ідеал.
Подруги ще трохи поговорили, а потім розійшлися. А через тиждень Ліза радісно повідомила, що вони з Денисом зустрічаються.
Звичайно, незабаром подруга познайомила Олесю зі своїм залицяльником. Жінка думала, що, напевно, Денис вкрай харизматичний, раз Ліза так закохалася. Буває, що зовнішність у людини звичайна, але вона вміє зачарувати всіх навколо.
Але після знайомства Леся навіть розчарувалася злегка. Денис здався їй дурним. Його жарти, над якими реготала Ліза, були доволі пласкими. Так школярі між собою жартують.
А ще він постійно хвалився. Розповідав, що добре заробляє, що знімає круту квартиру, що його всі поважають. Леся з досвіду знала, що такі люди, зазвичай, просто балаболи. І чому всього цього не помічає Ліза, подруга не розуміла.
Але своєї думки вона не висловлювала. Не їй же з ним жити. Та й може, вона якось упереджена. А може, Денис просто хотів справити гарне враження на найкращу подругу жінки і злегка перестарався.
Після їхньої зустрічі Ліза поцікавилася, чи сподобався Олесі Денис. І Олеся збрехала, сказала, що він цікавий молодий чоловік. Подругу ображати не хотілося, та й знала Леся, що її правда нікому не потрібна.
Якийсь час від Лізи не було нічого чутно. Олеся вирішила, що вона з головою поринула в кохання, тому не діставала. Але через місяць жінка вже скучила, тому зателефонувала подрузі.
– Привіт, як у тебе справи?
– Та все добре. Ось збираюся після роботи поїхати до Дениса. А ти як?
– Та теж нічого. Ти пропала, я ось вирішила зателефонувати.
– Ой, та все часу немає. Та й з Денисом постійно. Ти не ображайся.
– Та я й не ображаюся. Просто хотіла запропонувати зустрітися.
Ліза якось зам’ялася.
– Слухай, ну в ці вихідні точно не вийде. У нас уже вони всі розплановані.
– Може, в наступні?
– Давай зідзвонимося!
– Звісно.
Олеся була злегка засмучена. Виникло відчуття, що Ліза не хоче її бачити. Але вона вирішила, що все придумала. Можливо, подруга й справді зайнята, зустрінуться пізніше.
Але минув тиждень, а Ліза так і не телефонувала. Тому Олеся зателефонувала сама, знову запропонувала побачитися.
– Ніяк не виходить, вибач.
– Може, тоді заздалегідь який-небудь день заплануємо?
Ліза замовкла. А Олеся зрозуміла, що, схоже, справа не у відсутності вільного часу.
– Лізо, що таке? Ти на щось образилася? Не хочеш бачитися?
– Ні-ні. Просто… Розумієш, ти чомусь не подобаєшся Денису. І він проти того, щоб я з тобою спілкувалася.
Олеся була в шоці. По-перше, нічого поганого Денису вона не зробила, щоб він так її не злюбив. Подругу проти нього не налаштовувала, нічого поганого не говорила. Навіть посміхалася, коли він украй нерозумно жартував.
Але це гаразд. Припустимо, що Олеся йому просто так не сподобалася. Буває, вона й не зобов’язана всім подобатися. Але забороняти своїй дівчині спілкуватися з подругою?! Це що взагалі таке?
І найприкріше, що Ліза покірно його слухається. Він сказав “не можна”, і тепер вони з нею не подруги.
– Лізо, але це ж неправильно. Він не може вказувати тобі, з ким спілкуватися, а з ким ні.
– Денис і не вказує, – заперечила вона. – Він висловив свою думку, а я до неї прислухалася. Ось і все.
– Що значить, прислухалася? Ми ж із дитинства дружимо…
– Вибач, Лесю, але мені й справді з тобою важко. Давай закриємо цю тему і розійдемося різними дорогами. У мене стосунки, я хочу, щоб ми з Денисом були щасливі. Пробач.
Олесі було так прикро, що навіть сльози на очі виступили. Ось вона, справжня жіноча дружба. Прийшов чоловік, і її, як не бувало.
– Я тебе зрозуміла. Більше не буду набридати. Бувай.
Олеся повісила слухавку і ще довго приходила до тями. І добре б, якби Ліза раніше була помічена в таких імпульсивних рішеннях. Або, якби вона якось натякала на те, що їй важко дається ця дружба.
Так ні, вона ж перша бігла до Олесі, коли шукала підтримки. Усе їй розповідала, радилася. А тепер каже, що їй важко весь цей час було.
Звісно, було важко, але з часом Олеся відпустила цю ситуацію. Подумки побажала колишній подрузі щастя, і постаралася про неї забути.
Але забути не вийшло. Буквально через два місяці після тієї розмови, Ліза виникла на порозі в Олесі. Під очима розмазана туш, ніс червоний від сліз, і виглядала вона такою розгубленою, такою розбитою.
– Привіт. Впустиш?
Олеся кивнула. Вона б просто не змогла вигнати колишню подругу в такому стані.
Ліза пройшла на кухню, сіла на стілець і розревілася. Олеся поставила чайник, а потім повернулася до колишньої подруги.
– Що сталося?
– Денис мене зрадив! І, як з’ясувалося, не раз! Ще й сказав, що я сама в цьому винна, мовляв, мало йому уваги приділяла. А я ж усе для нього! І їжу готувала, і вечори з ним проводила, і на всі його умови погоджувалася!
Олеся, звісно, співчувала Лізі, але, якщо вже чесно, не дуже здивувалася. Денис справляв враження ненадійної людини, і дуже дивно, що Ліза цього не помічала.
– Мені шкода, – промовила Леся, наливаючи чай.
– Вибач мені, будь ласка! Я хотіла з тобою дружити, але Денис був категорично проти!
– Але ти сказала інше. Сказала, що ти просто прислухалася до нього, бо зрозуміла, що тобі складно зі мною спілкуватися!
– Я несла якусь маячню! Просто мені ніяково було.
– Гаразд, проїхали. Що плануєш робити?
– Та а що тут робити? – знизала Ліза плечима. – Ми розлучилися. Ось і все. Можна я в тебе на ніч залишуся? Не хочу залишатися сама.
– Залишайся, – дозволила Леся.
Ліза заснула досить швидко, а ось Олеся не спала. Вона, чесно, намагалася все це забути. Намагалася пробачити подругу, хотіла, щоб між ними все було, як і раніше. Але не могла. Просто вона знала, що Ліза з легкістю від неї відвернеться, і, якщо Олесі буде потрібна підтримка, не факт, що Ліза її надасть.
Уранці Ліза виглядала більш позитивною. Говорила про те, чим займеться, про те, що зовсім скоро вже забуде Дениса, тому що він її зрадив. А потім запитала:
– Може, ми з тобою удвох кудись з’їздимо? За місто, в який-небудь готель, де є СПА.Олеся важко зітхнула.
– Вибач, але ні.
– Чому? Якщо проблема з грошима, то я навіть спонсорувати готова.
– Із грошима все добре. Просто я не можу так, Лізо. Нашу дружбу вже не повернути. Я тепер знаю, що ти в будь-який момент можеш від мене відвернутися. А я потім буду думати, що я зробила не так.
– Але я ж вибачилася, – протягнула жінка.
– І я тебе пробачаю. Я не ображаюся, правда. Просто більше не можу з тобою дружити.
Якийсь час Ліза ще намагалася налагодити стосунки. Але Олесі це вже стало не потрібно. Вона більше не вважала Лізу своєю подругою. Їхня дружба впала в той момент, коли подруга від неї так легко відмовилася.Спеціально для сайту Stories
Але ж дружба – це те, що потрібно цінувати. Що потрібно берегти і чим треба дорожити. А якщо цього немає, то гріш ціна такій дружбі. І Олесі вона вже точно була не потрібна.
